Стаття 65. Загальні засади призначення покарання

Кримінальний кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

26115

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

2. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

3. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтями 69 і 69 - 2 цього Кодексу.

4. Більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків згідно зі статтями 70 та 71 цього Кодексу.

5. У випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

{Стаття 65 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008 , № 4025-VI від 15.11.2011 , № 4652-VI від 13.04.2012 , № 2617-VIII від 22.11.2018 , № 4033-IX від 29.10.2024 }

70/573

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Відмова суду від призначення обов'язкового додаткового покарання можлива лише за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 69 КК України (при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом) (ВС ККС, справа № 748/479/20 від 16.02.2023 р.)
У цій справі ВС ККС, також, виснував про відсутність обов’язку суду зупиняти провадження внаслідок мобілізації захисника.

За вироком районного суду особу було засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з додатковим покаранням - позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Так, керуючи транспортним засобом, засуджений виїхав на зустрічну смугу, чим, на жаль вчинив ДТП зі смертельним наслідком пасажира і водія зустрічного авто й тяжкими тілесними пасажирки його авто. Апеляційний суд постановив новий вирок, яким засудженому призначено покарання у виді позбавлення волі вже на строк 8 років.

Сторона захисту, як і сторона обвинувачення подали касаційні скарги. Сторона обвинувачення зазначала, що апеляційний суд безпідставно не призначив засудженому обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Сторона захисту зазначала що було порушено право на захист, бо захисник пішов на фронт, і не мав можливості брати участь у засіданнях.

Отже у цій справі, ВС ККС, розглядаючи касаційні скарги, вказав наступне: Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: ВС/ВП: Нарешті здоровий глузд переміг – все ж таки умовне покарання є санкцією ТЯЖЧОЮ аніж штраф (ВС/ВП у справі № 617/775/20 від 07.12.2021)
Тривалий час судова практика дотримувалась думки про те, що штраф як санкція за вчинення кримінального правопорушення є покаранням тяжчим аніж так зване умовне позбавлення або обмеження волі.

Я завжди вважав таку позицію як мінімум нелогічною адже говорячи простою мовою – штраф сплатив і спи спокійно, а у разі «умовного» покарання існує вірогідність потрапити в «места не столь отдаленные».

Але нарешті здоровий глузд переміг.

У даній справі особу було засуджено за замах на крадіжку за ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі із іспитовим строком на 1 рік. Апеляційний суд із такою мірою покарання погодився. Читати повністю