Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.12.2024 року у справі №301/433/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 301/433/22

провадження № 61-15541св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Іршавський відділ державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Іршавського районного суду від 12 липня 2022 року у складі судді Пітерських М. О., додаткове рішення Іршавського районного суду від 27 липня 2022 року у складі судді Пітерських М. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Фазикош Г. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Іршавського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Іршавського ВДВС), Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним і скасування акта державного виконавця про проведені електронні торги.

Позов мотивований тим, що електронні торги з реалізації належного позивачу майна проведені з порушенням вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 та неправильним визначенням вартості цього майна, оскільки спірне майно продано за 824 942 грн у той час, як його ринкова вартість значно вища. Зазначала, що боргів перед кредитором на момент проведення торгів у неї не було, у торгах приймав участь один учасник, а семеро начебто учасників відхилені через несплату внеску. Вказувала, що підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

визнати недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам», що відбулися 24 березня 2021 року, номер лоту - 469574 (щодо майна ОСОБА_1 , а саме: адміністративно-лабораторного комплексу загальною площею 2099 кв. м і земельної ділянки площею 0,3915 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати протокол проведення електронних торгів від 24 березня 2021 року № 531200 та визнати недійсним і скасувати акт державного виконавця про проведені електронні торги від 08 квітня 2021 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Іршавського районного суду від 12 липня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Іршавського ВДВС, ДП «Сетам» та ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, проведених ДП «Сетам» 24 березня 2021 року, номер лоту: 469574, щодо належного ОСОБА_1 майна - адміністративно-лабораторного корпусу загальною площею 2099 кв. м та земельної ділянки площею 0,3915 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , скасування протоколу проведення електронних торгів від 24 березня 2021 року № 531200, визнання недійсним та скасування акта державного виконавця про проведені електронні торги від 08 квітня 2021 року.

Судове рішення мотивоване таким:

щодо заниження ціни продажу спірного майна - дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів. Такі дії мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Позивач не подала суду доказів щодо можливої іншої (більшої) стартової ціни проданого з торгів майна, доказів, що проведена суб`єктом оціночної діяльності оцінка нерухомого майна проведена з порушенням закону або є недостовірною (заниженою). Відповідних розрахунків, експертних висновків, висновків спеціалістів з цього питання матеріали справи не містять. ОСОБА_1 не оскаржила у судовому порядку, результати визначення вартості майна та дії державного виконавця щодо проведення оцінки майна;

щодо відсутності боргів ОСОБА_1 перед кредитором на момент проведення торгів - на момент підготовки заяви про реалізацію арештованого нерухомого майна та передачі його на реалізацію на виконанні у відділі ДВС перебувало зведене виконавче провадження АСВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчих листів, за якими боржником є позивач ((АСВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого документу, виданого 03 січня 2012 року), (АСВП НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого документу, виданого 12 травня 2016 року), (АСВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого документу, виданого 10 вересня 2018 року), (АСВП НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого документу, виданого 04 жовтня 2016 року)). Державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності, яким виготовлено звіти про вартість майна, а також державним виконавцем надіслано копію звітів для ознайомлення сторонам виконавчого провадження. Отже, позивач ОСОБА_1 як боржник у виконавчому провадженні з 2012 року володіла інформацією стосовно відкриття виконавчого провадження, знала про те, що в неї є борги, однак, добровільно, до продажу на прилюдних торгах майна, не сплатила заборгованість. Суд вказав, що розписка від 01 березня 2021 року про те, що заборгованість ОСОБА_1 по виконавчому листу № 607/10333/14-ц від 12 травня 2016 року відсутня, а також розписка ОСОБА_4 від 01 березня 2021 року про те, що заборгованість ОСОБА_1 по виконавчому листу (наказу) 2/88/5022-1419 від 13 січня 2012 року відсутня надійшли до Іршавського ВДВС після проведення електронних торгів, сплати переможцем за майно та складення державним виконавцем акта про проведені електронні торги. Приєднані до позовної заяви заява ОСОБА_4 від 22 березня 2021 року про повернення виконавчого листа № 607/10333/14-ц без виконання та розписка ОСОБА_4 від 01 березня 2021 року про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за цим виконавчим листом, не спростовують отримання ДВС цих документів тільки 08 квітня 2021 року, оскільки ці документи не містять відміток ні про направлення до ДВС, ні про отримання таких. Також суд вказав, що приєднані до позовної заяви документи щодо погашення позивачем боргу перед ТОВ «Кей-Колект» та, у зв`язку з цим, укладення сторонами договору про припинення зобов`язання переданням відступного, не є належними доказами у справі, оскільки виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» боргу не входило до складу зведеного виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_1, по якому майно боржника ОСОБА_1 було передано на продаж через оспорювані електронні торги. Крім того, виконавче провадження про стягнення з позивача на користь ТОВ «Кей-Колект» боргу було закрито ще у 2018 року через добровільне погашення боргу боржником, однак, це не звільняє боржника від обов`язку сплатити витрати виконавчого провадження та виконавчий збір, а тому відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» борг про стягнення вказаних витрат було виділено в окреме виконавче провадження;

щодо тверджень позивача про те, що у торгах приймав участь один учасник - жодних обмежень у кількості учасників аукціону Порядок реалізації арештованого майна не містить, тому участь в торгах тільки одного учасника не є порушенням Порядку та не є підставою для визнання торгів недійсними.

Також суд вказав, що 02 березня 2021 року державним виконавцем підготовлено заяву про реалізацію арештованого нерухомого майна та передано вказане майно на реалізацію, а 24 березня 2021 року через ДП «Сетам» було проведено електронні торги. Згідно протоколу № 531200 майно реалізовано за суму 824 942 грн. ДП «Сетам» було дотримано вимоги пункту 3 розділу III Порядку та торги проведені на двадцятий день після внесення лоту (02 березня 2021 року отримано заявку, 04 березня 2021 року (не пізніше ніж на третій робочий день з дати отримання заявки) організатор вніс до системи відомості про майно та 24 березня .2021 року (протягом двадцяти днів строку для підготовки проведення торгів) проведено торги. Позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність порушень, що могли вплинути саме на результати електронних торгів.

Додатковим рішенням Іршавського районного суду від 27 липня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 грн витрат на правничу допомогу.

Суд першої інстанції при стягненні з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, вказав, що ці витрати підтверджені доказами, заперечень щодо розміру судових витрат або клопотань про зменшення таких витрат від позивача не надходило, тому вони підлягають стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Іршавського районного суду від 12 липня 2022 року та додаткове рішення Іршавського районного суду від 27 липня 2022 року залишені без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, який установивши відсутність порушень, що могли вплинути на результати торгів, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки належних та допустимих доказів порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів, які могли б вплинули на результати електронних торгів, позивачем не надано. Позивачем не оскаржувались жодні дії державного виконавця (включно з визначення вартості майна).

Колегія суддів апеляційного суду вказала, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3 , в якій просить рішення Іршавського районного суду від 12 липня 2022 року, додаткове рішення Іршавського районного суду від 27 липня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди залишили поза увагою, що боргів на момент проведення електронних торгів у ОСОБА_1 не було, про що нею було повідомлено державного виконавця та надано підтверджуючі документи. Вартість спірного майна є заниженою від реальної вартості, торги проведені з порушеннями, оскільки у їх проведенні приймав участь один учасник (семеро були відхилені начебто через несплату внеску);

ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання позивача про призначення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз, вважає незаконними, оскільки суть самого позову зводиться, в тому числі, до заниження вартості спірного майна, переданого на торги. Також вважає, що суд, вказавши, що ухвала про відмову у призначенні експертизи не підлягає оскарженню, порушив норми процесуального права;

закривши ухвалою від 07 червня 2022 року підготовче провадження та призначивши справу до судового розгляду по суті, суд не з`ясував думку позивача та його представника щодо можливості закриття підготовчого провадження, не з`ясував чи будуть у сторони позивача інші заяви та клопотання до початку розгляду справи по суті. Таким чином, суд першої інстанції не дав можливості подати клопотання про забезпечення позову та накладення арешту на майно до закінчення розгляду справи. Вказавши, що вказана ухвала суду не підлягає оскарженню, суд позбавив позивача права заявити подібні клопотання;

суди залишили поза увагою, що витрати на правничу допомогу не підтверджені доказами. Вважає, що договір про надання правової допомоги не є доказом, який підтверджує розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція інших учасників справи

У січні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_5 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що порушень правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивача в позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах не наведено. Якщо позивач був не згодний з оцінкою, він мав право оскаржити таку оцінку в порядку і строки, визначені законом, що ним зроблено не було. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду не згода сторони з оцінкою майна, або навіть неналежне повідомлення боржника стосовно проведення прилюдних торгів чи втрата чинності звіту про оцінку майна - не можуть бути підставою для визнання таких торгів недійсними. ОСОБА_2 , як передбачено Порядком реалізації арештованого майна, зареєструвалася на вебсайті і сплатила гарантійний внесок. Крім неї зареєструвалися ще декілька покупців, але гарантій внесок ними сплачено не було, тому до аукціону вона була допущена лише одна (як передбачено Порядком реалізації арештованого майна). Жодних обмежень у кількості учасників аукціону Порядок реалізації арештованого майна не містить. Представник державної виконавчої служби у суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції підтвердив належними та допустимими доказами наявність боргів у позивача ( ОСОБА_1 ) на момент проведення торгів, на погашення яких і було реалізовано спірне майно. Посилання позивача на те, що суд не дав позивачу можливості подати клопотання про забезпечення позову та накладення арешту на майно, є безпідставним, оскільки підготовчі засіданні відкладалися 4 рази (09 березня 2022 року, 11 квітня 2022 року, 12 травня 2022 року, 07 червня 2022 року та 04 липня 2022 року) із-за неявки позивача та його представника за їх заявами. Заяв про забезпечення позову, як до подачі позову так і після (справа розглядалася близько 5 місяців) позивачем не подавалося. Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що розмір гонорару адвоката визначений в договорі про надання правової допомоги, він є обґрунтованим та співмірним із ринковими цінами адвокатів та наданими послугами.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року продовжено ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Іршавського районного суду від 12 липня 2022, додаткове рішення Іршавського районного суду від 27 липня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 05 грудня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 372/3161/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц та у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1981цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що станом на 02 березня 2021 року на виконанні у відділі ДВС перебувало зведене виконавче провадження АСВП № НОМЕР_1 з примусового виконання:

наказу № 2/88/5022-1419, виданого 03 січня 2012 року Господарським судом Тернопільської області, про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ПП ОСОБА_4 суму 35 254,09 грн орендної плати та плати за комунальні послуги, 1381,26 грн пені за неналежне виконання грошових зобов`язань, 366,35 грн в повернення сплаченого державного мита та 236 грн витрат на ІТЗ судового процесу (АСВП НОМЕР_1);

виконавчого листа № 607/10333/14-ц, виданого 12 травня 2016 року Тернопільським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 21 600,97 грн боргу (АСВП НОМЕР_3);

постанови № 52325191, виданої 10 вересня 2018 року Іршавським ДВС, про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у розмірі 204 грн (АСВП НОМЕР_2);

постанови № 52325191, виданої 04 жовтня 2016 року Тернопільським РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 261 559,36 грн (АСВП НОМЕР_4).

12 січня 2021 року державним виконавцем було винесено постанову про призначення примусового виконання на 22 січня 2021 року.

22 січня 2021 року державним виконавцем, з виїздом за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності понятих, складено акт, що рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, належного боржнику ОСОБА_1 , за вказаною адресою не виявлено.

22 січня 2021 року державним виконавцем складено постанову про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано нерухоме майно боржника, а саме: адміністративно-лабораторний корпус загальною площею 2099 кв. м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,3515 га, цільове призначення - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для комерційного використання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

25 січня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до яких призначено експерта для визначення вартості майна.

Суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання Приватним підприємством «Алекс-Хуст» виготовлено звіти про вартість майна.

Згідно з висновком про ринкову вартість земельної ділянки площею 0,3515 га, цільове призначення - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для комерційного використання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 165 310 грн.

Відповідно до висновку про вартість майна - вартість адміністративно-лабораторного корпусу загальною площею 2099 кв. м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , складає 659 632 грн.

02 березня 2021 року державним виконавцем підготовлено заяву про реалізацію арештованого нерухомого майна та передано вказане майно на реалізацію, а 24 березня 2021 року через ДП «Сетам» було проведено електронні торги. Згідно протоколу № 531200 майно реалізовано за суму 824 942 грн.

05 квітня 2021 року переможцем торгів ОСОБА_2 було сплачено грошові кошти за вищезазначений лот.

08 квітня 2021 року державним виконавцем складено акт про проведені електронні торги.

08 квітня 2021 року до Іршавського ВДВС від стягувача за виконавчим провадженням ОСОБА_4 надійшла розписка від 01 березня 2021 року про те, що заборгованість ОСОБА_1 по виконавчому листу № 607/10333/14-ц від 12 травня 2016 року відсутня, а також розписка ОСОБА_4 від 01 березня 2021 року про те, що заборгованість ОСОБА_1 по виконавчому листу (наказу) 2/88/5022-1419 від 13 січня 2012 року відсутня.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

Тлумачення статей 215 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).

Відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19)).

Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 331/427/22 (провадження № 61-13786св23)).

Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними (див. постанову Верховного Суду України від 26 серпня 2014 року у справі № 3-36гс14).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається:

при відмові у задоволенні позову суди встановили відсутність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними, оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами факт порушення правил проведення торгів, які вплинули чи могли вплинути на результат торгів, а також не довела порушення її прав і законних інтересів під час проведення оспорюваних нею електронних торгів. З огляду на викладене, є правильними висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги в цій частині.

Доводи касаційної скарги про те, що під час проведення електронних торгів було порушено порядок їх проведення, оскільки у їх проведенні приймав участь один учасник (семеро були відхилені начебто через несплату внеску), колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (у редакції, чинній на час проведення оспорюваних торгів) (далі - Порядок) учасник електронних торгів, торгів за фіксованою ціною (далі - учасник) - фізична особа, що має повну дієздатність, або її належним чином уповноважений представник, юридична особа в особі представника, уповноваженого виступати від її імені, допущені до участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) відповідно до вимог цього Порядку.

Для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник проходить процедуру реєстрації на Веб-сайті, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок Організатора та виконує інші вимоги, визначені цим Порядком. Гарантійний внесок вважається сплаченим з моменту зарахування його на рахунок Організатора. Система автоматично завершує реєстрацію учасника та надає йому відповідний доступ до участі у торгах негайно після підтвердження Організатором сплати сум гарантійного внеску, а за лотами, де така сплата не вимагається, одразу після належного заповнення заявки учасника (пункт 2 розділу IV «Порядок реєстрації учасників електронних торгів (торгів за фіксованою ціною)» Порядку).

Організатор забезпечує реєстрацію та допуск до електронних торгів усіх учасників, які виконали вимоги щодо реєстрації та стосовно яких надійшло підтвердження щодо надходження суми гарантійного внеску на рахунок Організатора не пізніше ніж за одну годину до дати початку проведення електронних торгів, зазначеної в інформаційному повідомленні про електронні торги (пункт 8 розділу IV «Порядок реєстрації учасників електронних торгів (торгів за фіксованою ціною)» Порядку).

Інформація про кількість учасників електронних торгів із зазначенням унікальних реєстраційних номерів заявок оприлюднюється на Веб-сайті в інформаційному повідомленні щодо лота (пункт 9 розділу IV «Порядок реєстрації учасників електронних торгів (торгів за фіксованою ціною)» Порядку).

Електронні торги вважаються такими, що не відбулись, у разі: відсутності учасників електронних торгів; несплати всіма учасниками, що надали цінові пропозиції й поетапно були визначені переможцями електронних торгів, належної грошової суми в строки, передбачені пунктом 1 розділу X цього Порядку; ненадходження від жодного учасника цінової пропозиції (пункт 1 розділу XІ «Визнання електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) такими, що не відбулися, зупинення електронних торгів та зняття майна з реалізації» Порядку).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що заявку на участь в електронних торгах подали 8 учасників, в тому числі ОСОБА_2 , заявки семи з них було відхилено через несплату гарантійного внеску, участь в оспорюваних торгах приймала ОСОБА_2 . Обмежень щодо кількості учасників аукціону Порядок реалізації арештованого майна не містить, тому доводи касаційної скарги в цій частині, є безпідставними.

Посилання в касаційній скарзі на процесуальні порушення, які були допущені судом першої інстанції та проігноровані апеляційним судом, а саме, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз, при закритті підготовчого провадження суд не з`ясував думку позивача та його представника щодо можливості закриття підготовчого провадження, не з`ясував чи будуть у сторони позивача інші заяви та клопотання до початку розгляду справи по суті, колегія суддів відхиляє, оскільки по-перше, суд апеляційної інстанції мотивував їх відхилення, по-друге, позивач не довів, що зазначені обставини унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Щодо позовних вимог про скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта про проведені електронні торги

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Належним способом захисту прав і законних інтересів позивача є визнання електронних торгів недійсними, позовні вимоги про визнання недійсним та/або скасування протоколу проведення електронних торгів є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки відновлення прав особи, яка оспорює правочин купівлі-продажу продаж майна з електронних торгів, охоплюється вимогою про визнання торгів недійсними (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного від 26 квітня 2023 року в справі № 545/264/20 (провадження № 61-10242св22)).

Відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України. Акт про проведення, який складений за результатами прилюдних торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов`язків, у зв`язку з чим торги є правочином у розумінні статті 202 ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 703/2760/20 (провадження № 61-9823св22)).

Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21)).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулась з позовом, в якому просила, серед іншого, скасувати протокол проведення електронних торгів, визнати недійсним і скасувати акт державного виконавця про проведені електронні торги;

суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову частині позовних вимог про скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта про проведені електронні торги через їх необґрунтованість. Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін;

продаж майна на публічних торгах є правочином, тому оскарження протоколу як документу, який засвідчує вчинення цього правочину, акта про проведені електронні торги, є неналежним і неефективним способом захисту;

оскільки суди правильно відмовили у задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта про проведені електронні торги,проте помилились щодо мотивів такої відмови, оскаржені судові рішення в цій частині слід змінити щодо мотивів відмови.

Щодо додаткового рішення суду першої інстанції

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати;4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22)).

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (див. висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 715/2513/19 (провадження № 61-15340св20), від 21 вересня 2022 року у справі № 486/716/20 (провадження № 61-5721св22), від 22 лютого 2023 року у справі № 462/5606/20 (провадження № 61-3157св22), від 08 березня 2023 року у справі № 365/229/21 (провадження № 61-10543св22)).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частини перша, третя статті 134 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (пункт 5.44)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 грудня 2021 року у справі № 922/3812/19 зазначено, що: «адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» […] визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, розмір яких був визначений договором про надання правової (правничої) допомоги від 14 лютого 2022 року, вказавши, що позивачем не було подано клопотання про зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги в цій частині. З огляду на викладене, додатковерішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині залишення без змін додаткового рішення, слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного перегляду та необхідності врахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 331/427/22 (провадження № 61-13786св23), Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), дають підстави для висновку, що оскарженісудові рішення ухвалені частково без додержання норм матеріального та процесуального права. Таким чином:

касаційну скаргу слід задовольнити частково;

рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів, а також додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині залишення без змін додаткового рішення суду, залишити без змін;

рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта про проведені електронні торги змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Оскільки судові рішення підлягають зміні лише щодо мотивів їх ухвалення, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на особу, яка її подала.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Іршавського районного суду від 12 липня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Іршавського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємство «Сетам», ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів залишити без змін.

Додаткове рішення Іршавського районного суду від 27 липня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року в частині залишення без змін додаткового рішення Іршавського районного суду від 27 липня 2022 року залишити без змін.

Рішення Іршавського районного суду від 12 липня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Іршавського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємство «Сетам», ОСОБА_2 про скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта про проведені електронні торги змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко