Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 2-995/11

провадження № 61-42633св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,

відповідач - ОСОБА_4,

треті особи: ОСОБА_5, Компанія «Абаніко Лімітед», Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська ІнессаВолодимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заріна Марина Вікторівна, компанія «Омега Мерчантс Лтд», товариство з обмеженою відповідальністю «Лессор Групп»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - СалюкМайї Іванівни, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва в складі судді Піхур О. В. від 30 травня 2018 року та постанову апеляційного суду м. Києва в складі суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., від 08 серпня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2009 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - банк, ПАТ «Промінвестбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4, ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_5, компанії «Абаніко Лімітед», Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської І. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заріної М. В., компанії «Омега Мерчантс Лтд», ТОВ «Лессор Групп» про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, договору про внесення змін та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до протоколу Правління ПАТ «Промінвестбанк» № 1439/1 від 07 липня 2008 року, надано дозвіл на продаж належного банку житлового будинку в АДРЕСА_1, за ринковою вартістю, але не нижче балансової. На виконання таких вимог ТОВ «Інвесткон» було проведено роботи з визначення ринкової вартості спірного будинку, яка відповідно до «Звіту про оцінку майна» від 27 червня 2008 року склала 13 857 088 грн.

18 серпня 2008 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу жилого будинку за ціною 13 857 088 грн, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Старостіною Н. С. та зареєстрований в реєстрі за № 3753. 21 серпня 2008 року укладено договір про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Старостіною Н. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 3819.

Позивач зазначав, що спірний договір купівлі-продажу здійснено з порушенням норм та засад цивільного законодавства, оскільки відповідач станом на день укладення договору купівлі-продажу був пов'язаною з банком особою і, на думку позивача, оспорений договір укладено з відповідачем на умовах більш сприятливих за звичайні умови. Також, згідно висновку комісійної будівельно-технічної експертизи від 19 липня 2012 року, виконаної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, ринкова вартість спірного жилого будинку не відповідає вартості, визначеній відповідно до «Звіту про оцінку майна» від 27 червня 2008 року.

Посилаючись на зазначене та указуючи на процесуальні порушення, допущені при проведенні зборів Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 07 липня 2008 року, позивач з урахуванням уточнень просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку розташованого по АДРЕСА_1, укладений між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_4 від 18 серпня 2008 року та договір про внесення змін до нього від 21 серпня 2008 року, скасувати державну реєстрацію правочину (№ 3086910) у Державному реєстрі правочинів.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції, 18 травня 2017 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, яку представником позивача визнано остаточною. Згідно уточнених вимог позивач вважає свої права порушеними у зв'язку із тим, що спірний договір купівлі-продажу укладений з пов'язаною з банком особою на більш сприятливих для такої особи умовах. Крім того, спірний договір не відповідає протоколу Правління банку №1439/I, яким оформлено рішення Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 07 липня 2008 року, у зв'язку із тим, що продаж майна здійснено за ціною нижче балансової вартості спірного будинку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Компанія «Абаніко Лімітед», Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська ІнессаВолодимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заріна Марина Вікторівна, компанія «Омега Мерчантс Лтд», товариство з обмеженою відповідальністю «Лессор Групп» про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, договору про внесення змін та скасування державної реєстрації.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на засіданні Правління «Промінвестбанку» від 07 липня 2008 року було прийнято рішення про надання дозволу на продаж жилого будинку АДРЕСА_1 за ринковою вартістю, але не нижче балансової, у зв'язку з недоцільністю подальшого утримання цього будинку на балансі банку, та доручено укласти договір з ТОВ «Інвесткон» на проведення робіт з визначення ринкової вартості цього будинку, що підтверджується протоколом №1439/I від 07 липня 2008 року. Станом на 15 серпня 2008 року залишкова балансова вартість будинку складала 12 430 904,41 грн., в тому числі ПДВ 1 036 404,17 грн. Продаж спірного майна вчинено за 13 857 088 грн, які складають ринкову вартість будинку, визначену у «Звіті про оцінку майна жилого будинку АДРЕСА_1», виконаного ТОВ «Інвесткон». Суд указав, що з огляду на зазначене, продаж спірного будинку вчинено за ринковою вартістю, яка є не нижчою від балансової вартості, у зв'язку із чим такий продаж відбувся у відповідності із рішенням Правління ПАТ «Промінвестбанку» від 07 липня 2008 року. Чинність та відповідність закону указаного рішення Правління встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18 травня 2017 року, у справі № 910/32140/15. Крім того, судом указано, що продаж спірного житлового будинку здійснено банком без порушення вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», який зокрема передбачає заборону продажу такого майна інсайдеру банку на більш сприятливих умовах. Судом указано, що згідно матеріалів справи спірне майно продано відповідачу за ринковою вартістю, яка є більшою від балансової вартості, у зв'язку із чим відсутній факт створення покупцю більш сприятливих умов щодо придбання цього майна.

Постановою апеляційного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - Салюк Майї Іванівни, залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема зазначено, що суд першої інстанції вірно вважав не належним та не допустимим доказом висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19 липня 2012 року, на який позивач посилався на спростування ринкової вартості спірного будинку, проведеної у 2008 році, оскільки у 2012 році оцінка проводилася без дослідження спірного об'єкту, стану та ремонту будинку на момент його продажу, а тому позивач не довів, що такий об'єкт продано за ціною нижче ринкової.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, представник публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - Салюк М.І., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у даній справі в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не вірно оцінили зібрані у справі докази та не правильно вирішили спір. Скаржник указав, що під час оцінки ринкова вартість спірного майна занижена, а її продаж не відповідає рішенню Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 07 липня 2008 року. Висновок судів попередніх інстанцій щодо висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19 липня 2012 року, на думку скаржника, базується на невірній юридичній оцінці наданих позивачем доказів та неповному їх дослідженні. Скаржник зазначає, що продаж спірного об'єкта, на його думку, вчинений банком за ціною, яка нижче балансової.Протокол зборів Правління № 1439/I, яким оформлено відповідне рішення Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 07 липня 2008 року не відповідає вимогам закону, що також було залишено без уваги судами попередніх інстанцій. Суди помилково указали про пропуск позивачем строку позовної давності у даній справі, оскільки такий строк банком не пропущено.

У жовтні 2018 року представником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_10, подано відзив на касаційну скаргу, із посиланням на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. Зазначено, що твердження скаржника про начебто хибну оцінку судами попередніх інстанцій наданих саме позивачем доказів зводяться до переоцінки усіх доказів у справі, яка судами належним чином досліджені. Усі викладені позивачем доводи не підтверджені належними і допустимими доказами і спростовуються обставинами, установленими у судових рішеннях, які набрали законної сили у господарській справі № 910/32140/15 та у адміністративній справі № 825/5617/14. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що на засіданні Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 07 липня 2008 року було прийнято рішення про надання дозволу на продаж жилого будинку АДРЕСА_1 за ринковою вартістю, але не нижче балансової, у зв'язку з недоцільністю подальшого його утримання на балансі банку, та доручено укласти договір з ТОВ «Інвесткон» на проведення робіт з визначення ринкової вартості цього будинку, що підтверджується протоколом №1439/I від 07 липня 2008 року.

Станом на 15 серпня 2008 року залишкова балансова вартість будинку складала 12 430 904,41 грн, в тому числі ПДВ 1 036 404,17 грн, що підтверджується довідкою №20/11-3038 від 15 серпня 2008 року.

Установлена судами попередніх інстанцій ринкова вартість будинку станом на момент його продажу становила 13 857 088 грн, що підтверджується «Звітом про оцінку майна жилого будинку АДРЕСА_1», виконаного ТОВ «Інвесткон», а також довідкою-характеристикою, виданою Київським міським бюро технічної інвентаризації 18 липня 2008 року № 1352986.

18 серпня 2008 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1, згідно умов якого банк передав, а ОСОБА_4 прийняв у власність зазначений житловий будинок. Продаж будинку здійснено за ціною 13 857 088 грн. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Старостіною Н. С., зареєстровано в реєстрі за № 3819.

21 серпня 2008 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_4 був укладений договір про внесення змін в пункти 3 та 4 договору. Зазначено, що продаж будинку здійснено за 13 857 088 грн, з урахуванням податку на додану вартість, у тому числі вартість без урахування податку на додану вартість - 11 547 573,33 грн, сума податку на додану вартість - 2 309 515 грн.

Згідно висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 04 січня 2012 року станом на момент його складання визначити ринкову вартість жилого будинку АДРЕСА_1 у червні 2008 року та 18 серпня 2008 року не можливо, оскільки в наданих на дослідження матеріалах відсутня повна інформація щодо технічного стану об'єкта дослідження на дати оцінки (т. 3 а.с. 149-156).

Згідно висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 19 липня 2012 року, виконаної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на підставі ухвали апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2012 року, ринкова вартість об'єкта дослідження станом на дату оцінки становить 9 505 793 дол.в США або 46 076 480 грн. (т. 4 а.с. 3-16).

Суди попередніх інстанцій указали, що висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19 липня 2012 року є неналежним та недопустимим доказом оскільки оцінка проводилася без дослідження спірного об'єкту, стану та ремонту будинку на момент його продажу.

Указано, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що спірний об'єкт продано за ціною нижче ринкової вартості.

20 серпня 2008 року на рахунок ПАТ «Промінвестбанк» надійшло 13 857 088 грн в рахунок оплати за договором купівлі-продажу спірного житлового будинку. З отриманої суми коштів банк перерахував до бюджету податок на додану вартість в сумі 2 309 515 грн, а різницю 11 547 573 грн направив на перекриття залишкової вартості об'єкту (т. 7 а.с. 5).

Установлено, що ринкова вартість спірного об'єкту, яка сплачена покупцем, була більшою за балансову вартість будинку, яка складала 12 430 904,41 грн, тобто під час укладення оспореного договору його сторонами виконано рішення Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 07 липня 2008 року.

Рішення Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 07 липня 2008 року, яке оформлено протоколом №1439/I, є чинним та в установленому порядку не скасовано.

Позивач не надав суду доказів того, що спірний договір купівлі-продажу укладено з відповідачем на більш сприятливих умовах, ніж угоди, що укладені з іншими особами.

Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - и третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами, не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із пов'язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, визнаються судом недійсними з моменту їх укладення.

Відповідно до статті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Статтею 6 ЦК Українивизначено принцип свободи договору, який передбачає право суб'єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що рішення Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 07 липня 2008 року, яке оформлено протоколом №1439/I, є чинним та в установленому порядку не скасовано, врахувавши, що продаж спірного будинку відбувся у відповідності до указаного рішення Правління банку, тобто за визначеною на підставі оцінки ринкової вартості, яка були не нижчою від балансової вартості спірного майна, а також указавши на недоведеність позивачем факту укладення спірного договору купівлі-продажу з відповідачем на більш сприятливих умовах, ніж угоди, що укладені з іншими особами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ «Промінвестбанк».

Зазначення судами попередніх інстанцій положення законодавства, яке регулює наслідки пропуску строку позовної давності для вирішення даної справи не має правового значення та не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки суди відмовили у позові з підстав його необґрунтованості.

Доводи касаційної скарги про те, що під час оцінки об'єкта продажу його ринкова вартість занижена і продаж будинку не відповідав рішенню Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 07 липня 2008 року спростовуються матеріалами справи, зокрема, змістом указаного рішення Правління, відомостями про балансову вартість будинку, наданими зокрема позивачем, оцінкою ринкової вартості будинку, тощо, та обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги неодноразово були предметом оцінки судів різних інстанцій.

Такі доводи в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Рішення судів містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - СалюкМайї Іванівни, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2018 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

С.Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко