Постанова КЦС ВП від 10.03.2025 року у справі №947/6748/20

Друк

Пошук

302

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.03.2025 року у справі №947/6748/20

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року

м. Київ

справа № 947/6748/20

провадження № 61-9588св24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року у складі судді Салтан Л. В., постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2024 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року у складі колегії суддів:Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК» (далі - ПАТ «МТБ БАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 26 червня 2008 року між ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 00605/R2, згідно з умовами якого позичальник отримала у кредит грошові кошти у розмірі 114 248,78 дол. США, термін погашення заборгованості до 23 червня 2029 року.

На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 26 червня 2008 року укладений договір поруки № 00418r2, згідно з умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання позичальником. Надалі до договору поруку неодноразово укладалися додаткові угоди.

Позивач зазначав, що позичальник не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 18 березня 2020 року становить 14 158,64 дол. США та 206 220,86 грн і складається із: 6 189,31 дол. США - простроченої заборгованості за основним боргом; 7 969,33 дол. США - простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами; 110 476,05 грн - пені за неповернення основного боргу; 95 744,81 грн - пені за несплату відсотків за користування кредитом.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку прострочену заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 00605/R2 у розмірі 14 158,64 дол. США, та 206 220,86 грн.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року позов ПАТ «МТБ БАНК» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «МТБ БАНК» прострочену заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 00605/R2 у розмірі 14 158,64 дол. США та 206 220,86 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «МТБ БАНК» судовий збір у розмірі по 4 267,66 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала належним чином, та, враховуючи забезпечення цих зобов`язань порукою ОСОБА_2 згідно з договором поруки, наявні правові підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за вказаним кредитним договором.

У січні 2021 року представник ПАТ «МТБ БАНК» звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «МТБ БАНК» заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 00605/R2 у розмірі 72 080,81 дол. США та 207 419,24 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ БАНК» судовий збір у розмірі 16 525,46 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «МТБ БАНК» судовий збір у розмірі 16 525,46 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 січня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «МТБ БАНК» про ухвалення у справі додаткового судового рішення.

Виправлено описку в рішенні Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року, а саме: вказано вірно другий, третій, четвертий абзаци резолютивної частини рішення суду: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «МТБ БАНК» прострочену заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 00605/R2 у розмірі 72 080,81 дол. США та 207 419,24 грн; стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «МТБ БАНК» судовий збір у розмірі по 16 525,46 грн з кожного.

Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ «МТБ БАНК» про ухвалення у справі додаткового судового рішення, суд першої інстанції керувався відсутністю підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки суд розглянув усі заявлені вимоги позовної заяви, а представник позивача у заяві про ухвалення додаткового судового рішення просив розглянути уточнену позовну заяву, за якою фактично змінились лише суми, які представник позивача просив стягнути.

Водночас суд першої інстанцій дійшов висновку про необхідність виправлення описки у рішенні Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року, оскільки у вказаному судовому рішенні помилково вказана сума заборгованості за кредитним договором.

Постановою Одеського апеляційного суду від 29 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року залишено без змін.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 січня 2021 року скасовано в частині виправлення описки.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 00605/R2 у розмірі 14 158,64 дол. США та 207 419,24 грн і відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині виправлення описки, апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції, виправляючи описку в рішенні Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року, фактично змінив зміст вказаного судового рішення.

Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «МТБ БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 454,00 грн.

Суд апеляційної інстанції мотивував додаткове судове рішення тим, що у заяві про розподіл судових витрат ОСОБА_1 просила стягнути із ПАТ «МТБ БАНК» на свою користь 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, проте апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково (на 50 %), а саме скасовано ухвалу суду першої інстанції в частині виправлення описки від 18 січня 2021 року. Урахувавши наявність клопотання позивача про зменшення розміру правничої допомоги та беручи до уваги складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, критерій необхідності вчинення процесуальних дій та їх значимість, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 20 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи інших учасників справи

У липні 2024 року ПАТ «МТБ БАНК» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2024 року із врахуванням заперечень на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 січня 2021 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову банку.

Касаційна скарга мотивована тим, що 30 вересня 2020 року у підготовчому судовому засіданні у суді першої інстанції представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку достроково заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 00605/R2, яка утворилась станом на 05 вересня 2020 року у сумі 72 080,81 дол. США та 207 419,24 грн, з яких: 56 389,29 дол. США - заборгованість за кредитом; 15 691,52 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами; 97 684,16 грн - пеня за неповернення основного боргу; 81 790,41 грн - пеня за сплату відсотків за користування кредитом; 27 944,67 грн - штраф за невиконання прийнятих зобов`язань. У зв`язку з поданням заяви про збільшення позовних вимог, позивач доплатив судовий збір.

Суд першої інстанціїдійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь банку заборгованості за кредитним договором, однак у резолютивній частині рішення допустив описку, а саме неправильно зазначив розмір заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідачів - 14 158,64 дол. США та 206 220,86 грн, замість правильної - 72 080,81 дол. США та 207 419,24 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення.

Виправляючи описку у рішенні суду, суд першої інстанції правильно врахував збільшені позовні вимоги за заявою позивача про збільшення позовних вимог; правильно зазначив суми, які підлягають стягненню з відповідачів, включаючи як розмір заборгованості за кредитним договором, так і розмір стягнення з відповідачів судових витрат - сума судового збору з кожного з відповідачів з урахуванням збільшених позовних вимог.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про виправлення описки, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що місцевий суд не приймав до розгляду збільшені позовні вимоги, не врахував, що суд першої інстанції не повернув позивачу заяву про збільшення позовних вимог, тобто фактично прийняв її, однак при ухваленні рішення помилково зазначив розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідачів на користь банку.

Крім того, поза увагою апеляційного суду залишився висновок експерта від 31 серпня 2023 року № 22-6898/6899 судової економічної експертизи, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз (ОНДІСЕ), який наданий на виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2022 року про призначення судово-економічної експертизи.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У жовтні 2024 року ПАТ «МТБ БАНК» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 судових витрат, оскільки остання порушила строки та порядок звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Юшинської І. Є. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат надійшло до Одеського апеляційного суду 12 червня 2024 року, тобто, із пропуском строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, неможливість своєчасного подання доказів щодо оплати судових витрат на правову допомогу заявником обґрунтована не була, а тому апеляційний суд мав залишити вказане клопотання без розгляду.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18 від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Юшинська І. Є. подала відзив на касаційну скаргуПАТ «МТБ БАНК» на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, щододаткова постанова апеляційного суду прийнята із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що заявник порушив строки та порядок звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, є безпідставними, оскільки під час судового засідання, яке відбулось 29 травня 2024 року, наголошувалось на витратах, які пов`язанні з наданням правової допомоги і зазначено, що докази розміру витрат, які понесла сторона на правову допомогу, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення апеляційним судом рішення у справі. Водночас 31 травня 2024 року до суду направлено поштою клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу. Витрати на правничу допомогу є доведеними та обґрунтованими.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ПАТ «МТБ БАНК» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2024 рокуприйнято до провадження касаційну скаргу ПАТ «МТБ БАНК» на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року у цій справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 червня 2008 року між ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 00605/R2, згідно з умовами якого (зі змінами та доповненнями) банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 114 248,78 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути кредит згідно з графіком платежів не пізніше 23 червня 2029 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,2 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 26 червня 2008 року між ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_2 укладений договір поруки.

Згідно з розрахунком, наданим банком, станом на 18 березня 2020 року, заборгованість позичальника за кредитним договором становить 14 158,64 дол. США та 206 220,86 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом - 6 189,31 дол. США, простроченої заборгованості за відсотками - 7 969,33 дол. США; пені за основним боргом - 110 476,05 грн; пені за несплату відсотків - 95 774,81 грн.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо касаційної скарги ПАТ «МТБ БАНК» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2024 року

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно керувався тим, що згідно з наявними у справі доказами станом на час розгляду справи в суді зобов`язання за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконала, та враховуючи забезпечення цих зобов`язань порукою ОСОБА_2 згідно з договором поруки, наявні правові підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за вказаним кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 264 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями частини шостої статті 367 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , апеляційний суд правильно керувався тим, що суд першої інстанції розглядав позовні вимоги ПАТ «МТБ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 00605/R2 саме у розмірі 14 158,64 дол. США, та 206 220,86 грн.

Апеляційна скарга відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містила доводів про те, що суд першої інстанції у судовому засіданні безпідставно не розглянув заяву про збільшення позовних вимог банку про стягнення заборгованості у розмірі 72 080,81 дол. США та 207 419,24 грн.

Навпаки, вимоги апеляційної скарги відповідачів зводились до недоведеності вимог банку про стягнення заборгованості у розмірі 14 158,64 дол. СШАта 206 220,86 грн і того, що місцевий суд не розглядав позовні вимоги банку про стягнення заборгованості у розмірі 72 080,81 дол. США та 207 419,24 грн.

Банк не подавав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року і не заявляв, що при розгляді справи місцевий суд безпідставно не розглянув збільшені позовні вимоги.

Отже, суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в межах тих позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Щодо касаційної скарги ПАТ «МТБ БАНК» на постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2024 року із врахуванням заперечень на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 січня 2021 року

У касаційній скарзі ПАТ «МТБ БАНК» посилається на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь банку заборгованості за кредитним договором, однак суд першої інстанції у резолютивній частині рішення допустив описку, а саме неправильно зазначив розмір заборгованості за кредитним договором. За таких обставин місцевий суд із дотриманням вимог процесуального законодавства постановив ухвалу, якою виправив описку у рішенні суду, а саме стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «МТБ БАНК» прострочену заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 00605/R2 у розмірі 72 080,81 дол. США та 207 419,24 грн. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що банк пред`явив заяву про збільшення розміру заборгованості, яку суд першої інстанції помилково не зазначив у рішенні суду.

Відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінкові форми слів, застосування русизмів і діалектизмів тощо.

Арифметична помилка - це неточність у розмірі присудженого, неправильність арифметичних розрахунків.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених в судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо), або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення). Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.

Суд, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його прав осудності.

Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.

Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 300/765/15-ц (провадження № 61-7654св20) вказано, що судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 22-ц/354/11 (провадження № 61-13870св20) зазначено, що: «описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки. Не є арифметичними помилками, а отже, не можуть бути виправлені, застосування неправильних методик підрахунку та неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2024 року у справі № 990/162/23 (провадження № 11-240заі24) зазначено, що вирішуючи питання про виправлення описок (очевидних арифметичних помилок), допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.

Звертаючись до суду з позовом у березні 2020 року,позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку прострочену заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 00605/R2 станом на 18 березня 2020 року в розмірі 14 158,64 дол. США, та 206 220,86 грн (а. с. 1-6, т.1).

За цією позовною заявою ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2020 року відкрито провадження, де зазначено загальний розмір заборгованості - 569 021,85 грн (а. с. 81, т.1).

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 саме на цю позовну заяву подали відзиви (а. с. 106, 217, т.1).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року позов ПАТ «МТБ БАНК» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «МТБ БАНК» судовий збір у розмірі по 4 267,66 грн з кожного.

Зі змісту рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року вбачається, що суд першої інстанції розглянув позовні вимоги ПАТ «МТБ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 00605/R2 саме у розмірі 14 158,64 дол. США, та 206 220,86 грн.

Матеріали справи містять заяву ПАТ «МТБ БАНК» від 30 вересня 2020 року про збільшених позовних вимог, які були пред`явленні ПАТ «МТБ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 00605/R2 станом на 05 вересня 2020 року у розмірі 72 080,81 дол. США та 207 419,24 грн (а. с. 98 - 101, т. 2).

Даних про те, що суд першої інстанції прийнявдо розгляду збільшені позовні вимоги ПАТ «МТБ БАНК», отримав позицію відповідачів про стягнення з них заборгованості у розмірі 72 080,81 дол. США та 207 419,24 грн та розглянув їх по суті при ухваленні рішення матеріали справи не містять.

Так, зокрема, ухвала суду від 11 листопада 2020 року про закриття підготовчого провадження у справі містить відомості про те, що предметом розгляду є стягнення заборгованості саме у розмірі 569 021,85 грн і не зазначено про збільшення позовних вимог (а. с. 159, т. 2).

Аналіз змісту оскаржених судових рішень свідчить, що суд першої інстанції ухвалою від 18 січня 2021 року змінив резолютивну частину рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь банку (замість 14 158,64 дол. США вказано 72 080,81 дол. США, та в частині розподілу судових витрат.

Зазначені виправлення не відповідають змісту ухваленого судового рішення, змінюють його та не носять характер виправлення механічних помилок (неточностей).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що суд першої інстанції ухвалою про виправлення описки фактично змінив зміст рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали Київського районного суду м. Одеси від 18 січня 2021 року в частині виправлення описки.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права в цій частині.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Щодо касаційної скарги ПАТ «МТБ БАНК» на додаткову постанову апеляційного суду

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що «однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат».

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, зазначивши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зміст частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Отже, кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 134 ЦПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які заявники понесли у судах першої та апеляційної інстанцій, має вирішуватися з урахуванням положень частини другої статті 134 ЦПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 569/20104/21 (провадження № 61-8219св22).

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п'ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі (в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі), повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними (пункт 44 додаткової постанови Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 753/23417/19 (провадження № 61-3364св23)).

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, пункт 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21);

- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 620/2936/20).

У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 зазначено, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.

Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (у суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 643/3720/15-ц (провадження № 61-18762св19) зазначив, що, враховуючи відсутність у матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відсутність у заяві переліку витрат, про відшкодування яких йдеться, незаявлення до закінчення судових дебатів про відшкодування судових витрат та неподання особою заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відшкодування витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок про те, що «законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18 (адміністративне провадження № К/9901/17118/19), від 27 липня 2023 року у справі № 759/29344/21 (провадження № 61-4746св23).

У справі, яка переглядається,29 травня 2024 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову.

У судовому засіданні 29 травня 2024 року до закінчення судових дебатів представник ОСОБА_1. заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії.

12 червня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Юшинської І. Є. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення (направлено поштою 31 травня 2024 року), у якій заявник просив стягнути з ПАТ «МТБ БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн, а також судовий збір у розмірі 31 188,69 грн (а. с. 104-112, т. 4).

Отже, клопотання про розподіл судових витрат та докази їх понесення подані представником ОСОБА_1 - адвокатом Юшинською І. Є. з дотриманням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України, а тому безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Юшинської І. Є. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат надійшло до апеляційного суду з пропуском строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Представник ПАТ «МТБ БАНК» - Бланковська Т. О. подала до апеляційного суду заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення, у якому просила відмовити в ухваленні додаткового судового рішення, посилаючись на його необґрунтованість (а. с. 179 - 182, т. 4).

На підтвердження витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 - адвокат Юшинська І. Є. надала: договір про надання правової допомоги від 13 травня 2020 року № 02-05/20, укладений між адвокатом Гаврилюк Ю. І. та ОСОБА_1 ; розрахунок суми гонорару адвоката у розмірі 80 000,00 грн; звіт про надання послуг за договором від 13 травня 2020 року № 02-05/20; акт приймання-передачі послуг на оплату послуг у розмірі 80 000,00 грн; рахунок на оплату послуг у розмірі 80 000,00 грн (а. с. 113-120, т. 4); договір про надання правової допомоги від 06 вересня 2023 року № 6-09/22, укладений між адвокатом Ющинською І. Є. та ОСОБА_1 ; рахунок суми гонорару адвокату за надану правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн; звіт про надання послуг на суму 40 000,00 грн; акт приймання-передачі послуг від 29 травня 2024 року на суму 40 000,00 грн; рахунок про оплату послуг адвокату на суму 40 000,00 грн; квитанцію від 31 травня 2024 року про оплату ОСОБА_1 адвокату Юшинській І. Ю. гонорару за надані послуги у розмірі 20 000,00 грн (а. с.121-130, т. 4).

Урахувавши, що відповідачкою документально доведено, що вона понесла витрати на правничу допомогу, часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 (на 50 %), наявність клопотання сторони позивача про зменшення розміру правничої допомоги та беручи до уваги складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, критерій необхідності вчинення процесуальних дій та їх значимість, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки, розмір витрат на правничу допомогу визначений судом апеляційної інстанції з урахуванням складності цієї справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, наданням оцінки запереченням позивача, а також з дотриманням критерію розумності розміру понесених стороною витрат й доводи касаційної скарги цього не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року, постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2024 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара