УХВАЛА

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 907/29/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І. В. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

За участю секретаря судового засідання Шпорта О. В.

розглянувши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 (головуючий суддя: Бонк Т. Б., судді: Бойко С. М., Зварич О. В. )

за позовом Фермерського господарства "Колос"

до 1.Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, 2. Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області

про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності,

За участю представників:

позивача - Терек Я. Т. - адвокат

відповідача-1 - Сатмарі Н. М. - представник

відповідача-2 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Колос" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності за Головним управлінням Держземагентства у Закарпатській області на земельні ділянки, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме:

- на земельну ділянку за межами населених пунктів Виноградівської міської ради, контур № 222, кадастровий номер - 2121210100:06:001:0003 площею 19,4942 га землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8719775, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 573791821212, дата реєстрації
10.02.2015 року, індексний номер 19322281 від 13.02.2015р. ;

- на земельну ділянку за межами населених пунктів Дротинської сільської ради, контур №123, кадастровий номер - 2121282100:03:001:0014, площею 14,6939 га землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8733422, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 574731221212, дата реєстрації
13.02.2015 року індексний номер 19348867 від 14.02.2015р;

- на земельну ділянку за межами населених пунктів Дротинської сільської ради, контур №123, кадастровий номер - 2121282100:03:001:0010, площею - 4,8951 га, землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8733205, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 574715321212, дата реєстрації - 13.02.2015 року індексний номер 19348430 від 14.02.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням державних реєстраторів управління юстиції та діями управління Держгеокадастру, що незаконно заволодів зазначеними земельними ділянками, порушено законні права та законні інтереси ФГ "Колос", як правонаступника КСГП "8 Березня" та законного правонабувача на земельні ділянки, які знаходилися у власності КСГП "8 Березня" на підставі державного акту на право колективної власності на землю, виданого Виноградівською районною радою
29.11.96 серії ІІ- ЗК № 00005, та відповідно до акту прийому-передачі матеріальних цінностей земельних ресурсів від 26.06.2000 і згідно рішення зборів уповноважених КСГП "8 Березня" (протокол №7 від 30.12.1998) були передані ФГ "Колос".

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2019 у позові відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2019 у справі №907/29/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності та записи про державну реєстрацію права власності за Головним управлінням Держгеокадастру (Держземагентства) у Закарпатській області на земельні ділянки, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- на земельну ділянку за межами населених пунктів Виноградівської міської ради, контур № 222, кадастровий номер - 2121210100:06:001:0003, площею - 19,4942 га, землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8719775, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 573791821212, дата реєстрації - 10.02.2015 року, індексний номер - 19322281 від 13.02.2015 року;

- на земельну ділянку за межами населених пунктів Дротинської сільської ради контур № 123, кадастровий номер - 2121282100:03:001:0014, площею - 14,6939 га, землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8733422, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 574731221212, дата реєстрації - 13.02.2015 року, індексний номер - 19348867 від 14.02.2015 року;

- на земельну ділянку за межами населених пунктів Дротинської сільської ради контур № 123, кадастровий номер - 2121282100:03:001:0010, площею - 4,8951 га, землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8733205, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 574715321212, дата реєстрації - 13.02.2015 року, індексний номер - 19348430 від 14.02.2015 року.

28.12.2019 (згідно з відміткою на конверті) Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від
03.12.2019 у справі № 907/29/19.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від
21.01.2020 у справі №907/29/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І. В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є. В., Мачульський Г. М.

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 26.02.2020, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до
17.02.2020.

Одночасно вказаною ухвалою зупинено дію постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі №907/29/19 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2020 задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

У судове засідання 26.02.2020 з'явилися представники позивача та відповідача-1.

Представник відповідача-1 підтримав касаційну скаргу. Представник позивача виклав заперечення проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, хоча вказаний учасник справи про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у касаційній скарзі скаржник (відповідач-1) просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від
03.12.2019 у справі № 907/29/19 в повному обсязі та залишити в силі рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2019 у справі №907/29/19.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що постанова Верховного Суду від
06.11.2019 у справі №299/3439/16-ц, на яку посилається суд апеляційної інстанції, не може мати преюдиційного значення для вирішення даної справи, оскільки у справі беруть участь інші відповідачі, та не може бути прийнята судом, як належний доказ правонаступництва позивача.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від
03.12.2019 у справі № 907/29/19 - без змін, як таку, що ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права за результатом повного, всебічного дослідження всіх обставин справи та поданих сторонами доказів.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечень на неї суд касаційної інстанції доходить наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Колективному сільськогосподарському підприємству (КСГП) "8 Березня" відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю було передано у колективну власність 1338,2 га землі у для ведення сільського господарства (т.1 а. с. 85-86).

Позивач - Фермерське господарство "Колос" - відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03747509 (за яким раніше було зареєстровано КСГП "8 Березня"), яке було створене 26 червня 2000 року.

Відповідно до п. 1.1 статуту ФГ "Колос ", затвердженого головою ФГ "Колос" та зареєстрованого розпорядженням голови Виноградівської райдержадміністрації за № 331 від 26.06.2000, господарство є самостійним господарюючим суб'єктом, який створений у відповідності із Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" і є правонаступником КСГП "8 Березня".

Відповідно до акту прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) КСГП "8 Березня" та ФГ "Колос" від 26 червня 2000 року, складеного на підставі рішення загальних зборів КСГП "8 Березня" (протокол від 30 грудня 1998 року), проведено прийом-передачу залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) з балансу КСГП "8 Березня" на баланс ФГ включно зі спірною земельною ділянкою (а. с. 79-84 Т.1).

Відповідно до п. 7.2 статуту КСГП "8 Березня" розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням загальних зборів, які згідно п.11.1 статуту є вищим органом управління підприємством.

З матеріалів справи також вбачається, що державним реєстратором Виноградівського районного управління юстиції було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19322281 від 13.02.2015р. стосовно земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Виноградівської міської ради, контур №222, кадастровий номер - undefined, площею 19,4942 га; номер запису про право державної власності: 8719775, власник - Головне управління Держземагенства у Закарпатській області; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 573791821212. Підстава виникнення права власності: Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки - Управління Держземагенства у Виноградівському районі, дата державної реєстрації земельної ділянки - 05.11.2013 року (а. с. 19 Т.1).

Також державним реєстратором Виноградівського районного управління юстиції було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 19348867 від 14.02.2015р. стосовно земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Виноградівської міської ради, контур - №123, кадастровий номер - 2121282100:03:001:0014, площею - 14,6939 га; номер запису про право державної власності -8733422, власник - Головне управління Держземагенства у Закарпатській області; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 574731221212. Підстава виникнення права власності: Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки - Управління Держземагенства у Виноградівському районі, дата державної реєстрації земельної ділянки -
28.11.2013 року (а. с. 20 Т.1).

Також державним реєстратором Виноградівського районного управління юстиції було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19348430 від 14.02.2015р. стосовно земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Виноградівської міської ради, контур - №123, кадастровий номер - 2121282100:03:001:0010, площею - 4,8951 га; номер запису про право державної власності - 8733205, власник - Головне управління Держземагенства у Закарпатській області; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 574715321212. Підстава виникнення права власності: Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки - Управління Держземагенства у Виноградівському районі, дата державної реєстрації земельної ділянки -
24.10.2013 року (а. с. 21 Т.1).

Вищевказані рішення про державну реєстрацію прав та записи про державну реєстрацію права власності є предметом оскарження у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду розподільчого балансу, представники позивача у ході судового розгляду стверджують, що такий не складався, у матеріалах справи також міститься довідка, видана управлінням сільського господарства і продовольства Виноградівської РДА від 7.06.01, за змістом якої йдеться про те, що "у зв'язку із закінченням розпаювання КСГП 8 Березня в 1998 році 30 грудня при організації фермерського господарства Колос в червні 2000 року передаточного балансу на складали".

За наведених обставин справи, сам факт реєстрації ФГ "Колос" у ЄДР за тим же ідентифікаційним кодом, за яким було зареєстровано КСГП "8 Березня", не може бути належним та достатнім доказом набуття в порядку правонаступництва права на спірні земельні ділянки, що були складовою частиною земель, які належали на праві колективної власності КСГП 8 Березня відповідно до вищезгаданого Державного акту.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи частини 4 статті 75 ГПК України, послався на правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 06.11.2019 у справі №299/3439/16-ц за позовом того ж самого ФГ "Колос" до Виноградівської міської ради про визнання частково недійсним та скасування рішення міської ради, визнання права власності на земельну ділянку.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Верховний Суд у постанові від
06.11.2019 у справі №299/3439/16-ц за позовом ФГ "Колос" до Виноградівської міської ради про визнання частково недійсним та скасування рішення міської ради, визнання права власності на земельну ділянку ухвалив: рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року в частині позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області - залишити без змін. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року в частині позовних вимог фермерського господарства "Колос" про визнання за ним права власності на земельну ділянку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення; у задоволенні позову фермерського господарства "Колос" до Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області, Марущака О. В. про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Верховний Суд у вказаній справі підтвердив правильне встановлення судами нижчих інстанцій наступних обставин:

- відповідно до державного акта на право колективної власності на землю, серія ІІ - ЗК № 000054, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 та виданого 29 листопада 1996 року Виноградівською районною Радою народних депутатів Виноградівського району Закарпатської області КСГП "8 Березня" у колективну власність було передано 1338,2 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення сільського господарства (а. с. 17-19 том 1).

- ФГ "Колос" є правонаступником КСГП "8 Березня", що підтверджується підпункту
1.1. пункту 1 Статутом зареєстрованим розпорядженням голови Виноградівської РДА від 26 червня 2000 року.

Верховний Суд у вказаній постанові дійшов наступних висновків:

- суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що КСГП "8 Березня", а в подальшому його правонаступник - ФГ "Колос", мали належним чином оформлений державний акт про право колективної власності на земельну ділянку, який ніким не скасований, є чинним і після змін у законодавстві.

- державні акти на право власності на землю видані до внесення змін у земельне законодавство є чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Вказані норми законодавства не передбачають визнання повторного права власності на такі земельні ділянки на підставі судового рішення.

- ФГ "Колос", звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання за ним права власності на земельну ділянку, яка належить йому на праві власності на підставі державного акта на право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серія ІІ- ЗК № 000054, не надало до суду належних та допустимих доказів того, що воно зверталося у встановленому законом порядку до органів державної влади або місцевого самоврядування з заявою про заміну вказаного державного акта про право комунальної власності, а йому в задоволенні такої заяви було відмовлено.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, виходив з такого.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

У відповідності до статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судами встановлено, що ФГ "Колос" було створено 26 червня 2000 року.

Як також встановлено Верховним Судом у справі №299/3439/16-ц, згідно з підпункту
1.1. пункту 1 Статуту ФГ "Колос" воно є правонаступником КСГП "8 Березня".

Відповідачами не було надано належних та допустимих доказів стосовно того, що Статут ФГ "Колос" є недійсним.

Відповідно до статті 3 ЗК України в редакції, чинній на час видачі державного акта на право колективної власності на землю (далі - ЗК України 1990 року), власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну.

Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Суб'єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (стаття 5 ЗК України 1990 року).

Згідно зі статтею 60 ЗК України 1990 року землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Відповідності до статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно положень статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у редакції, чинній на момент перетворення КСГП "8 Березня" земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.

Положеннями частини 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у редакції, чинній на момент перетворення КСГП "8 Березня" передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. Аналогічні положення містилися в пункті 7 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (чинного на час спірних правовідносин).

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у редакції, чинній на момент перетворення КСГП "8 Березня" право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

30 грудня 1998 року рішенням зборів уповноважених КСГП "8 Березня", оформленим протоколом №7, у зв'язку з реформуванням підприємства, вирішено всі залишки майна та земель, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані, передати його правонаступнику - позивачу у справі.

Виходячи з системного тлумачення наведених вище норм права у сукупності із встановленими обставинами справи, встановлено, що частина земельної ділянки колективної власності, що належала КСГП "8 Березня" на підставі державного акта на право колективної власності на землю ІІ- ЗК № 000054, яка є предметом спору, перейшла у власність правонаступника КСГП, тобто позивача у справі.

Вказана обставина також підтверджується й Актом прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) КСГП "8 Березня" м. Виноградова ФГ "Колос" від 26 червня 2000 року, складеного на підставі рішення загальних зборів КСГП "8 Березня" (протокол від 30 грудня 1998 року), проведено прийом-передачу залишкових матеріальних цінностей, в тому числі земельних ділянок, які розташовані в межах різних населених пунктів, з балансу КСГП "8 Березня" до ФГ "Колос".

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02 квітня 2002 року № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у редакції чинній станом на час спірних правовідносин, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності частиною 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", визнаються державою. Відповідно до частиною 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Такі ж висновки наведені у рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 справа № 1-17/2005.

Крім того пунктом 7 Розділу Х Перехідних положень ЗК України у редакції, чинній станом на 2001 рік, визначено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Зміни, які відбулися в земельному законодавстві після видачі державного акту на право колективної власності на землю, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Таким чином, КСГП "8 Березня ", а в подальшому його правонаступник - ФГ "Колос", мали належним чином оформлений державний акт про право колективної власності на земельну ділянку, який ніким не скасований, є чинним і після змін у законодавстві, що встановлено у справі №299/3439/16-ц.

Отже пославшись на вищевказані факти та те, що положеннями частини 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у редакції, чинній на момент перетворення КСГП "8 Березня", передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства, а також, що аналогічні положення містилися в пункті 7 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (чинного на час спірних правовідносин), колегія суддів Касаційного цивільного суду фактично визнала законною можливість створення з наступним правонаступництвом фермерського господарства внаслідок перетворення з колективного сільськогосподарського підприємства.

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду по даній справі, що переглядається, не погоджується з даним висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №299/3439/16-ц та вважає за необхідне відступити від нього виходячи з наступного.

Як встановлено судами, відповідно до п. 1.1 статуту ФГ "Колос", затвердженого головою ФГ "Колос" та зареєстрованого розпорядженням голови Виноградівської райдержадміністрації за № 331 від 26.06.2000р., господарство є самостійним господарюючим суб'єктом, який створений у відповідності із Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" і є правонаступником КСГП "8 Березня".

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" в редакції станом на момент створення ФГ "Колос":

" Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування."

Згідно зі пункті 7 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні":

"Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут."

Тобто, колективне сільськогосподарське підприємство створювалося як добровільне об'єднання необмеженого кола громадян, з єдиною вимогою, що дані громадяни досягли 16-річного віку.

В свою чергу, відповідно до абз.1 ч.1, ч.ч.2, 3, 5 ст.2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" у вказаній редакції, який в даному випадку є спеціальним законом, оскільки регулював саме поняття та порядок створення селянського (фермерського) господарства, а отже підлягає першочерговому застосуванню до спірних правовідносин перед нормами, наведеними колегією суддів КЦС, (далі Закон):

"1. Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

2. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві.

Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

3. При створенні одним із членів сім'ї селянського (фермерського) господарства інші члени сім'ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності.

5. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України."

Згідно з абз.1 ч.1, абз.1-3 ч.2 ст.4 Закону:

"1. Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір.

2. Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.

Передача земельних ділянок у приватну власність і надання їх в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку.

Безплатно земельні ділянки передаються у приватну власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється в порядку, передбаченому статтею 6 Земельного кодексу України."

Відповідно до ч. ч.1,2,4 ст.5 Закону:

"1. Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства.

2. Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною Радою народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна Рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури.

Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

4. Передача та надання земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, провадиться тільки після їх вилучення (викупу).

Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) провадиться після збирання врожаю на цій ділянці."

Згідно з абз.1 ч.1, ч.2 ст.9 Закону:

"1. Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

2. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону."

Аналіз вищевказаних норм свідчить, що, по-перше, на відміну від колективного сільськогосподарського підприємство селянське (фермерське) господарство визначалося як підприємництво саме сімейного типу, коли членами селянського (фермерського) господарства могли бути саме подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі.

По-друге, вищевказаними нормами передбачався чіткий і єдиний порядок створення фермерського господарства, а саме створення селянського (фермерського) господарства одним із членів сім'ї, тобто саме фізичною, а не юридичною, особою.

Саме на ім'я цієї фізичної особи - одного з членів сім'ї, як голови селянського (фермерського) господарства, та саме за його зверненням мав видаватися і саме відповідною Радою народних депутатів Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею, або з ним укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.

При цьому, передача та надання земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, відповідними Радами народних депутатів мала провадитися тільки після їх вилучення (викупу).

І лише після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання такою фізичною особою Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало державній реєстрації та набувало статусу юридичної особи і саме як створена по суті з початку юридична особа.

Крім того, відповідно до абз.1 ст.7 Закону, яка прямо називається "Особливості надання земельних ділянок членам колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство":

"Члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, які побажали вести селянське (фермерське) господарство, мають право безперешкодного виходу з них.

За рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів їм передаються безплатно у приватну власність земельні ділянки в межах середньої земельної частки, що вилучається із земель зазначених підприємств, кооперативів, акціонерних товариств, та, крім того, передаються у приватну власність за плату і надаються у користування земельні ділянки із земель запасу."

Згідно з абз.1 ч.1 ст.8 Закону:

"Для облаштування і ведення селянського (фермерського) господарства колективне сільськогосподарське підприємство, сільськогосподарський кооператив, сільськогосподарське акціонерне товариство виділяє члену цього підприємства, який виходить з нього, належний пай у грошовому або натуральному вигляді."

Тобто, і даними статтями, які стосуються саме членів колективних сільськогосподарських підприємств, не передбачено іншого порядку створення селянського (фермерського) господарства, ніж шляхом вилучення у КСП і надання відповідній фізичній особі - члену КСП відповідною Радою народних депутатів земельної ділянки чи виділення саме такому члену КСП паю в натурі.

Отже вищевказані норми спеціального закону свідчать, що ним взагалі не передбачалося можливості створення фермерського господарства саме шляхом перетворення з іншої юридичної особи, в т. ч. і з колективного сільськогосподарського підприємства, з наступним правонаступництвом прав та обов'язків такої юридичної особи, в тому числі і права власності на земельні ділянки.

Відповідно до частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вбачає правові підстави та вважає за необхідне передати справу №907/29/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 300, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу №907/29/19 разом із касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у даній справі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський