Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2018 року

Київ

справа № 810/3979/16

адміністративне провадження №К/9901/30518/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_2

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 (суддя Волков А.С.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 (судді Саприкіна І.В., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.)

у справі №810/3979/16

за позовом ОСОБА_2

до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ) від 19.12.2013.

Позов мотивовано безпідставністю висновків ДПІ про те, що у позивача існують податкові зобов'язання, які виникли внаслідок отриманого від АТ «Райффайзель Банк Аваль» (далі - Банк) додаткового блага у вигляді анулювання останнім частини боргових зобов'язань позивача.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2006 між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно з яким позивачка одержала кредит в доларах США та зобов'язувалась сплачувати проценти за користування ним.

25.05.2012 між Банком та позивачкою було укладено договір про припинення зобов'язань за договором від 05.12.2006, внаслідок чого припинено всі зобов'язання за кредитним договором, а кредитний договір визнано сторонами розірваним. При цьому Банк письмово роз'яснив позивачці, що сума прощеного боргу на загальну суму 194 509, 05 доларів США вважається доходом, який підлягає декларуванню та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

За наслідками проведеної ДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_2 належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року складено акт від 14.11.2017, в якому викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки діяльності позивача виявлено порушення підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статей 167,168,179 Податкового кодексу України, внаслідок чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 264 069, 71 грн.

На цій підставі відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013 №0012451702/1350, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування" на загальну суму 330 597, 13 грн., з яких: 264 069, 71 грн. - за основним платежем та 66 527 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Станом на час укладення договору від 25.05.2012 між Банком та позивачкою про припинення зобов'язань за кредитним договором та на час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 19.12.2013 абзацом "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України передбачалось, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника: рекомендованим листом з повідомленням; шляхом укладення відповідного договору; шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Оскільки позивач не сплатила податок з отриманого додаткового блага у вигляді анульованого (прощеного) боргу контролюючий орган, у відповідності до приписів пункту 123.1 статті 123 правомірно визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування з накладенням штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Касаційна скарга ґрунтується на помилковому тлумаченні позивачем норм права, що регламентує спірні правовідносини, доводи касаційної скарги спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер