1. Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, -
караються виправними роботами на строк до двох років або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, -
караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Примітка. Особа підлягає кримінальній відповідальності за вчинення нею діянь, передбачених статтями 384-386 цього Кодексу, також у випадках вчинення таких діянь у провадженні, що здійснюється Міжнародним кримінальним судом.
{Стаття 384 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2456-IV від 03.03.2005 , № 890-VI від 15.01.2009 - Закон визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду № 20-рп/2009 від 10.09.2009 ; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2677-VI від 04.11.2010 , № 245-VII від 16.05.2013 , № 2136-VIII від 13.07.2017 , № 2147-VIII від 03.10.2017 , № 720-IX від 17.06.2020 , № 3342-IX від 23.08.2023 , № 4012-IX від 09.10.2024 }
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.
Аналізуйте судовий акт: «Забудькуватість» свідка тягне за собою кримінальну відповідальність для нього за ст. 384 КК України (Новоград-Волинський міськрайонний суд у справі № 285/1041/20 від 04.02.2021)
Кожен свідок під час допиту його під час досудового розслідування та в судовому засіданні попереджається про кримінальну відповідальність введення в оману суду або іншого уповноваженого органу.
Але свідки часто-густо вважають, що таке попередження є формальністю і за брехню слідчому або суду їм нічного не буде.
Дійсно, вироків за ст. 384 КК України не так і багато, але все ж таки таких завзятих брехунів притягають до кримінальної відповідальності як у цьому випадку.
Вироком у даній справі свідка було засуджено до штрафу в розмірі 850 грн. за введення суду в оману, оскільки остання під час досудового розслідування та судового розгляду справи судом в іншому складі надавала показання, які викривають обвинувачених.
Однак, у подальшому свідок змінила свої показання та пояснила, що обвинувачених на місці вчинення злочинів не бачила.
Саме така непослідовність у показаннях свідка органом досудового розслідування було розцінена як введення суду в оману шляхом надання завідомо неправдивих злочинів, що є кримінальним злочином.
Аналізуйте судовий акт: Особа, яку притягнуто до відповідальності за введення суду в оману, МАЄ право на оскарження вироку у справі у якій вона дала неправдиві показання (ВС/ККС у справі № 654/1820/18 від 15.10.2020)
У постанові Касаційного кримінального суду вирішено досить нестандартну проблему. Звісно, що такі проблеми не є поширеними, але ж уся робота адвоката, який спеціалізується у кримінальних справах, саме і будується на вирішені нестандартних проблем не менш нестандартними шляхами.
У даній справі судом було постановлено вирок за ч. 2 ст. 125 КК України. При розгляді справи судом першої інстанції було констатовано факт введення суду в оману одним із свідків.
У подальшому вказаного свідка було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 384 КК України.
На вирок за ч. 2 ст. 125 КК України вказаним свідком було подано апеляційну скаргу, у якій він просив останній змінити шляхом виключення з його мотивувальної частини висновок суду про визнання судом неправдивими показань свідків, зазначивши фразу: «суд при ухваленні вироку не враховує показання наступних свідків».
Апеляційний суд повернув вказану скаргу на підставі того, що вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
На таке рішення апеляційного суду адвокатом було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що вказівка у вироку щодо неправдивості показань свідка має преюдиційне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 384 КК України, тому порушує права на справедливий та об`єктивний судовий розгляд.
Касаційний кримінальний суд із такими доводами погодився.
Приймаючи рішення про задоволення скарги ККС послався на те. що відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК України, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
З вироку суду за ч. 2 ст. 125 КК України зазначено, що показання свідка неправдиві і є намаганням виправдати обвинуваченого чи зменшити ступінь його суспільно - небезпечного діяння та розмір покарання за скоєне. У подальшому щодо цього свідка було порушено кримінальне провадження і йому висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 384 КК України. Тобто є всі підстави вважати, що особа, яка подала апеляційну скаргу була вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок у даному провадженні, шляхом звернення до апеляційної інстанції з його оскарженням