КСП: проблемні питання правонаступництва, аналіз законодавства та судової практики

Віднайти ідеальні ознаки правонаступництва у категорії справ щодо колективних сільськогосподарських підприємств дуже складно – вони мають перевірятися і досліджуватися у кожному конкретному випадку з урахуванням її обставин і доказової бази.

Численні земельні реформи та зміни земельного законодавства так і не вирішили питання радянських інститутів власності (володіння) землею, які й досі існують і використовуються фізичними та юридичними особами. Ідеться про право постійного користування, довічне успадковане володіння, КСП та колективну форму власності на землю, які досі зустрічаються на практиці та з приводу чого найчастіше виникають судові спори. Ці інститути за весь час свого існування так і не були законодавчо врегульовані, хоча деякі спроби були і з деяких питань законодавець прийняв чітку позицію, але при цьому більшість практичних питань залишаються не вирішеними.

Одним із таких питань є захист права постійного користування на землю правонаступниками КСП. Частково це питання у практичній площині вирішено завдяки деяким рішенням касаційних судів Верховного Суду та практиці Великої Палати Верховного Суду. Це стосується збереження права постійного користування у правонаступників та регулювання цього інституту у діяльності фермерських господарств (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 № 179/1043/16-ц; постанови Верховного суду від 23.06.2020 № 922/989/18; постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 28.04.2021 № 547/362/18).

При цьому судовою практикою напрацьовано правову позицію, згідно з якою право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул.

Разом з тим у діяльності правонаступників КСП цей принцип не завжди діє, оскільки у цій категорії справ питання правонаступництва виходять на перше місце, і для захисту свого речового права необхідно довести його перехід від КСП до правонаступника.

НАУКОВИЙ ВИСНОВОК: Спадковий договір: нюанси правонаступництва

Для розуміння діяльності КСП та правонаступництва слід проаналізувати три основні укази Президента України, якими вирішувалося питання реформування КСП, зокрема:

1. «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.94 № 666/94. Цим Указом:

— визначено напрям реформи (приватизація земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, оголошення невідкладним першочерговим заходом проведення земельної реформи в Україні);

— передбачено оборотоздатність земельних паїв (право на земельну частку (пай) може бути об’єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави);

2. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.95 № 720/95. Основні положення:

— уточнено землі, які підлягають паюванню (тільки сільськогосподарські угіддя);

— уточнено перелік осіб, які мають право на земельну частку (члени підприємства відповідно до списку, доданого до державного акта);

— передбачено видачу сертифікатів на право на земельну частку (пай);

3. «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.99 № 1529/99 (Указ № 1529). Цим Указом Президент України доручив органам виконавчої влади провести «реформування протягом грудня 1999 — квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно».

На підставі цих указів більшість КСП до кінця 2000 року були реформовані (перетворені) в інші юридичні особи приватного права: товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ), приватно-орендне сільськогосподарське підприємство (ПОСП), фермерські господарства тощо.

Ці підприємства, які були і вважали себе правонаступниками КСП, продовжили користування землею, зокрема, яка належала останнім на праві постійного користування.

Однак такий перехід прав зумовив низку судових справ щодо збереження прав на землю правонаступниками, де в основному вирішувалося питання, а чи дійсно «нова» юридична особа є правонаступником КСП.

Читайте статтю: Чи повинен правонаступник або спадкоємець нести тягар попередника-іпотекодавця?

Аналізуючи судову практику, можна виокремити ознаки правонаступництва, які сформувалися під час розгляду цієї категорії справ:

— збереження коду ЄДРПОУ у нової юридичної особи;

— збереження складу членів КСП (які не вибули) як засновників/учасників нової юридичної особи;

— реорганізація в ОПФ, яка передбачена законом;

— вказівка про реорганізацію (перетворення) та правонаступника у документах (статути, положення тощо);

— наявність передавального балансу.

Такий підхід до правозастосування (правова позиція) був сформований у постанові ВП ВС від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (КСП «8 Березня»). Слід зазначити, що ця постанова згадується у 218 судових рішеннях та найчастіше використовується у судових спорах щодо наявності та відсутності правонаступництва колишнього КСП.

Однак чи можна стверджувати, що ці ознаки правонаступництва підлягають обов’язковому врахуванню у цій категорії справ, та чи дійсно саме ці ознаки дозволяють встановити обставини переходу прав від КСП до «нової» юридичної особи. Якщо розібратися у деталях, то у більшості випадків мала місце зміна організаційно-правової форми, але юридична особа залишалася та ж сама, що підтверджувалося збереженням коду ЄДРПОУ. То чи варто говорити про правонаступництво, чи це та ж сама юридична особа? Це риторичне запитання, але спробуємо детальніше розібратися в ознаках правонаступництва, які наразі виділяються у судовій практиці.

Щодо збереження коду ЄДРПОУ повторимося, що у більшості випадків він зберігався, що було логічним і відповідало чинному на той момент законодавству (див. Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 118 (у новій редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 № 499).

Але збереження коду ЄДРПОУ не є безумовною підставою правонаступництва, на це звертає увагу ВП ВС у справі № 907/29/19 (КСП «8 Березня») та зазначає: «7.2. Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив, зокрема, з того, що за даними ЄДР, що містяться у матеріалах справи, у ЄДР відсутні відомості про те, що ФГ «Колос» є правонаступником КСП «8 Березня».

7.3. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з цим мотивуванням виходячи з таких міркувань. Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19). Отже, відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва».

Окрему увагу слід звернути на пункти 7.22, 7.23 постанови у цій справі, де Верховним Судом було встановлено помилковість присвоєння коду ЄДРПОУ правопопередника, а тому «нова» юридична особа не може вважатися правонаступником. Тому ідентичність коду ЄДРПОУ не завжди є вирішальним та має встановлюватися і доводитися у сукупності з іншими доказами.

Щодо збереження складу членів КСП зазначимо, що не завжди усі члени КСП переходили до правонаступника як засновники/учасники. Деякі члени могли припинити свою діяльність у зв’язку з реорганізацією та вийти із КСП та до складу правонаступника не увійти, і в результаті із 500 членів КСП засновниками «нової» юридичної особи могли виступити лише 30 з них. Це не було заборонено чинним на той момент законодавством.

Щодо реорганізації (перетворення) лише в дозволені організаційно-правові форми. ВП ВС у справі № 907/29/19 (КСП «8 Березня») було зроблено висновок про те, що КСП не могло перетворитися на фермерське господарство (п. 7.31 постанови). На перший погляд, це твердження виглядає логічним, оскільки з урахуванням обставин справи та чинного на момент перетворення законодавства, фермерське господарство визначалося як підприємництво саме сімейного типу. Однак із цим не можна погодитися, оскільки такий висновок не узгоджується з положеннями інших нормативних і підзаконних актів. Відповідно до абзацу першого п.п. «а» п. 1 Указу № 1529/99 визначено, що на основі КСП можливо було утворити селянське фермерське господарство. Аналогічні положення визначені у ст. 1 Закону України «Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) платників податків у зв’язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств» від 16.03.2000 № 1565-ІІІ. Тому можемо дійти висновку, що у період реформування КСП законодавцем передбачалася можливість його перетворення у ФГ, без зазначення обмежень, і висновки, наведені в постанові у справі № 907/29/19 (КСП «8 Березня»), викликають сумніви.

Щодо вказівки про реорганізацію (перетворення) та правонаступника у документах. З аналізу судових рішень у цій категорії справ одним з основних аргументів, який зустрічається на користь правонаступництва, є те, що у статутних документах «нової» юридичної особи вказується про те, що вона є правонаступником КСП. Цей аргумент не є повністю переконливим, і тут слід погодитися з постановою ВП ВС у справі № 907/29/19 (КСП «8 Березня»), але ці обставини мають досліджуватися і встановлюватися з урахуванням інших доказів у справі, зокрема документів, які передували реорганізації (перетворенню).

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що проблемні питання КСП потребують детального обговорення, у тому числі із залученням фахівців судової гілки влади. На мій погляд ВП ВС за певної процесуальної можливості має переглянути сформовані у справі № 907/29/19 підходи щодо правонаступництва КСП та зробити їх більш загальними з урахуванням усіх проблемних питань, які напрацьовані судовою практикою. Як на мене, у цій категорії справ складно віднайти ідеальні ознаки правонаступництва, вони мають перевірятися і досліджуватися у кожній конкретній справі, з урахуванням її обставин і доказової бази.

Автор статті: Дмитро Навроцький

заступник голови Комітету НААУ з питань аграрного, земельного та довкілевого права

Джерело: ВІСНИК НААУ № 9 (94)