Історія справи

Постанова ВССУ від 09.04.2026 року у справі №369/5375/17
Ухвала КЦС ВП від 05.10.2020 року у справі №369/5375/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 369/5375/17

провадження № 61-13448св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівникаКиєво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави,

відповідачі: Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року в складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 , у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив: визнати незаконним та скасувати рішення Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року щодо відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, що знаходиться на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; усунути перешкоди у здійсненні Гостомельською селищною громадою Бучанського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності водного фонду площею 0, 1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 шляхом її повернення з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Гостомельської селищної громади Бучанського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року у приватну власність ОСОБА_1 відведено земельну ділянку площею 0, 1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно з інформацією Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 03 березня 2017 року № 01-01/73 спірна земельна ділянка відведена за рахунок земель водного фонду, а саме: за рахунок 25-метрової прибережної захисної смуги річки Горенка в межах Горенської сільської ради.

Позивач вважав, що виділення спірної земельної ділянки відбулось з порушеннямвстановленої законодавством процедури, оскільки незаконно було змінено цільове призначення земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду та знаходиться в межах прибережної захисної смуги водного об'єкта загальнодержавного значення - річкиГоренка.

З огляду на те, щоспірна земельна ділянка вибула з власності держави не з її волі, томутака земельна ділянкамає бути повернута незаконним володільцем ОСОБА_1 на користь держави.

Короткий зміст судових рішень судівпершої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано рішення Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року щодо відведення в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Визнано недійсним державний акт серії ЯК № 357002 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 площею 0, 1693 га, виданий на ім`я ОСОБА_1 21 квітня 2010 року.

Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд звернув увагу на те, що суди при вирішенні спору не перевірили та не встановили наявність виключного випадку для подачі цього позову заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури. Зокрема, не з'ясували, який суб'єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваженнящодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб'єкт владних повноважень відсутній.

Суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі№ 554/2483/16-ц.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року щодо відведення в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 1693 га, кадастровий номер 3222482401:01:009:0113, що знаходиться на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Усунуто перешкоди у здійсненні Гостомельською селищною територіальною громадою Бучанського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності водного фонду площею 0, 1693 га, кадастровий номер 3222482401:01:009:0113, шляхом її повернення з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Гостомельської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області.

Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.

Під час нового розгляду справи суд першої інстанції на виконання вказівок Верховного Суду перевірив наявність підстав для участі прокурора в справі та визнавобґрунтованим у цій справі представництво прокурором інтересів держави в суді.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт накладення спірної земельної ділянки на прибережну захисну смугу річки Горенка, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Судом було взято до уваги координати земельної ділянки, визначені відповідно до запису у поземельній книзі від 14серпня 2015 року № 002 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого ТОВ «Гео-Сервіс Плюс».

ПостановоюКиївського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.

Апеляційний суд виходив з недоведеності позову. Зазначав про відсутність належних доказів напідтвердження накладення спірної земельної ділянки на землі водного фонду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

03 жовтня 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року в справі № 469/1393/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/6211/14-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року в справі № 372/1684/14-ц, від 15 травня 2020 року в справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2020 року в справі № 469/1203/15-ц, від 20 липня 2022 року в справі № 910/5201/19, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Заявник, зокрема, вказує, що у цій справі оспорюється рішення органу місцевого самоврядування від 10 квітня 2008 року, тому необхідним є встановлення розташування спірної земельної ділянки у прибережній захисній смузі річки Горенка саме станом на час прийняття такого рішення, чого апеляційним судом враховано не було.

Крім того, судом не було взято до уваги те, що відповідачем після пред'явлення позову було повністю змінено координати спірної земельної ділянки та, як наслідок, переміщено її за межі 25 м прибережної захисної смуги річки Горенка. При цьому не було надано документів чи інших об'єктивних даних, які б підтверджували право на внесення таких змін.

Однак, навіть після перенесення координат земельної ділянки вона все одно перетинається з межами прибережної захисної смуги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

14 листопада 2024 року справа № 369/5375/17 надійшла до Верховного Суду.

Учасники справи у встановлений судом строк відзивів на касаційну скаргу не подали.

У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури просить розгляд справи проводити в судовому засіданні за участю представника Офісу Генерального прокурора.

Оскільки попередній розгляд справи в суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи, немає підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року безоплатно передано ОСОБА_1 у приватну власність із земель запасу Горенської сільської ради земельну ділянку площею 0, 1693 га, кадастровий номер 3222482401:01:009:0113, що знаходиться в межах с. Горенка, для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 21 квітня 2020 року серії ЯК № 37002.

Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 не відчужувалось.

Встановлено, що у відкритій 14 серпня 2015 року поземельній книзі Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі наявні два кадастрові плани земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, а саме: запис від 14 серпня 2015 року № 002; запис від 06 жовтня 2017 року № 005.

Згідно з листом Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 03 березня 2016 року № 01-01/73 земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 повністю накладається на землі водного фонду, а саме: на водну поверхню малої річки Горенка та на її 25-ти метрову прибережну захисну смугу.

Згідно з листом цього ж підприємства від 02 листопада 2017 № 01-01/489 земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на землі водного фонду не накладається.

В основу листа від 02 листопада 2017 № 01-01/489 було покладено змінені координати поворотних точок спірної земельної ділянки.Виправлення у відомості про координати поворотних точок земельної ділянки були внесені 06 жовтня 2017 року (запис № 005) за заявою ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року № 17-08/383 річка Горенка має статус природнього водотоку, є правою притокою річки Ірпінь, згідно з класифікацією річок України належить до малих річок та має площу водозабору 29, 1 км2, прибережні захисні смуги по обидва береги річки Горенка мають бути 25 метрів.

З листів відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 27 лютого 2017 року № 36 та ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» від 10 березня 2017 року № 180 вбачається, що відповідно до чинного генерального плану с. Горенка територія ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 за функціональним призначенням відноситься до озеленених територій загального користування.

У листі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 14 червня 2018 року № 10-10-0.222-9522/2-18 зазначено, що згідно з відомостями, які містяться в Національній кадастровій системі, земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, площею 0, 1693 га, з видом використання «Для ведення особистого селянського господарства», зареєстрована в Державному реєстрі земель до 2013 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» та обліковується за ОСОБА_1 . В архіві Управління наявний другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113серії ЯК №857002, виданий 21 квітня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 . Відомості про цю земельну ділянку було перенесено з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, передбаченому пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29 січня 2018 року № 10-10-0, 223-1213-18 поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 відкрито лише 14 серпня 2015 року, однак документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в архіві Управління не виявлена.

Встановлено також, що згідно з відомостями, які містяться у зазначеній поземельній книзі, розробником документації із землеустрою, на підставі якої внесено координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 згідно з записом від 14 серпня 2015 року № 002, виступало ТОВ «Гео-Сервіс Плюс».

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 02 квітня 2020 року № 3900/19-41/7892-7895/20-41 межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, визначені згідно з записом 002 від 14 серпня 2015 року у поземельній книзі за даними ТОВ «Гео-Сервіс Плюс», перетинаються із нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги для річки Горенка, площа під перетином становить 0, 1338 га. Також у цьому ж висновку зазначено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, визначені згідно з записом 005 від 06 жовтня 2017 року у поземельній книзі за даними ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки», не перетинаються із нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги річки Горенка. Виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 згідно з записом 005 від 06 жовтня 2017 року призвело до відсутності перетину зазначеної земельної ділянки із нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги для р. Горенка.

При цьому судовий експерт у зазначеному висновку встановив, що в результаті виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки конфігурація спірної земельної ділянки залишилися незмінною.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 4 ЦПК України встановлено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статями 19 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з пунктом «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статі 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річокта навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:для малих річок, струмків і потічків, а також ставківплощею менше3 гектарів - 25 метрів;для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК України.

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів (частина перша статті 11 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Виправлення помилок, допущених у відомостях державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою здійснюється виключно на підставі та в порядку, встановленому Законом України «Про Державний земельний кадастр», а саме державним кадастровим реєстратором.

Частиною п'ятою статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Відповідно до пункту 139 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051) у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно з пунктом 153 Порядку № 1051 виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Таким чином, для встановлення наявності помилки державного реєстратора та для набуття підстав для її виправлення шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру необхідним є встановлення недостовірної інформації у технічних документах, у які спочатку слід внести зміни.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та підпунктів 1, 5, 6 пункту 6 Порядку № 1051 внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів та відмови у їх наданні, виправлення помилок у Державному земельному кадастрі є самостійними повноваженнями державного реєстратора.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 , користуючись порядком для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, переданою їй у власність, звернулась з відповідною заявою про внесення змін в технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, і такі зміни були внесені.

При цьому діїдержавного кадастрового реєстратора щодо внесення змін на підставі заяви ОСОБА_1 у передбаченому законодавством порядку неоскаржувались.

За таких обставин, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо меж розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, належної на праві власності ОСОБА_1 , обґрунтовано взяв до уваги запис № 005 від 06 жовтня 2017 року, внесений у поземельну книгу на підставі технічної документації, розробленої ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки».

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи межі спірної земельної ділянки, визначені згідно з записом № 005 від 06 жовтня 2017 року у поземельній книзі за даними ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки», не перетинаються з нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги річки Горенка. Вказаний висновок позивач належними та допустимими доказами не спростував.

З огляду на викладене, встановивши, що позивач не довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду не надав, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених в касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратурипро розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи відмовити.

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко