1. В коментованій статті встановлюється порядок визначення часток подружжя у праві власності на майно у разі його поділу. Дружина та чоловік можуть визначити свої частки з метою перетворення права спільної сумісної власності у право спільної часткової власності подружжя (без подальшого його поділу). Проте визначення часток подружжя не є зазвичай тим правовим результатом, для досягнення якого сторони діють. Як правило, визначення часток - це перший крок саме до поділу подружнього майна. Таким чином, поділ майна подружжя здійснюється за два етапи: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві власності на майно (ст. 70 СК України), по-друге, здійснюється поділ майна відповідно до встановлених часток (ст. 71 СК України).
Добровільний поділ майна може здійснюватися подружжям в менш "формалізованому" порядку, коли сторони здійснюють предметний розподіл речей з врахуванням загальної вартості того, що отримує кожен з подружжя. При судовому поділі визначення часток кожного з подружжя в праві власності на майно є необхідним, оскільки суд має порівнювати вартісне вираження отриманого кожним з подружжя в результаті поділу з розміром його частки в праві власності на майно.
Суд може відступити від засад рівності часток подружжя в праві на майно лише у випадках, передбачених законом (ч. ч. 2, 3 коментованої статті). Розмір часток кожного з подружжя може визначатися: а) дружиною та чоловіком за їх взаємною згодою (ч. 1 ст. 70 СК України); . б) судом уразі виникнення між подружжям спору щодо поділу їхнього спільного майна (ч. ч. 2, 3 ст. 70 СК України).
2. В коментованій статті повторюється традиційний підхід до визначення часток подружжя при поділі їхнього майна, хоча його важко визнати вдалим. В статті йдеться про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Водночас поділу підлягають не лише речі, тобто об'єкти права спільної сумісної власності подружжя, а й належні їм майнові права та обов'язки. В ст. 190 ЦК України вказано, що поняття "майно" охоплює: а) окремі речі та сукупність речей; б) майнові права; в) майнові обов'язки. З такого широкого розуміння поняття "майно" слід виходити при вирішенні питання про об'єкт поділу майна подружжя. Не викликає сумніву, що при поділі частки кожного з подружжя визначаються з урахуванням не лише речей, а й майнових прав та обов'язків (боргів) подружжя. Тому більш правильним було б визначення в ст. 70 СК України розміру часток дружини та чоловіка при поділі їхнього майна без вказівки на те, що таке майно є об'єктом права спільної власності подружжя. Хоча такий підхід і не знайшов свого відображення в коментованій статті, він має випливати з загального розуміння майна, визначеного цивільним законодавством.
3. Визначення розміру часток дружини та чоловіка в праві власності на майно може бути здійснене: а) у період шлюбу; б) в процесі його припинення; в) після розірвання шлюбу. При цьому не має значення, в добровільному чи в судовому порядку здійснюється визначення розміру цих часток.
Проте визначення часток, здійснене у період шлюбу, має особливі наслідки. Поділ буде змінювати правовий режим лише того майна, яке було поділене сторонами. Якщо подружжя поділило між собою певні речі, вони в подальшому належатимуть дружині та чоловікові окремо на праві приватної власності. Втім, будь-які інші речі, набуті ними за час шлюбу у подальшому, автоматично набуватимуть режиму спільного майна подружжя. їх поділ потребуватиме нового договору подружжя або відповідного рішення суду.
4. Як у добровільному, так і у судовому порядку поділ майна подружжя може бути здійснений:
а) у рівних частках, коли за кожним із подружжя визначається право на 1/2 частку в праві власності;
б) у нерівних частках, коли дружина та чоловік отримують більшу або меншу частку у порівнянні із тим, що отримує друга сторона.
Частки подружжя в праві власності на майно визначаються арифметично.
Загальний принцип полягає у тому, що частки дружини та чоловіка визнаються рівними. Саме з цього, як правило, виходить подружжя при добровільному поділі спільного майна. Новий СК України закріплює широкі можливості врегулювання сімейних відносин безпосередньо їх учасниками (див. ч. 2 ст. 7 СК України та коментар до неї). Тому, якщо сторони бажають здійснити поділ спільного майна за власним вибором, вони можуть зробити це за допомогою відповідного договору, закріпивши в ньому, що дружина та чоловік виходять з принципу рівності часток подружжя в праві власності на майно.
В ч. 1 коментованої статті вказано, що рівність часток подружжя зберігається, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Звертає на себе увагу використання в законі двох понять - "домовленість" та "шлюбний договір" подружжя (див. п. 2 коментаря до ст. 9 СК України). Треба вважати, що як в першому, так і в другому випадку йдеться про договори подружжя, якими встановлюється розмір часток в праві власності на майно. Визначення цього питання може здійснюватися подружжям в різний спосіб. По-перше, сторони можуть укласти спеціальний договір про визначення часток в праві власності на майно, трансформувавши режим спільної сумісної власності на майно у режим спільної часткової власності. По-друге, сторони можуть визначити в договорі свої частки в праві на майно та здійснити його реальний поділ відповідно до розміру цих часток. Нарешті, по-третє, сторони можуть визначити розмір часток кожного з них у шлюбному договорі (див. п. 4 коментаря до ст. 69 СК України).
5. Якщо сторони не дійшли згоди щодо поділу спільного майна, розмір часток кожного з подружжя визначається судом при розгляді спору. За загальним правилом, що закріплене в ч. 1 коментованої статті, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один з подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1 ст. 60 СК України). Принцип рівності часток подружжя реалізується при вирішенні судом відповідного майнового спору.
Разом із тим законодавство встановлює два виключення із загального правила щодо рівності часток подружжя в праві на майно. Відповідно до цього суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя із відповідною зміною частки другого з подружжя. Відступаючи від засад рівності часток подружжя, суд має вказати, які саме обставини стали підставою для збільшення або зменшення частки одного з подружжя в майні. Такі обставини можна поділити на дві групи:
а) негативні, що надають можливість суду зменшити розмір частки одного з подружжя (приховання, знищення спільного майна тощо), - ч. 2 ст. 70 СК України)
б) позитивні, що надають можливість суду збільшити розмір частки одного з подружжя (проживання з одним із подружжя дитини), - ч. 3 ст. 70 СК України.
6. В ч. 2 коментованої статті визначається приблизний перелік негативних обставин, що впливають на розмір часток кожного з подружжя в праві власності Суд може відступити від засади рівності часток і зменшити частку одного подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї (ч. 2 ст. 70 СК).
На жаль, практика демонструє непоодинокі випадки недобросовісної поведінки подружжя за час шлюбу та в процесі поділу спільного майна. Свідченням цього може бути намагання дружини або чоловіка приховати окремі речі, передати їх на зберігання родичам, продати спільне майно без згоди другого з подружжя. Одним із способів впливу на недобросовісну особу, що застосовується судом може бути зменшення розміру її частки при поділі подружнього майна.
7. В коментованій статті також передбачаються позитивні обставини для зміни одного з подружжя в праві власності на спільне майно. Суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, із яким проживають діти до 18 років або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч. 3 ст. 70 СК).
З прямої вказівки закону випливає, що частка в праві на майно того з подружжя, з яким залишається дитина, може бути збільшена лише у разі, якщо недостатнім є розмір аліментів, які вони одержують. Таким чином, закон передбачає такий розвиток подій: а) дитині призначаються аліменти; б) розмір аліментів, які вона одержує, недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування; в) при поділі майна подружжя частка в майні того з них, хто опікується дитиною, за рішенням суду збільшується.
Зрозуміло, що виникає питання про можливість збільшення частки у майні у тому разі, коли поділ майна подружжя здійснюється до того, як дитині призначені аліменти. Із тексту закону, на жаль, випливає, що таке збільшення неможливе і суд зобов'язаний поділити подружнє майно порівну. Саме на такому розумінні ч. 3 ст. 70 СК України наполягає і З.В. Ромовська. В своєму коментарі до СК України вона пише, що "сфера чинності норми частини третьої статті 70 СК може бути звужена або навіть зведена до мінімуму, якщо вимога про поділ майна заявлена другим з подружжя одночасно із вимогою про розірвання шлюбу. Тобто, коли ще невідомо, наскільки сумлінно він виконуватиме свій батьківський обов'язок". Іншими словами, вимога про збільшення частки при поділі майна подружжя не може бути заявлена одночасно із вимогою про розірвання шлюбу, якщо розмір аліментів ще не було визначено. Така вимога можлива лише після розірвання шлюбу, поділу майна та стягнення аліментів і лише у тому разі, якщо розмір аліментів, які одержує дитина, недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування.
При цьому виникає питання про можливість подання нового позову про поділ майна подружжя після розірвання шлюбу. З.В. Ромовська відповідає на нього таким чином: "Якщо після поділу майна на рівні частки згодом виявиться, що розмір аліментів дітям є недостатнім, заінтересована особа не позбавлена права на звернення до суду... За умови появи інших, додаткових обставин спір про той самий предмет та між тими ж сторонами може бути предметом судового розгляду. А це означає, що поділене в минулому майно може бути перерозподілене". Зрозуміло, що виникає питання, а чи буде що перерозподіляти у той час, коли з'ясується, що розмір аліментів, які діти одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування?
Треба відзначити, що Кодекс про шлюб та сім'ю України 1969 р. містив інше формулювання. Відповідно до ч. 1 ст. 28 КпШС України суд міг відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або такі, що заслуговують на увагу, інтереси одного з подружжя. Вказане правило вбачається більш гнучким. Новий СК України у ч. 3 коментованої статті пов'язує збільшення розміру частки одного з подружжя в майні лише з випадками стягнення аліментів на дитину.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Автомобілі, які були відчужені під час перебування у шлюбі враховуються при поділі лише якщо надано належні та достатні докази, що їх відчуження відбулось не в інтересах сім'ї або проти волі іншого з подружжя. (ВС КЦС №242/812/23 від 28.08.2025 р.)
Чоловік - у зустрічному позові попросив просив стягнути грошові кошти в розмірі 236 894,54 грн в якості компенсації вартості частини автомобіля Volkswagen Passat CС, проданого без його згоди - та частини вартості стоматологічного візіографа dental i-sensor h1, рентген апарату BLX 6 портативний стоматологічний та генератора. Суд першої інстанції стягнув з чоловіка вартість RENAULT KANGOO, DAEWOO LANOS, та причіпа. А також - стягнуто з нього грошові кошти в розмірі 555 596,00 грн в якості компенсації за продані за період шлюбу без згоди другого подружжя транспортні засоби BMW та FORD FUSION. Зустрічний позов чоловіка задоволено частково. З дружини теж стягнуто грошові кошти в розмірі 189 200,04 грн в якості компенсації за проданий в період шлюбу без згоди другого подружжя транспортний засіб марки VOLKSWAGEN СС. Читати повністюЖінка просила виділити в особисту приватну власність екс-чоловіка спільно нажиті за час шлюбу автомобілі RENAULT KANGOO, DAEWOO LANOS та причіп - а їй виплатити грошову компенсацію за частку ринкової вартості таких - і в тому числі стягнути з чоловіка грошові кошти в розмірі 555 596,00 грн в якості компенсації за продані в період шлюбу без її згоди транспортні засоби: BMW 528I 1997, 2015 року випуску та FORD FUSION 1999 2013 року випуску.
Аналізуйте судовий акт: У разі відчуження спільного сумісного майна, наприклад машини, без згоди одного з подружжя той з них, що таку згоду не надавав, має право на стягнення з відчужувача грошової компенсації (ВС/КЦС у справі № 537/78/19 від 05.10.2020)
У постанові, яка пропонується до уваги, Касаційним цивільним судом висловлено позицію, яка відповідає усталеній практиці розгляду сімейних спорів щодо поділу майна подружжя, але ж як то кажуть: «Повторенье – мать ученья».
В даній справі жінка звернулась до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що нею та її чоловіком під час шлюбу було придбано автомобіль.
Однак, у подальшому даний автомобіль чоловіком без її згоди було продано, а тому позивач вважала, що їй та відповідачу належало по 1/2 частини кожному автомобіля, якій є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; у порядку поділу спільного майна подружжя автомобіля, стягнути з відповідача на її користь грошові кошти як компенсацію вартості 1/2 частини у спільному майні подружжя.
Судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд позов було задоволено.
Своє рішення суди мотивували тим, що автомобіль, яким чоловік розпорядився на власний розсуд без згоди дружини, придбаний під час шлюбу сторін, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, а тому позивач має право на отримання грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу.
Відповідачем на вказані рішення судів було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що позивач не довела, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя та відчужений без її згоди, а також тим, що позивач не порушувала питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля.
Однак Касаційний цивільний суд із такими доводами не погодився.
Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що за положеннями ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Одночасно згідно презумпції, визначеної ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Одночасно договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (ч. 4 ст. 65 СК України).
Отже сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.
Виходячи із матеріалів справи автомобіль, який є предметом спору, є спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідач відчужив його без згоди позивача як іншого із подружжя, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу.