Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.11.2019 року у справі №826/10841/18

УХВАЛА

19 листопада 2019 року

Київ

справа №826/10841/18

адміністративне провадження №К/9901/31665/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його адвокатом Клімовим Ігорем Анатолійовичем на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року у справі №826/10841/18 за позовом ОСОБА_1 до Північного Київського територіального управління Національної гвардії України (військова частина 3001) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 1 жовтня 2018 року, просив: визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо відмови у перерахунку призначеної позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; зобов'язати відповідача перерахувати призначену ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з урахуванням розміру грошового забезпечення за жовтень 2017 року, а саме з суми - 49 421 87 грн. та виплатити різницю з урахуванням вже виплаченої суми.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, щодо відмови у перерахунку вказаної одноразової грошової допомоги є протиправним, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, та таким, що порушує права позивача щодо належного рівня соціального захисту з боку держави, отримання вказаної одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленому законодавством України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23 січня 2018 року справа №К/9901/5409/19 (522/15648/16а) у якій Суд зазначив, що: "щомісячна грошова винагорода, яка передбачена постановою №889 та Інструкцією, має тимчасовий характер, оскільки, виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира військової частини або вищого командира залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, а тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільнення з військової служби".

У поданій касаційній скарзі представник адвокат позивача з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Однак, пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, позивач проходив військову службу за контрактом у Внутрішніх військах України, а потім у Національній гвардії, звернувся з позовом про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.

Отже, спірні правовідносини виникли щодо звільнення з публічної служби.

Окружним адміністративним судом міста Києва зазначену справу віднесено до справ незначної складності та розглянуто за правилами спрощеного провадження.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Посилання Верховного Суду на застосування критеріїв незначної складності, як зазначив ЄСПЛ у рішенні "Азюковська проти України", не є порушенням права особи на доступ до суду в контексті вимог статті 6 (1) Конвенції, оскільки умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства, можуть бути суворіші ніж для звичайної заяви.

У касаційній скарзі адвокат позивача посилається на те, що подана ним касаційна скарга стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану його адвокатом Клімовим Ігорем Анатолійовичем на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року у справі №826/10841/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

О. А. Губська

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду