Стаття 297. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого

Кримінальний кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

32317

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого або над урною з прахом померлого, а також незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого, -

караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Осквернення або руйнування братської могили чи могили Невідомого солдата, пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни - радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, воїнів-інтернаціоналістів та миротворців, а також осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації або іншої держави, визнаної Верховною Радою України агресором, учасників Революції Гідності, борців за незалежність України у XX столітті, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з корисливих чи хуліганських мотивів, або щодо пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців, або поєднані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, -

караються обмеженням волі на строк від чотирьох до п’яти років або позбавленням волі від чотирьох до семи років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

{Стаття 297 в редакції Законів № 1166-VI від 19.03.2009 , № 728-VII від 16.01.2014 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014 ; в редакції Закону № 734-VII від 28.01.2014 ; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2617-VIII від 22.11.2018 , № 2747-VIII від 06.06.2019 , № 3342-IX від 23.08.2023 }

371/567

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Позбавлення волі за систематичну надругу над могилами (Вирок у справі № 189/481/21 від 17.05.2021)

Що може зробити людина від ненависті і помсти? Здається інколи ці почуття засліплюють людей і вони вже не здатні сповна контролювати свої дії.

Так, щоб помститись своєму недругу, чоловік неодноразово заявлявся на кладовище та здійснював надругу над могилами його батьків.

Вперше обвинувачений вчинив злочин в січні 2021 р., тоді він пошкодив цеглою фотографії на пам’ятниках. За фактом вчинення таких дій судом було винесено вирок, однак покарання призначено умовно із іспитовим строком на 2 роки.

Через місяць ситуація повторилась, чоловік знову повторює свої дії в декількох епізодах і вчиняє надругу над могилами. На цей раз обвинувачений ногами зіштовхнув могильні плити батьків потерпілого, від чого ті впали на землю. Суд постановляє черговий вирок і на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за двома вироками, остаточно призначає покарання у виді 5 років обмеження волі. Однак, реального відбування покарання суд не призначив, лише іспитовий строк.

Проте, цим ситуація не обмежилась, обвинувачений повторно здійснює дії, що підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 297 КК України. Як виявилось, ще до винесення другого вироку, обвинувачений знову прибув на сільське кладовище та цеглиною пошкодив пам’ятник та надгробок могили, а залишки пам’ятника викинув на присадибну ділянку потерпілого.

Під час всіх трьох судових розглядів обвинувачений визнавав свою провину та здійснював «щире» каяття. А суди перші два вироки винесли без призначення реального відбування покарання. Тобто, систематичність «щирого» каяття повністю перекривало систематичність вчинення одного і того самого злочину.

Лише під час останнього судового розгляду чоловік отримав реальне покарання.

При цьому, визначаючи покарання, суд прийняв до уваги, що кримінальне правопорушення вчинено до ухвалення другого вироку, за яким його звільнено від реального відбуття покарання з випробуванням.

З огляду на ч.4 ст.70 КК України, суд зазначив, якщо особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до винесення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

За результатами останнього розгляду суд виніс обвинувальний вирок та призначив покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Аналізуйте судовий акт: За наругу над могилою кіборга - 3 місяці арешту (Зарічний районний суд м. Суми, справа № 591/1946/21 від 21.04.2021)

Шкода, що в сучасному суспільстві виникає необхідність притягнення до відповідальності за такого типу злочини, але ж маємо те, що маємо.

На Сумщині судом розглядалася справа за обвинуваченням особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України – вчинення наруги над могилою. Згідно з матеріалів справи обвинувачений незаконно заволодів червоно-чорним прапором «Добровольчого українського корпусу», що знаходився на могилі померлого героя.

У судовому засіданні він, хоча і не заперечував, що він викрав з могили прапор, проте не визнавав того, що він це зробив умисно. У потерпілого дідуся загиблого просив пробачення та говорив, що поважає пам’ять героїв і не знає, що на нього найшло і чому він так вчинив.

Можна посперечатися стосовно справедливості призначеного судом покарання та кваліфікації цього злочину, проте однозначно, що справа матиме певне виховальне, превентивне значення для тих, хто у майбутньому «виявлять бажання» посягнути на могили захисників України.