Історія справи

Постанова КГС ВП від 11.02.2025 року у справі №910/16800/23
Постанова КГС ВП від 28.08.2025 року у справі №910/16800/23
Постанова КГС ВП від 13.08.2025 року у справі №910/16800/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/16800/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

ОСОБА_1 - не з`явилась,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» - Мурги О. Г.,

Державного реєстратора Комунального підприємства

«Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 (у складі колегії суддів: Алданова С. О. (головуючий), Євсіков О. О., Корсак В. А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 (суддя Сівакова В. В.)

у справі № 910/16800/23

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича,

про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення запису про право власності,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» (далі - ТОВ «Ріо Фін») про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича (далі - Державний реєстратор) від 01.07.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47571346 та припинення права власності ТОВ «Ріо Фін» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 32200707).

На обґрунтування позову позивачка посилалася на те, що вона є законною власницею вказаної квартири, а реєстрація права власності за відповідачем була здійснена з порушеннями норм законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/16800/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державного реєстратора.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано рішення Державного реєстратора від 01.07.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47571346, припинено право власності ТОВ «Ріо Фін» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 32200707).

Постановою Верховного Суду від 11.02.2025 касаційну скаргу ТОВ «Ріо Фін» задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у червні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2025 у справі № 910/16800/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.08.2025.

ТОВ «Ріо Фін» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Також, у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Ріо Фін» надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, які воно понесло і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, докази на підтвердження яких будуть подані відповідно до вимог процесуального законодавства.

ОСОБА_1 , Державний реєстратор у судове засідання не з`явились та своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ОСОБА_1 та Державному реєстратору ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності ОСОБА_1 , Державного реєстратора та їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Ріо Фін», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, 14.06.2007 між Акціонерним комерційним банком «Київ» (далі - АКБ «Київ», кредитодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс» (далі - ПАТ «АК «Укртранс», позичальник) було укладено договір про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії № 45/07 (далі - кредитний договір № 45/07), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії на інвестування робіт, повязаних з будівництвом житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_2 на умовах передбачених договором (пункт 2.1).

28.12.2007 між АКБ «Київ» (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2675, відповідно до умов якого цим договором забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 45/07, усіх змін та доповнень до нього (пункт 1.1).

Предметом іпотеки є майнові права, зокрема, на квартиру АДРЕСА_2 .

Також, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В. 28.12.2007 накладено заборону відчуження зазначених у договорі майнових прав, у тому числі на квартиру № 81 , до припинення дії іпотечного договору.

21.10.2013 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Укртранс» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , площею 47,9 кв. м на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 25.10.2013, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції в місті Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 у справі № 910/1050/14 задоволено позов заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, ПАТ «АКБ «Київ» до ПАТ «АК «Укртранс» про стягнення 122 917 033,94 грн. Стягнуто з ПАТ «АК «Укртранс» на користь ПАТ «АКБ «Київ» 36 305 598,01 грн строкової заборгованості за кредитом, 11 066 498,26 грн поточної заборгованості за процентами за користування кредитом у національній валюті, 209 342,46 євро, 334 947,94 доларів США поточної заборгованості за процентами за користування кредитом у іноземній валюті, 38 160 598,00 грн простроченої заборгованості за кредитом, 25 551 544,37 грн простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у національній валюті, 209 342,48 євро, 334 947,96 доларів США простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у іноземної валюті, 514 781,65 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 374 317,23 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у національній валюті, 2 230,08 євро, 3 568,13 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у іноземній валюті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 61 «Деякі питання участі держави у виведенні з ринку ПАТ «АКБ «Київ» установлено, що держава в особі Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - АК «Ургазбанк») бере участь у виведенні ПАТ «АКБ «Київ» з ринку шляхом придбання його активів та зобов`язань у разі віднесення Національним банком ПАТ «АКБ «Київ» до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 128 від 24.02.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2015 № 39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ», згідно з яким з 25.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ».

19.06.2015 між АБ «Укргазбанк» (приймаючий банк) та ПАТ «АКБ «Київ» (неплатоспроможний банк), в собі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, було укладено договір про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, відповідно до умов якого неплатоспроможний банк передає, а приймаючий банк приймає активи неплатоспроможного банку та права вимоги за договорами забезпечення, зобов`язання неплатоспроможного банку (пункт 1.1); у зв`язку з прийняттям активів неплатоспроможного банку та прав вимоги за договорами забезпечення, приймаючий банк отримує майно згідно з переліком, та одержає, зокрема, право вимагати від боржників неплатоспроможного банку за договорами про здійснення активних операцій належного та повного виконання всіх зобов`язань за основними договорами, включаючи сплату заборгованості за основними договорами, процентів, можливих комісій, штрафних санкцій (підпункт 1.2.1); право звернення стягнення на предмет застави, право звернення до поручителя за договором поруки з вимогою про своєчасне та належне виконання основного договору (підпункт 1.2.2.) (пункт 1.2).

19.06.2015 здійснено передачу активів та зобов`язань ПАТ «АКБ «Київ» на користь АБ «Укргазбанк».

19.06.2015 між АБ «Укргазбанк» та ПАТ «АКБ «Київ», в собі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, було укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. 19.06.2015 та зареєстрований в реєстрі за № 3060, за умовами якого неплатоспроможній банк відступає, а приймаючий банк набуває права вимоги за договорами іпотеки та застави.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.06.2015 № 411 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АКБ «Київ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.06.2015 № 122 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКБ «Київ» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних на ліквідацію банку», яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «АКБ «Київ» та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ «АКБ «Київ» строком на 1 рік з 25.06.2015 до 24.06.2016 включно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі № 910/1050/14 замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «АКБ «Київ» на його правонаступника АБ «Укргазбанк».

20.08.2015 між АБ «Укргазбанк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит гарант» (фактор) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О. за реєстровим № 1720, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги по кредитному портфелю позичальника, який клієнт отримав в рамках відступлення прав вимоги від ПАТ «АКБ «Київ» згідно з договором про відступлення прав вимоги за договором іпотеки та застави, посвідченим Морозовою С. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19.06.2015, зареєстрованим в реєстрі за № 3060, та договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку від 19.06.2015.

20.08.2015 тими ж сторонами було підписано акт прийому-передачі права вимоги та документації до договору № 1720 від 20.08.2015.

20.08.2015 між АБ «Укргазбанк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит гарант» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О. за реєстровим № 1721., відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові право вимоги до боржника, що належать первісному кредитору на підставі кредитного договору та забезпечувальних договорів, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується перераховувати первісному кредиторові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим договором.

У пункті 1.2 договору передбачено, що новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором і боржником, та одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання ним зобов`язань за таким кредитним договором та забезпечувальними договорами в межах переданого права вимоги, права кредитора за кредитним договором та забезпечувальними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі.

Згідно абзацу 2 договору під кредитним договором розуміється - договір про надання кредиту у вигляді відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004, із всіма змінами та доповненнями.

27.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит гарант» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело фінансів» (фактор) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1942, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги по кредитному портфелю позичальника, який клієнт отримав в рамках відступлення прав вимоги від АБ «Укргазбанк» (податковий номер 23697280) згідно з договором про надання фінансових послуг факторингу, посвідченим Бориско О. О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.08.2015 за № 1720 та за договором про відступлення прав вимоги, посвідченим Бориско О. О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.08.2015 за № 1721.

27.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит гарант» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело фінансів» (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1943, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові право вимоги до боржника, що належать первісному кредитору на підставі кредитного договору та забезпечувальних договорів, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується перераховувати первісному кредиторові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим договором.

У пункті 1.2 договору передбачено, що новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором і боржником, та одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання ним зобов`язань за таким кредитним договором та забезпечувальними договорами в межах переданого права вимоги. Права кредитора за кредитним договором та забезпечувальними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі № 910/1050/14 замінено сторону виконавчого провадження з АБ «Укргазбанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело фінансів».

28.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело фінансів» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47,9 кв. м.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 у справі № 910/28036/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2017), частково задоволено позов АБ «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінансів», ПАТ «АК «Укртранс», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бориско О. О., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., про визнання договорів недійсними. Визнано недійсними договори, укладені між АБ «Укргазбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Гарант», посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О., про надання фінансових послуг факторингу від 20.08.2015 № 1720 та договір про відступлення права вимоги від 20.08.2015 № 1721.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 у справі № 910/1050/14 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 про заміну сторони виконавчого провадження на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело фінансів».

20.02.2019 між АБ «Укргазбанк» (клієнт/первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Реверс Інвест» (фактор/новий кредитор) укладено договір факторингу (відступлення права грошової вимоги), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, фактор/новий кредитор зобов`язується передати в розпорядження клієнта/первісного кредитора грошові кошти без ПДВ за відступлення права вимоги за кредитною заборгованістю без ПДВ, зазначеною в пункті 1.2 цього договору, а клієнт/первісний кредитор зобов`язується відступити фактору/новому кредитору свої права грошової вимоги до боржника в розмірі та на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1).

Згідно з пунктом 1.2 договору, за цим договором відступається право грошової вимоги (кредитна заборгованість, що розрахована на дату укладання цього договору згідно умов кредитних договорів без ПДВ), яке видано на підставі договорів, укладених між ПАТ «АКБ «Київ» (АБ «Укргазбанк» є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та АБ «Укргазбанк» 19.06.2015) та Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс», правонаступником якого є ПАТ «АК «Укртранс», зокрема, за кредитним договором № 45/07 від 14.06.2007 з урахуванням змін та доповнень, до кредитного договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору фактор/новий кредитор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту/первісному кредитору грошові кошти в сумі 13 000 000,00 грн без ПДВ, шляхом перерахування в день підписання цього договору на рахунок клієнта/первісного кредитора (підпункт 2.1.1).

Згідно пунктом 2.2 договору клієнт/первісний кредитор зобов`язаний після отримання суми грошових коштів без ПДВ за відступлення права вимоги за кредитною заборгованістю без ПДВ, зазначеною в пункті 1.2 цього договору, в день надходження коштів згідно умов цього договору, передавати фактору/новому кредитору наступні документи: оригінали кредитних договорів та додатків договорів до них; оригінали наявних у банку судових рішень по боржнику; розрахунки заборгованості за кредитними договорами на дату укладання даного договору.

Факт передачі клієнтом/первісним кредитором фактору/новому кредитору документів засвідчується складанням акту прийому-передачі (додатком № 1 до цього договору), який укладається у 2-ох ідентичних примірниках для кожної сторони, та підписується повноважними представниками клієнта/первісного кредитора та фактора/нового кредитора та є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання умов вказаного договору фактор сплатив клієнту грошову суму, визначену у пункті 2.1 договору, що підтверджується платіжним дорученням від 20.02.2019 № 1.

20.02.2019 на виконання умов договору сторонами підписано акт прийому-передачі документації за договором факторингу (відступлення права грошової вимоги).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 та 08.04.2019 у справі № 910/1050/14 замінено сторону виконавчих проваджень з АБ «Укргазбанк» на Товариство обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Реверс Інвест».

30.04.2019 між ТОВ «Ріо Фін» (фактор) та Товариством обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Реверс Інвест» (клієнт) укладено договір факторингу (відступлення права грошової вимоги) № 30/04, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор/новий кредитор зобов`язується передати в розпорядження клієнта/первісного кредитора грошові кошти без ПДВ за відступлення права вимоги за кредитною заборгованістю без ПДВ, зазначеною у цьому договорі, а клієнт зобов`язується відступити фактору свої права грошової вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс», правонаступником якого є ПАТ «АК «Укртранс», в вимозі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 1.3 договору, за цим договором відступається право грошової вимоги (кредитна заборгованість що розрахована на дату укладання цього договору згідно умов кредитних договорів без ПДВ), яке виникло на підставі договорів, укладених між ПАТ «АКБ «Київ» (АБ «Укргазбанк» є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та АБ «Укргазбанк» 19.06.2015) та боржником, а саме (без ПДВ), зокрема, за кредитним договором № 45/07 від 14.06.2007.

У момент укладення цього договору, до фактора переходить право вимоги (замість клієнта) до боржника належного та реального виконання всіх грошових зобов`язань боржника, які випливають з умов кредитних договорів, в обсягах, що існували на момент укладення договору факторингу (пункт 1.5 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору фактор зобов`язаний протягом 1 року з дня укладення цього договору передати в розпорядження клієнта грошові кошти у сумі 13 100 000,00 грн без ПДВ, шляхом перерахування на рахунок клієнта (підпункт 2.1.1).

Згідно з пунктом 2.2 договору клієнт зобов`язаний в день укладення цього договору передати фактору наступні документи: оригінали кредитних договорів та додатків договорів до них; оригінал договору факторингу; оригінали наявних у клієнта судових рішень по боржнику; розрахунки заборгованості за кредитними договорами на дату укладання даного договору.

Факт передачі клієнтом фактору документів засвідчується складанням акту прийому-передачі (додатком № 1 до цього договору), який укладається у 2-ох ідентичних примірниках для кожної сторони, та підписується повноважними представниками клієнта та фактора та є невід`ємною частиною цього договору.

30.04.2019 на виконання умов договору сторонами підписано акт прийому-передачі документації за договором факторингу (відступлення права грошової вимоги).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 у справі № 910/1050/14 замінено сторону виконавчого провадження з Товариство обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Реверс Інвест» на ТОВ «Ріо Фін».

Також 30.04.2019 між ТОВ «Ріо Фін» (новий іпотекодержатель) та Товариством обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Реверс Інвест» (первісний іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2098, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель відступає у повному обсязі, а новий іпотекодержатель приймає всі права та обов`язки іпотекодержателя, що існують станом на дату укладення цього договору, зокрема, за іпотечним договором від 28.12.2007, посвідченм приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В. за реєстровим № 2675, що укладений між ПАТ «АКБ «Київ» (АТ «Укргазбанк» є первісним іпотекодержателем в силу договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та АБ «Укргазбанк» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. за реєстровим № 3060) та іпотекодавцем (Відкритим акціонерним товарисвом «Автомобільна компанія «Укртранс», правонаступником якого є ПАТ «АК «Укртранс») (підпункт 1.1.2 пункту 1.1).

01.07.2019 Державним реєстратором прийнято рішення № 47571346 на підставі якого змінено власника квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 47,9 кв. м з ОСОБА_1 на ТОВ «Ріо Фін».

Предметом розгляду у справі № 910/16800/23, є позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення Державного реєстратора від 01.07.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та припинення права власності ТОВ «Ріо Фін» на спірну квартиру.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив із того, що позивачкою не доведено обставин порушення її прав .

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з огляду на те, що позивачка вважає, що її права порушено тим, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачем, дійшов висновку про обрання позивачкою неналежного способу захисту, оскільки належним способом захисту у такому випадку є пред`явлення відикаційного позову, задоволення якого, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачка набула права власності на спірну квартиру внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело фінансів», яке, в свою чергу, незаконно отримало право вимоги на предмет іпотеки від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит гарант», яке отримало права вимоги від АБ «Укргазбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.08.2015, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О. за реєстровим № 1721, який визнано недійсним в судовому порядку рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 у справі № 910/28036/15), відтак, усі правочини щодо подальшого відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит гарант» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело фінансів» та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу спірної квартири позивачці є недійсними в силу закону; після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору; позивачкою обґрунтовано не зазначено, з яких саме підстав, передбачених статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстратор зобов`язаний був відмовити ТОВ «Ріо Фін» у державній реєстрації.

У поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ОСОБА_1 послалась на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 216 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.11.2024 у справі № 21/5005/2686/2012, від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, від 24.07.2019 у справі № 910/10364/16; на неправильне застосування положень статей 204 215 ЦК України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, від 18.10.2023 у справі № 613/734/21, від 21.07.2021 у справі № 359/2568/18, від 14.07.2021 у справі № 646/13416/16-ц, від 23.06.2021 у справі № 344/3693/17, від 23.06.2021 у справі № 2-1878/11, від 26.05.2021 у справі № 456/2562/17, від 13.01.2021 у справі № 756/12336/13, від 18.11.2020 у справі № 359/4886/15-ц, від 13.10.2020 у справі № 910/12692/18, від 07.10.2020 у справі № 733/2119/17, від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19; від 24.03.2020 у справі № 754/12494/16-ц, від 02.10.2019 у справі № 640/2755/16-ц; від 10.09.2019 у справі № 915/495/18, від 17.04.2019 у справі № 359/4886/15, від 20.03.2019 у справі № 753/20633/15-ц; на неправильне застосування норм статей 5, 16 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) та неврахування висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 17.07.2020 у справі № 5002-10/1364-2012, від 07.12.2020 у справі № 640/5896/15-ц, від 13.02.2018 у справі № 910/9452/17; на неправильне застосування положень пункту 3 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.11.2022 у справі № 641/728/20; на неправильне застосування положень статті 35 Закону України «Про іпотеку», пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2017 року № 1127 (у редакції, чинній на момент звернення стягнення) та неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 24.04.2019 у справі № 638/20000/16-ц, від 24.04.2019 у справі № 521/18393/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, від 23.01.2019 у справі № 306/1224/16-ц; на неправильне застосування норм статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» та неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), а також на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.07.2021 у справі № 757/59754/19-ц.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 у межах її доводів та вимог, виходить із такого.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК України).

За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 02 .02.2021 у справі № 925/642/19).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 .01.2021 у справі № 916/1415/19, від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16.

У справі, що розглядається, предметом позову є позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності, обґрунтовані незаконною реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем, що порушує її права як законної власниці квартири.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначила, що суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Кріт того, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 07.11. 2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

З урахуванням наведеного, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обрання позивачкою неналежного способу захисту, оскільки належним способом захисту прав позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, є віндикаційний позов.

Суд касаційної інстанції також враховує, що про зазначені обставини було вказано Верховний Судом у постанові від 11.02.2025 при направленні справи № 910/16800/23, що розглядається, на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що було враховано судом апеляційної інстанції при новому розгляді.

Оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20), що в свою чергу виключає як необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржниці, так і необхідність подальшого дослідження підстав для визнання протиправним і скасування рішення Державного реєстратора та припинення права власності.

У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції відхиляє як передчасні зазначені на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, доводи скаржниці щодо неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови висновків щодо застосування статей 204 215 216 236 ЦК України, статей 5, 16, 35 Закону України «Про іпотеку», статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, викладених у постановах Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 21/5005/2686/2012, від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, від 24.07.2019 у справі № 910/10364/16, від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, від 18.10.2023 у справі № 613/734/21, від 21.07.2021 у справі № 359/2568/18, від 14.07.2021 у справі № 646/13416/16-ц, від 23.06.2021 у справі № 344/3693/17, від 23.06.2021 у справі № 2-1878/11, від 26.05.2021 у справі № 456/2562/17, від 13.01.2021 у справі № 756/12336/13, від 18.11.2020 у справі № 359/4886/15-ц, від 13.10.2020 у справі № 910/12692/18, від 07.10.2020 у справі № 733/2119/17, від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19; від 24.03.2020 у справі № 754/12494/16-ц, від 02.10.2019 у справі № 640/2755/16-ц; від 10.09.2019 у справі № 915/495/18, від 17.04.2019 у справі № 359/4886/15, від 20.03.2019 у справі № 753/20633/15-ц, від 17.07.2020 у справі № 5002-10/1364-2012, від 07.12.2020 у справі № 640/5896/15-ц, від 13.02.2018 у справі № 910/9452/17, від 30.11.2022 у справі № 641/728/20, від 24.04.2019 у справі № 638/20000/16-ц, від 24.04.2019 у справі № 521/18393/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, від 23.01.2019 у справі № 306/1224/16-ц.

За таких обставин, суд касаційної інстанції, керуючись принципом процесуальної економії, наразі не вирішує питання про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 204 215 216 236 ЦК України, статей 5, 16, 35 Закону України «Про іпотеку», статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту порушених прав, що має місце у справі, яка розглядається, є самостійною підставою для відмови у позові.

Також безпідставними є посилання скаржниці в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 757/59754/19-ц, з огляду на наступне.

У справі № 757/59754/19-ц, на яку посилається скаржниця у касаційній скарзі, Верховний Суд (постанова від 29.07.2021), залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про зміну права власності на квартиру, виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин того, що вчинені державним реєстратором реєстраційні дії суперечать Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки відомості про спірну квартиру, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають відомостям про предмет іпотеки, що містяться у документах, на підставі яких проведено спірні реєстраційні дії.

У справі № 910/16800/23, що розглядається, судом апеляційної інстанції обставин невідповідності відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостям, що містять у документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії, встановлено не було.

У справі № 914/2350/18 (914/608/20), на яку посилається скаржниця у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги приватного акціонерного товариства до банку та приватного нотаріуса, заявлені у межах справи про банкрутство, про визнання протиправними рішень банку, викладених у протоколах чергових засідань правління банку, про прийняття у власність з подальшою реалізацією рухомого і нерухомого майна, що є предметами іпотеки та застави, та про визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності на спірне майно за банком, обґрунтовані тим, що таке майно прийнято у власність банком у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника (в тому числі, на задоволення вимог банка).

Разом з тим, у справі, що розглядається, предметом розгляду є позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності, обґрунтовані позивачкою тим, що незаконна реєстрація права власності на спірну квартиру за відповідачем, порушує її права як законної власниці квартири.

Отже, правовідносини у справах № 757/59754/19-ц та № 914/2350/18 (914/608/20), на які посилається скаржниця у касаційній скарзі, та у справі № 910/16800/23, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Зважаючи на викладене, наведена прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін з мотивів, наведених у цій постанові.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржницю.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі № 910/16800/23 залишити без змін з мотивів, наведених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко