Історія справи
Ухвала КАС ВП від 21.02.2019 року у справі №826/1954/18

УХВАЛА14 лютого 2019 рокуКиївсправа №826/1954/18адміністративне провадження №К/9901/3658/19Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:судді-доповідача - Гончарової І.А.,суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,перевіривши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 826/1954/18 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення про нарахування пені,
УСТАНОВИЛ:04.02.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019.ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просила: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 №8654-17 та від 24.06.2016 №20814-13; визнати протиправним та скасувати рішення про нарахування пені за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання на загальну суму 7 820,01 грн.Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018 залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 позов задоволено частково.Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.06.2015 №8654-17.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.06.2016 №20814-13.В решті позову відмовлено.Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля (тип - Седан-В) марки Honda Accord, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 з об'єм двигуна 3471 см3.Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 форми "Ф" за №8654-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік (ККДБ 18011001) на суму 25 000 грн. та від24.06.2016 форми "Ф" за №20814-13, яким визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік на суму 25000 грн. .21.07.2017 року за наслідками сплати ОСОБА_2 суми податкового боргу (недоїмки) у розмірі 50 000 грн. в автоматичному режимі була нарахована пеня за несвоєчасне погашення податкових зобов'язань, визначених згідно податкових повідомлень-рішень від 19.06.2015 року №8654-17 від 24.06.2016 №20814-13, а саме: у розмірі 6 296,38 грн. - за період з 01.01.2016 року по 21.07.2017 року та у розмірі 1 523,63 грн. - за період з 04.02.2017 року по 21.07.2017 року.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що контролюючий орган не перевірив чи належить автомобіль позивача до об'єкта оподаткування в розумінні підпункту
267.2.1 пункту
267.2 статті
267 Податкового кодексу. Разом з тим, податковий орган не мав належної інформації про середньоринкову вартість автомобіля позивача та не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до суду з касаційною на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 826/1954/18, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.Згідно з частиною
1 статті
13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.Відповідно до частини
1 статті
328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини
1 статті
328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.Відповідно до частини
3 статті
3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.Згідн з пунком 2 частиною
5 статті
328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною
5 статті
328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.Відповідно до пункту
6 частини
6 статті
12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту
6 частини
6 статті
12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Згідно з пунктом
24 частини
1 статті
4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить
1921
гривень (стаття
7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від07.12.2017 № 2246-VIII).Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом
2 частини
5 статті
328 Кодексу адміністративного судочинства України).З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №826/1954/18 є вимога про визнання протиправним та скасування два податкових повідомлень-рішень від 19.06.2015 №8654-17 та від24.06.2016 №20814-13 на загальну суму 50000 грн.Отже рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі №826/1954/18 - не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом
1 частини
1 статті
333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.Керуючись статтею
333 Кодексу адміністративного судочинства України,УХВАЛИВ:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі №826/1954/18.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.Суддя-доповідач І. А. ГончароваСудді І. Я. ОлендерР. Ф. Ханова