ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/10963/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Волковицької Н. О., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю. Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Груп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 липня 2020 року (головуючий - Мартюк А. І., судді: Зубець Л. П., Алданова С. О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2020 року (суддя Ягічева Н. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані"

до: (1) Дочірнього підприємства "Фірма "Дайленко", (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Груп", (3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", (4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", (5) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В., (6) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогач В. В., (7) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С., (8) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А. В., (9) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт-Чоп"

про визнання права вимоги, визнання незаконними дій, визнання недійсними договорів, визнання незаконними та скасування рішень.

У судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача - Іванів А. Р.

Відповідача 2 - Гаврин Д. В., Трушківська Л. В., Серт О. В.

Відповідача 4 - Гладишенко М. І.

(рух справи у суді касаційної інстанції детально відображений в ухвалах, що приймалися Верховним Судом)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій (хронологічно)

1.22.07.2008 між Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (далі ЗАТ "Сведбанк Інвест") (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Омега Банк ", далі ПАТ "Омега Банк ") та Дочірнім підприємством "Фірма "Дайленко" (далі Відповідач-1, ДП "Фірма "Дайленко") був укладений Кредитний договір № 638 (далі - Кредитний договір № 638).

2. Для забезпечення належного виконання зобов'язань, реалізуючи своє право, передбачене пунктом 5.2. Кредитного договору № 638 між ДП "Фірма "Дайленко" як іпотекодавцем, та ЗАТ "Сведбанк Інвест" (правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") як іпотекодержателем укладено наступні договори:

- Іпотечний договір № 638/ІП-1 від 23.07.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. та зареєстрований в реєстрі за № 4436, предметом іпотеки за яким є нежитлові приміщення (літера А) -фізкультурно-оздоровчого комплексу загальною площею 709,8 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, провулок Рильський, буд. № 5;

- Іпотечний договір № 638/ІП-2 від 30.07.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. та зареєстрований в реєстрі за № 4519, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно: 34 (тридцять чотири) машиномісця з № 119 по № 152 (загальною площею 557,2 кв. м. ) у підземному автопаркінгу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Володимирська, б. 20/1 літ. "Б";

- Іпотечний договір № 638/ІП-4 від 06.08.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. та зареєстрований в реєстрі за № 4667, предметом іпотеки за яким є нежитлове приміщення № 19 (в літ.

А) загальною площею 649,1 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, пров.

Рильський, буд. № 5.

Далі у тексті - Іпотечні договори, Іпотечні договори № 638/ІП-1, № 638/ІП-2 та № 638/ІП-4.

3. У подальшому, 31.12.2014 між ПАТ "Омега Банк", як продавцем, та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (далі Відповідач-3, ТОВ "ФК "Іпотека Кредит"), як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги (далі Договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В., зареєстрований в реєстрі за № 1898. За умовами цього договору продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

3.1. Відповідно до вказаного договору, а також додатку, додаткового договору та актів приймання-передачі ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" набуло право вимоги по Кредитному договору № 638 та прав іпотекодержателя за вказаними вище трьома Іпотечними договорами ( № 638/ІП-1, № 638/ІП-2, № 638/ІП-4).

4. Укладення зазначеного Договору відбулося незадовго до прийняття постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 152 "Про віднесення ПАТ "Омега Банк" до категорії неплатоспроможних", на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від
02.03.2015 № 52 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Омега Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Омега Банк".

5. Актом від 07.04.2015 перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Омега Банк" протягом 1 року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідною комісією проведено перевірку правочинів, укладених ПАТ "Омега Банк" в період з 03.03.2014 по 03.03.2015 щодо їх відповідності критеріям, передбаченим вказаною вище нормою Закону, та встановлено, зокрема, наявність правочину по відчуженню активів, який викликає сумнів щодо відповідності ціни відчуження рівню ринкових цін, а саме: Договір купівлі - продажу прав вимоги від 31.12.2014, укладений з ТОВ "ФК "Іпотека Кредит".

5.1.21.05.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Омега Банк" листом № 582 було повідомлено ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" про те, що у відповідності до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснено перевірку Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону.

6. Після направлення згаданого листа, 04.07.2015 між ТОВ "ФК "Іпотека Кредит", як продавцем, та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" (далі Відповідач-4, ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент"), як покупцем, укладено Договір купівлі - продажу прав вимоги (далі Договір купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В., зареєстрований в реєстрі за № 912. За умовами цього договору продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

6.1. Відповідно до вказаного договору, а також додатку, додаткового договору, та актів приймання-передачі ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" набуло право вимоги по Кредитному договору № 638 та права іпотекодержателя за Іпотечними договорами № 638/ІП-1, № 638/ІП-2, № 638/ІП-4 (ті ж права, що до цього придбавало ТОВ "ФК " Іпотека Кредит" у ПАТ "Омега Банк").

7. В подальшому відповідно до постанови Правління Національного банку України від 06.07.2015 № 437 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Омега Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 06.07.2015 № 127 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Омега Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Омега Банк" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Омега Банк" строком на 1 рік з
06.07.2015 до 05.07.2016 включно. Процедура ліквідації у ПАТ "Омега Банк" починаючи з 06.07.2015 досі триває.

7.1. Після запровадження у ПАТ "Омега Банк" процедури ліквідації, 22.07.2015 та
11.12.2015 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Омега Банк" Караченцев А. Ю. повідомленнями за № 1360 та № 2079 повторно сповістив ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" про нікчемність Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014.

8. У червні 2016 року ПАТ "Омега Банк" ініціювало господарський спір у справі № 910/10364/16 про визнання нікчемного правочину - Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 недійсним та визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015. Відповідачами у справі № 910/10364/16 були ТОВ "ФК " Іпотека Кредит" та ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент".

8.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі № 910/10364/16 визнано недійсним Договір купівлі-продажу прав вимоги від
31.12.2014 із змінами та доповненнями; визнано недійсним Договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015 із змінами та доповненнями; застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину та недійсного правочину та зобов'язано ТОВ "ФК " Іпотека Кредит" та ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" повернути ПАТ "Омега Банк" всі документи, які засвідчували права, що передавались, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а саме, що були ними отримані на виконання обох договорів зі змінами і доповненнями.

9. Далі, ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" оскаржило зазначене рішення Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду і паралельно здійсненню апеляційного провадження у справі № 910/10364/16 (30.11.2018 та 02.12.2018) звернуло стягнення на об'єкти нерухомого майна, які виступали предметами іпотеки за договорами № 638/ІП-1, № 638/ІП-2, № 638/ІП-4.

9.1. Так, рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В. № 44351465 від 30.11.2018 право власності на нежитлові приміщення (літ. А) - фізкультурно-оздоровчий комплекс, загальною площею 709,80 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Рильський, будинок 5 було зареєстровано за ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент". Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа Рогача В. В. № 44353602 від
30.11.2018 право власності на нежитлове приміщення № 19 в літ. А, загальною площею 649,1 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Рильський, будинок 5 було зареєстровано за ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент". Також,
02.12.2018 ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" звернуло стягнення та зареєструвало право власності на 34 машиномісця в підземному автопаркінгу, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, буд. 20/1 літ. Б. Відповідні рішення були прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В. В.

10. Після звернення стягнення на нерухоме майно, ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент", вважаючи себе власником, 28.12.2018 уклало три договори купівлі-продажу цього майна з Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ Груп" (далі Відповідач-2, ТОВ "БФ "Груп"), а саме:

- Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С., зареєстрований в реєстрі за № 4747, за яким ТОВ "БФ Груп" набуло права власності на нежитлові приміщення (літера А) - фізкультурно-оздоровчий комплексу загальною площею 709,8 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Рильський, буд. № 5;

- Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С., зареєстрований в реєстрі за № 4757, за яким ТОВ "БФ Груп" набуло права власності на нежитлові приміщення № 19 (в літ.

А) загальною площею 649,1 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, пров.

Рильський, буд. № 5;

- Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С., зареєстрований в реєстрі за № 4760, за яким ТОВ "БФ Груп" набуло права власності на нерухоме майно: 34 (тридцять чотири) машиномісця з № 119 по № 152 у підземному автопаркінгу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Володимирська, б. 20/1 (двадцять дріб один) літ. "Б".

10.1. Тобто, ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент", уклавши вищевказані договори купівлі-продажу, відчужило на користь ТОВ "БФ Груп" всі об'єкти нерухомого майна.

11. Поряд із цим, під час здійснення процедури ліквідації ПАТ "Омега Банк" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 82 від 17.01.2019 про затвердження умов продажу активів ПАТ "Омега Банк" та АТ "Дельта Банк", до яких включалися, зокрема, права вимоги за Кредитним договором № 638.

12.18.02.2019 відбувся аукціон, за результатами проведення якого сформовано протокол електронного аукціону UA-EA-2019-02-12-000004-b.

12.1. Відповідно до вказаного протоколу, переможцем аукціону було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" (далі Позивач, "ТОВ " Файненс Компані"). 19.02.2019 року зазначений протокол було підписано директором ТОВ "Файненс Компані".

13.07.03.2019 між ПАТ "Омега Банк" (у якості Банку) та ТОВ "Файненс Компані" (як Новим кредитором) було укладено Договір № 1 відступлення прав вимоги (далі Договір відступлення № 1, Договір відступлення від 07.03.2019), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник Ольгою Ігорівною та зареєстрований в реєстрі за № 714.

13.1. Згідно п. 1 Договору відступлення № 1 за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників, Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до який перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатках № 1 та № 2 до цього Договору.

Права вимоги означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні так і умовні) Банку в якості кредитора до Боржників (як позичальників, так і майнових/фінансових поручителів) за Кредитними договорами, а також всі права вимоги Банку до осіб, які надали забезпечення (згідно реєстру у Додатках № 1 та № 2 до цього Договору), за всіма договорами забезпечення, включаючи будь-які права та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Банку щодо виконання Позичальниками та особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за Кредитними договорами та Договорами забезпечення згідно реєстру у Додатках № 1 та № 2 до цього Договору.

13.2. Згідно п. 2 Договору відступлення № 1 за цим договором Новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у Додатках № 1 та № 2 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказані у Додатках № 1 та № 2 до цього договору.

Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

13.3. Відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору відступлення № 1 Банк передав новому кредитору право вимоги за Кредитним договором № 638, Іпотечним договором № 638/ІП-1 від 23.07.2008, Іпотечним договором № 638/ІП-2 від
30.07.2008, Іпотечним договором № 638/ІП-4 від 06.08.2008, які вже згадані вище.

13.4. Згідно Додатку № 1 станом на дату укладення Договору про відступлення № 1, заборгованість за Кредитним договором № 638 становила 732 355 783,24 (сімсот тридцять два мільйони триста п'ятдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят три гривні 24 копійки) грн, з яких заборгованість по кредиту 324 694 673,59 грн, заборгованість по відсоткам 407 661 109,65 грн.

14. Після описаних вище подій та до завершення апеляційного перегляду справи № 910/10364/16 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ініціативою ТОВ "БФ Груп" було здійснено дії щодо поділу та об'єднання заставлених об'єктів та створення на їх базі нових об'єктів, вільних від обтяження та іпотеки.

14.1. Зокрема, рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. № 46513322 від 13.04.2019 було здійснено погашення права власності та закриття на підставі поділу об'єкта нерухомого майна нежитлових приміщень (літ. А) - фізкультурно-оздоровчий комплекс, загальною площею 709,80 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Рильський, будинок 5.

На базі вказаного об'єкту нерухомого майна були створені наступні об'єкти:

- нежитлові приміщення (літ. А) - фізкультурно-оздоровчий комплекс (група приміщень № 20/1), загальною площею 133,9 кв. м., що знаходяться за адресою: м.

Київ, провулок Рильський, будинок 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1812071180000) - на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. № 46457661 від 16.04.2019;

- нежитлові приміщення (літ. А) - фізкультурно-оздоровчий комплекс (група приміщень № 20), загальною площею 490,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м.

Київ, провулок Рильський, будинок 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1810162480000) - на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. № 46457638 від 13.04.2019;

14.2. Крім цього, рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа Стрельченко О. В. № 46513627 від 17.04.2019 було здійснено погашення права власності та закриття об'єкту нерухомого майна у зв'язку з поділом об'єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення № 19 в літ. А, загальною площею 649,1 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Рильський, будинок 5.

На базі вказаного об'єкту нерухомого майна були створені наступні об'єкти:

- нежитлові приміщення (літ. А) (група приміщень № 19/1), загальною площею 164,6 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Рильський, будинок 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1812098780000) - на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. № ~organization0~ від 16.04.2019;

- нежитлові приміщення (літ. А) (група приміщень №19), загальною площею 484,5 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Рильський, будинок 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1812090980000) - на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. № 46457852 від 16.04.2019.

15.23.04.2019, з прийняттям постанови Північного апеляційного господарського суду завершився апеляційним перегляд справи № 910/10364/16. Згаданою постановою апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від
04.09.2018 в частині визнання недійсними Договорів купівлі-продажу права вимоги від 31.12.2014 та 04.07.2015, які були укладені між ПАТ "Омега Банк", ТОВ "ФК " Іпотека Кредит" та ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" залишив без змін.

16. Після цього, знову ж таки з ініціативи ТОВ "БФ Груп", рішеннями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа Стрельченко О. В. від
22.05.2019 було здійснено погашення права власності та закриття на підставі об'єднання об'єктів нерухомого майна - 34 (тридцять чотири) машиномісця з № 119 по № 152 (загальною площею 557,2 кв. м. ) у підземному автопаркінгу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Володимирська, б. 20/1 літ. "Б".

16.1. На базі вказаних машиномісць було створено 10 груп машиномісць, а саме: група машиномісць в підземному автопаркінгу заг. площею 129,8 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, буд. 20/1 літ. Б, гараж 200/9; група машиномісць в підземному автопаркінгу заг. площею 31,3 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, буд. 20/1 літ. Б, гараж 200/10; група машиномісць в підземному автопаркінгу заг. площею 50,1 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, буд. 20/1 літ. Б, гараж 200/8; група машиномісць в підземному автопаркінгу заг. площею 42,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, буд. 20/1 літ. Б, гараж 200/7; група машиномісць в підземному автопаркінгу заг. площею 62,3 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, буд. 20/1 літ. Б, гараж 200/6; група машиномісць в підземному автопаркінгу заг. площею 31,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, буд. 20/1 літ. Б, гараж 200/5; група машиномісць в підземному автопаркінгу заг. площею 62,5 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, буд. 20/1 літ. Б, гараж 200/4; група машиномісць в підземному автопаркінгу заг. площею 30,5 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, буд. 20/1 літ. Б, гараж 200/3; група машиномісць в підземному автопаркінгу заг. площею 61,8 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, буд. 20/1 літ. Б, гараж 200/2; група машиномісць в підземному автопаркінгу заг. площею 54,7 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, буд. 20/1 літ. Б, гараж 200/1.

17. В подальшому, через два місяці після прийняття постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 року у справі № 910/10364/16 та відповідно під час касаційного перегляду цієї постанови Верховним Судом, Відповідачами знову було проведено реєстраційні дії по відношенню до спірних об'єктів нерухомого майна.

17.1. Так, рішеннями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В. від 01.07.2019 було здійснено реєстрацію іпотек та обтяжень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт-Чоп" (далі Відповідач-9, ТОВ "Автопорт-Чоп"). Ці реєстраційні дії були проведені на підставі Додаткового договору № 1 про внесення змін до Договору іпотеки від
09.11.2017, виданого 27.06.2019 по відношенню до об'єктів нерухомості, які були новостворені з припинених раніше об'єктів нерухомості, що виступали предметами забезпечення згідно Іпотечних договорів №№ 638/ІП-1, № 638/ІП-2, № 638/ІП-4.

18. Таким чином, ТОВ "БФ Груп" (як до так і після прийняття постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/10364/16) вчинило ряд дій щодо припинення в реєстрі всіх об'єктів нерухомості, яка виступала предметом Іпотечних договорів № 638/ІП-1, № 638/ІП-2, № 638/ІП-4.

19. За результатами касаційного перегляду судових рішень у справі № 910/10364/16 Верховним Судом прийнято постанову від 24.07.2019, якою рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 скасовано в частині задоволення позову щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, який укладений між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" із змінами та доповненнями. Ухвалено у відповідній частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, який укладений між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" та підтверджено факт його нікчемності. У решті постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

19.1. У мотивувальній частині постанови від 24.07.2019 року у справі № 910/10364/16 Верховний Суд зазначив наступне:

"4.20. Беручи до уваги те, що судами обох інстанцій правильно встановлені ознаки нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відповідно до частини 1 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України такий правочин не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що наступний договір купівлі-продажу права вимоги від
04.07.2015, слід визнати недійсним відповідно до частини 5 статті 216, статті 658 Цивільного кодексу, як такий, що укладений у процесі виконання нікчемного правочину особою, що не є власником активів і не має права продажу цих активів".

20. Підсумовуючи описані обставини можна стверджувати, що ПАТ "Омега Банк" відчужив права вимоги за Кредитним договором № 638 та відповідними Іпотечними договорами № 638/ІП-1, № 638/ІП-2, № 638/ІП-4 на користь ТОВ "ФК Іпотека Кредит", яке в свою чергу продало ці ж права ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент".

Пізніше рішенням Господарського суду міста Києва, укладені договори купівлі-продажу прав вимоги визнані недійсними. В період апеляційного перегляду згаданого рішення місцевого господарського суду ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" зареєструвало за собою право власності на нерухоме майно, яке було предметом забезпечувальних договорів і потім продало цю нерухомість на користь ТОВ "БФ Груп", а останнє, в свою чергу, здійснило ряд реєстраційних дій щодо поділу, об'єднання спірних нерухомих об'єктів та створення на їх базі нових, вільних від обтяження та іпотеки. В подальшому, вже під час касаційного перегляду судових рішень у справі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу прав вимоги, ТОВ "БФ Груп" передало нерухоме майно в іпотеку ТОВ "Автопорт-Чоп" та відобразило це у відповідних реєстрах.

Водночас, в процесі ліквідації ПАТ "Омега Банк", яке і досі вважало себе дійсним кредитором та іпотекодержателем за Кредитним договором № 638 та Іпотечними договорами № 638/ІП-1, № 638/ІП-2, № 638/ІП-4, було проведено аукціон з продажу активів банку, зокрема, і прав за вказаними Кредитним та Іпотечними договорами, переможцем якого стало ТОВ "Файненс Компані". Результат проведеного аукціону, як наслідок, відобразився в укладеному між ПАТ "Омега Банк" ТОВ "Файненс Компані" Договорі відступлення № 1.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

21. Наразі, ТОВ "Файненс Компані", яке, як вже зазначалося, на підставі Договору відступлення від 07.03.2019 викупило у ПАТ "Омега Банк" право вимоги за Кредитним договором № 638 та забезпечувальними Іпотечними договорами, звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом у даній справі про: (1) визнання права вимоги за Кредитним договором № 638; (2) визнання права вимоги та іпотекодержателя за Іпотечними договорами № 638/ІП-1, № 638/ІП-2 та № 638/ІП-4; (3) визнання незаконними дій ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" щодо звернення стягнення на майно та визнання недійсними правочинів щодо такого звернення з моменту їх вчинення за Іпотечними договорами № 638/ІП-1, № 638/ІП-2 та № 638/ІП-4; (4) визнання недійсними Договорів купівлі продажу від 28.12.2018 № 4747, № 4757, № 4760, які було укладено між ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" та ТОВ "БФ Груп"; (5) визнання недійсним Додаткового договору № 1 про внесення змін до Договору іпотеки від 09.11.2019, укладеного між ТОВ "БФ Груп" та ТОВ "Автопорт-Чоп"; (6) визнання незаконними та скасування рішень у сфері державної реєстрації права власності, іпотеки та іпотекодержателя, обтяжень, припинення іпотеки, припинення обтяжень, припинення об'єктів нерухомого майна та зміни об'єктів нерухомого майна, вчинених Відповідачами з 31.12.2014, а також всі відповідні їм записи щодо об'єктів нерухомого майна, які були предметами іпотеки (всього 328 рішень).

21.1. Мотивуючи свої вимоги, Позивач зазначає, що станом на сьогоднішній день, відповідно до Інформаційних довідок з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником майна, яке перебуває в іпотеці ТОВ "Файненс Компані" є ТОВ "БФ Груп", частина об'єктів нерухомості піддалась поділу, об'єднанню і була припинена, а іпотека та обтяження ПАТ "Омега Банк" щодо цих об'єктів також є припиненими, натомість Відповідачами неправомірно було проведено реєстрацію нових іпотек та обтяжень на користь ТОВ "Автопорт-Чоп".

21.2. Позивач вважає, що саме внаслідок укладення нікчемного Договору купівлі-продажу права вимоги від 31.12.2014 (із змінами та доповненнями), недійсного Договору купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015 (із змінами та доповненнями), а також і подальших договорів щодо переходу права власності на заставлене майно, внесення відомостей до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни іпотекодержателів, внесення відомостей щодо припинення іпотеки та обтяження, внесення сторонніх іпотек та обтяжень, ТОВ "Файненс Компані" позбавлене можливості реалізувати право вимоги за Кредитним договором № 638, а також і правами іпотекодержателя за Іпотечними договорами № 638/ІП-1, № 638/ІП-2, № 638/ІП-4, в тому числі правом іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предметів іпотеки.

Короткий зміст і мотиви судових рішень

22. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020, задоволено усі позовні вимоги ТОВ "Файненс Компані" за винятком вимог про визнання незаконними дій ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" щодо звернення стягнення, визнання незаконними рішень у сфері державної реєстрації, а також вимоги про скасування рішень, вчинених з 31.12.2014.

23. Відмова у задоволенні вказаних вимог мотивована тим, що, на думку суду, перші дві з них (визнання незаконними дій і рішень) не призводять до поновлення порушеного права Позивача, а третя ж (про скасування рішень, вчинених з
31.12.2014) не може бути задоволена, оскільки зміст позовних вимог повинен бути чітким та містити конкретні вимоги.

24. Задоволена частина позову, з урахуванням заперечень Відповідачів, мотивована судами наступними аргументами.

24.1. Відповідачі акцентували увагу на ненастанні факту переходу прав вимоги за Кредитним договором № 638 та Іпотечними договорами до Позивача і посилалися на те, що Договір відступлення № 1 від 07.03.2019 не містить положень, які б засвідчили передання ПАТ "Омега Банк" до ТОВ "Файненс Компані" оригінальних кредитних та забезпечувальних договорів, укладених з ДП "Фірма "Дайленко" та інших документів, що підтверджують право вимоги. Також, Відповідач-4 зазначав, що Позивачем не було надано доказів реєстрації за ним прав іпотекодержателя, що є обов'язковим згідно положень Закону України "Про іпотеку".

24.1.1. Суди у цій частині зазначили, що доказом переходу прав за зобов'язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов'язанні (у даному випадку Договір відступлення № 1), а не документи, що засвідчують права, які передаються. Документи ж, які засвідчують саме право (вимогу) не є предметом договору цесії і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія, а тому їх не передання цесіонарію означає лише не виконання цедентом додаткового юридичного обов'язку, наявного у нього в силу закону, та не звільняє боржника від виконання своїх зобов'язань перед новим кредитором. Ні положення статті 512 Цивільного кодексу України, ні положення статті 517 цього ж Кодексу не пов'язують факт виникнення у нового кредитора прав вимоги у зобов'язанні з передачею документів, які засвідчують право вимоги, що передається, і так само не містять зобов'язань первісного кредитора передавати новому кредиторові оригінали таких документів.

24.1.2. Суди вказали, що ними встановлено, що ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Файненс Компані" в порядку та спосіб, передбачені положеннями статей 512, 513, 514, 515, 516, 517 Цивільного кодексу України уклали Договір відступлення № 1 за Кредитним договором № 638 та Договорами забезпечення, внаслідок чого ТОВ "Файненс Компані" набуло відповідних прав за вказаними договорами.

24.1.3. Щодо ж ненадання Позивачем доказів реєстрації за ним прав іпотекодержателя, то суди вказали, що саме вчинені Відповідачами реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомості виключали можливість реєстрації прав іпотекодержателя на користь ТОВ "Файненс Компані", виключає він цю можливість і досі, аж до моменту скасування таких дій в судовому порядку.

24.2. В ході розгляду цієї справи ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" зазначало, що внаслідок недійсності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2014 не відбулось реституції, а це виключає задоволення вимог у даній справі. Відповідач-2 вказував виключно про двосторонній характер реституції та зазначав, що ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" зобов'язана повернути ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" сплачену ціну придбання за правочином.

24.2.1. Щодо цих доводів суди вказали, що в силу положень статей 216, 236 Цивільного кодексу України, права вимоги у Відповідача-2 щодо кредитних договорів та договорів забезпечення, які були предметом Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 не виникли, оскільки цей правочин в силу недійсності не несе правових наслідків з моменту його вчинення. Так само, положеннями статті 216 Цивільного кодексу України не встановлюється причинно-наслідкового зв'язку між обов'язком однієї сторони щодо повернення виконаного за правочином виключно після здійснення такого повернення іншою стороною.

24.3. Відповідачі наполягали також і на неналежності обраного Позивачем способу захисту у вигляді визнання права.

24.3.1. У цій частині суди виходили з того, що станом на сьогоднішній день, права вимоги ТОВ "Файненс Компані" за Кредитним договором № 638, а також за договорами Іпотеки не визнаються, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про іпотеку та обтяження на підставі вказаних договорів припинені, об'єкти забезпечення припинені шляхом поділу та об'єднання, а їх власник кілька разів змінювався. Суди вказали, що на їх думку права належного правоволодільця можуть бути відновленні саме шляхом визнання за ним таких прав і крім цього, для повного відновлення прав Позивачем було заявлено також додаткові вимоги щодо скасування всіх незаконно проведених Відповідачами реєстраційних дій внаслідок укладення та виконання недійсних договорів.

24.3.2. Тобто, для відновлення прав ТОВ "Файненс Компані" як кредитора та іпотекодержателя за договорами, необхідним є повернення в становище, яке існувало до моменту порушення, тобто коли права кредитора (іпотекодержателя) не ставилися під сумнів і він міг вільно користуватись цими правами. З передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України способів захисту прав, найбільш обґрунтованим і ефективним у цьому випадку є саме визнання відповідних прав за Позивачем

24.4. Відповідач-2 вказував також про те, що Позивач, заявляючи вимоги про скасування рішень у сфері державної реєстрації, обрав неправильний спосіб захисту, адже рішення суб'єкта державної реєстрації вичерпує свою дію з моменту внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

24.4.1. Реагуючи на ці аргументи суди зазначили, що самим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що в судовому порядку може бути скасовано саме рішення про державну реєстрацію.

Окрім того, визнаючи недійсними оспорювані Договори купівлі-продажу від
28.12.2018 та Додаткову угоду до Договору іпотеки від 09.11.2019 суд фактично вирішує питання про право власності Відповідача-2 та Відповідача-4, право іпотеки Відповідача-9 на об'єкти нерухомого майна, що свідчить про дотримання положень Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при скасуванні оспорюваних рішень державного реєстратора.

24.5. Судами також відхилено доводи Відповідача-2 стосовно закриття провадження у справі в частині вимог до державних реєстраторів, які на думку ТОВ "БФ Груп" не можуть бути відповідачами у даній справі. Суди вказали, що у випадку, якщо Позивач вважає, що державний реєстратор також є особою, що порушила його права, це є достатньою підставою для участі такого державного реєстратора у якості співвідповідача у справі.

24.6. Крім доводів по суті спору, в ході розгляду цієї справи Відповідачем-2 та Відповідачем-4 було заявлено про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

24.6.1. Розглянувши доводи Відповідачів у цій частині місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що із встановлених обставин справи вбачається, що у Позивача були наявні обставини, які унеможливлювали та істотно утруднювали своєчасне подання позову з причин, які від нього не залежали (зокрема, тривале провадження у справі № 910/10364/16), а тому дійшов висновку, що наразі наявні обґрунтовані підстави визнати поважними причини пропуску Позивачем строків позовної давності в частині застосування наслідків нікчемного правочину. Окрім того, суд врахував, що дати вчинення оскаржуваних Позивачем правочинів та рішень нотаріусів у сфері державної реєстрації свідчать, що останнім не пропущено строк позовної давності щодо зазначених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

25. Не погодившись із прийнятими рішеннями, з касаційними скаргами до Верховного Суду звернулись ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" та ТОВ "БФ Груп", які у скаргах просять рішення судів попередніх інстанцій у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

25.1. При цьому, підставою касаційного оскарження судових рішень ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" визначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а ТОВ "БФ Груп" - пункт 3 частини 2 цієї ж статті.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" (узагальнено)

26. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права при виборі способу захисту шляхом визнання права вимоги (стаття 16 Цивільного кодексу України, стаття 20 Господарського кодексу України); у цій частині ним не враховано висновків, що були викладені Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 21.10.2020 у справі № 922/3422/18, від
21.08.2018 у справі № 910/14144/17, від 07.10.2019 у справі № 359/8381/16-ц, від
16.01.2020 у справі № 910/11470/18, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, а саме в частині того, що Позивачем у даній справі обрано неналежний спосіб захисту, оскільки аналіз правових висновків у наведених вище постановах Верховного Суду дає підстави стверджувати про те, що вимоги про визнання права кредитора за кредитним та іпотечними договорами на підставі договорів про відступлення права вимоги, не можуть бути самостійним предметом розгляду у господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору, наприклад, про стягнення грошових коштів за такими договорами.

26.1. Крім цього, з вказаних правових позицій Верховного Суду випливає, що під час вирішення спору суд повинен не тільки перевірити належність обраного способу захисту, а і надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу особи на момент звернення з позовом. Але, у даній справі судами обох інстанцій такої оцінки надано не було, адже ними не враховано, що Договір відступлення № 1 від
07.03.2019 ніколи і ніким не оскаржувався, діє презумція правомірності цього правочину, а тому і право Позивача ніким не порушено і відповідно не потребує захисту. Більше того, можна стверджувати, що ТОВ "Файненс Компані" взагалі не набуло права вимоги за Кредитним договором № 638 та Іпотечними договорами, позаяк докази оплати по Договору відступлення № 1 у матеріалах справи відсутні, а саме повна оплата по цьому договору і була визначена підставою для виникнення у Позивача права вимоги.

26.2. В цій частині скаржник акцентує увагу також на тому, що суди, не встановивши обставин порушення прав Позивача, застосувавши неналежний спосіб захисту, неправомірно визнали право вимоги, так ще й безпідставно визначили суму заборгованості по Кредитному договору № 638.

27. Далі скаржник зазначає, що розглядаючи дану справу, суди залишили поза увагою те, що після відчуження нерухомого майна на користь ТОВ "БФ Груп" в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно було здійснено дії щодо поділу та об'єднання спірного майна та створення на його базі нових об'єктів з іншими площами, вільних від обтяження та іпотеки. Вказані об'єкти нерухомості не є частиною спірного іпотечного майна, а є новоствореним майном, на яке не поширюється дія Іпотечних договорів. Таким чином, навіть у випадку доведення Позивачем обставин неправомірності поділу майна, належним способом захисту було б визнання права іпотеки на новостворені об'єкти. Такий висновок поділяє і Верховний Суд у постанові від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17.

28. Інший блок доводів ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" стосується неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статей 3,23 Закону України "Про іпотеку". Скаржник зазначає, що у зв'язку із переходом права власності на предмети іпотеки від ДП "Фірма "Дайленко" до ТОВ "БФ Груп", саме останнє набуло статусу іпотекодавця за Іпотечними договорами, а тому належним способом захисту прав Позивача мали би бути вимоги до нового іпотекодавця (згадує тут позиції Верховного Суду України у справах № 6-2858цс15,3-137гс16,6-1685цс16).

29. Крім вже зазначеного, скаржник вказує, що судами у даній справі задоволено позовні вимоги про скасування рішень у сфері державної реєстрації права власності. Але, на думку ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент", висновки судів про можливість задоволення таких вимог не відповідають висновкам Верховного Суду, які були викладені у постановах від 26.02.2020 у справі № 910/56/19, від
29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від
22.08.2018 у справі № 925/1265/16. Суть висновків Верховного Суду у наведених постановах зводиться до того, що рішення суб'єкта державно реєстрації прав про державну реєстрацію із внесенням відповідного запису до Реєстру вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту прав та інтересів Позивача. За певних умов таким належним способом захисту може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

30. Останній розділ доводів касаційної скарги ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" стосується здійсненого судами застосування правових норм Цивільного кодексу України, якими врегулювано інститут "позовної давності". На думку скаржника здійснене судами і у цій частині правозастосування є неправильним та таким, що не відповідає правовій позиції Верховного Суду, яку було викладено у постанові від 27.11.2019 у справі № 914/3224/16.

30.1. Скаржник зазначає, що Позивач повинен був усвідомлювати, що строк позовної давності з вимогами, які стосуються Кредитного договору № 638 та Іпотечних договорів розпочався з часу складення за результатами перевірки правочинів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб акта від 07.04.2015 і закінчився
07.04.2018. Суди вказали, що Позивач не міг звернутися до суду з аналогічним позовом до остаточного вирішення справи № 910/10364/16. Але це не відповідає дійсності, адже саме у справі № 910/10364/16 Верховний Суд зазначив, що Позивач в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу права вимоги від
31.12.2014 обрав неналежний спосіб захисту, а значить він мав можливість звернутися із належними позовними вимогами.

30.2. Таким чином, незважаючи на очевидний пропуск строків позовної давності, суди попередніх інстанцій не застосували відповідні правові наслідки, а навпаки віднесли до поважних причин пропуску судовий процес по іншій справі, яка була розпочата представниками ПАТ "Омега Банк" помилково і яка не має жодного відношення до справи, що розглядається.

Доводи касаційної скарги ТОВ "БФ Груп" (узагальнено)

31. Розглядаючи дану справу суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 17 Закону України "Про іпотеку" та проігнорували, що: (1) факт укладення Договору відступлення № 1 не є та не може бути доказом передання ПАТ "Омега Банк" своїх прав за Кредитним договором № 638 та Іпотечними договорами на користь ТОВ "Файненс Компані", адже цей правочин є консенсуальним і факт та обсяг, переданих прав, судам ще треба встановити; (2) станом на дату укладення Договору відступлення № 1 від 07.03.2019 не існувало жодного судового рішення про визнання недійсним Договору купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2014 (рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/10364/16 набрало законної сили лише 23.04.2019 із прийняттям постанови Північним апеляційним господарським судом); (3) ще 30.11.2018 та 02.12.2018, коли ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" звернуло стягнення на предмети іпотеки, іпотечне зобов'язання за договорами № 638/ІП-1, № 638/ІП-2, № 638/ІП-4 взагалі припинилося, тобто не існувало на момент укладення Договору відступлення № 1; (4) 07.03.2019, коли між ТОВ "Файненс Компані" та ПАТ "Омега Банк" було укладено Договір відступлення № 1, об'єкти нерухомого майна, що складали предмет Іпотечних договорів № 638/ІП-1, № 638/ІП-2, № 638/ІП-4, уже були продані
28.12.2018 добросовісному набувачу ТОВ "БФ Груп".

31.1. З наведеного вбачається, що суди у даній справі не врахували головного, а саме того, що ПАТ "Омега Банк" не передало ТОВ "Файненс Компані" ніякого права вимоги за Договором відступлення № 1, адже станом на 07.03.2019 ПАТ "Омега Банк" ніякого права вимоги взагалі не мало. Таким чином, господарські суди у справі № 910/10963/19 проігнорували положення статті 17 Закону України "Про іпотеку" та висновки Верховного Суду у справах № 910/1698/17,757/45133/15-ц, 910/15651/17 про припинення іпотеки в результаті позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

32. На думку ТОВ "БФ Груп" судами попередніх інстанцій неправильно застосовано також і приписи статті 24 Закону України "Про іпотеку", статей 210, 513 Цивільного кодексу України, адже ними не враховано, що відступлення права вимоги за Іпотечними договорами підлягає обов'язковій державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому і Договір відступлення № 1 може вважатися вчиненим лише з моменту такої реєстрації, але ж докази проведенні такої реєстрації наразі відсутні, а тому доцільно вважати, що Договір відступлення № 1 взагалі не є вчиненим. Аргументи судів у цій частині про те, що саме дії ТОВ "БФ Груп" не дають можливості ТОВ "Файненс Компані" здійснити відповідну реєстрацію є необґрунтованими, адже (1) ТОВ "БФ Груп" ніколи не було іпотекодержателем спірної нерухомості; (2) ТОВ "БФ Груп" ніколи не вчиняло та не ініціювало дій щодо припинення іпотек, адже одразу стало власником вже майна, а не прав; (3) Позивач не зміг зареєструвати свої права не через наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами, а через те, що іпотеки були припинені 28.12.2018, а навіть якщо б і не були, то станом на
07.03.2019 належним іпотекодержателем все ще б вважалося ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент".

33. Далі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 16 Цивільного кодексу України та порушено приписи статті 5 Господарського процесуального кодексу України.

33.1. В обґрунтування цього твердження ТОВ "БФ Груп" вказує, що оскаржуваними судовими рішеннями було визнано недійсними три договори купівлі-продажу, які укладені між ним та ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент", при цьому ж ТОВ "Файненс Компані" взагалі не було учасником цих правочинів.

33.1.1. Так, суди не врахували, що на підтвердження підстав позову у цій частині Позивач знову ж таки посилається на Договір відступлення № 1. Але ж в розумінні статей 190, 656 Цивільного кодексу України право вимоги є неспоживною річчю, тобто майном, і таке право, як майно може зазнавати перетворень, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет обтяження. Оскільки ТОВ "Файненс Компані" стверджує, що вважає себе власником майна, починаючи з 07.03.2019, його права взагалі не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України. Захист порушеного права у цьому випадку можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову з підстав, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

33.1.2. ТОВ "БФ Груп" додатково також вказує, що судами попередніх інстанцій порушено положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, адже ними не взято до уваги, що позов з такими підставами, які заявлено у справі № 910/10963/19 може подати виключно власник (іпотекодавець) спірного майна, а саме ДП "Фірма "Дайленко" у разі якщо його права будуть порушені. ТОВ "Файненс Компані", яке вважає себе іпотекодержателем спірної нерухомості, не може підміняти собою ДП "Фірма Дайленко", оскільки права Позивача порушені не Відповідачами, а ПАТ "Омега Банк", яке відступило йому неіснуючі права вимоги.

34. Скаржник заперечує і висновки судів, які стосуються недійсності Додаткового договору № 1 від 27.06.2019 (передання нерухомості в іпотеку ТОВ "Автопорт-Чоп") і вважає, що суди у цій частині неправильно застосували статтю 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", адже ТОВ "БФ Груп" є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, а тому має право передавати його в іпотеку, а Позивач в розумінні Закону України "Про іпотеку" не є тим первісним іпотекодержателем, оскільки останній не набув права вимоги.

35. ТОВ "БФ Груп" зазначає також, що судами неправильно застосовано приписи статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 346 Цивільного кодексу України, позаяк судовими рішеннями скасовано рішення про державну реєстрацію права власності скаржника, хоча Позивач не є власником спірного майна і не має ніякого речового права на нього, а згастатті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" чітко передбачено, що скасування державної реєстрації допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

36. Далі у тексті касаційної скарги скаржник вказує, що господарські суди неправильно застосували статті 216, 261, 267 Цивільного кодексу України, адже не врахували, що (1) поведінка Позивача у цій частині є суперечливою (він наполягав на тому, що строк позовної давності не пропущено і на тому, що пропущено, але з поважних причин); (2) виконання Договору купівлі-продажу права вимоги від
31.12.2014 розпочалося того ж дня, як і строк позовної давності щодо вимог про застосування наслідків його нікчемності; (3) постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 910/10364/16 вимогу ПАТ "Омега Банк" про застосування наслідків нікчемності Договору купівлі-продажу права вимоги від 31.12.2014 залишено без розгляду, а тому в силу приписів частини 1 статті 265 Цивільного кодексу України строк позовної давності за цими вимогами не переривався; (4) оскільки позовна давність для ПАТ "Омега Банк" спливла
31.12.2017, цього ж дня вона спливла і для ТОВ "Файненс Компані".

37. ТОВ "БФ Груп" зазначає також, що судами обох інстанцій порушено приписи статті 231 Господарського процесуального кодексу України, адже місцевий господарський суд та/або апеляційний суд зобов'язаний був закрити провадження у справі за вимогами до приватних нотаріусів за відсутністю предмета спору.

Доводи відзиву Позивача (узагальнено)

38. У справі № 910/10364/16 судами було установлено, що Договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 є нікчемним, а Договір купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 визнано недійсним, тому вказані правочини не несуть жодних правових наслідків як для сторін цих правочинів, так і для будь-яких інших осіб.

Зазначене свідчить, що право вимоги за Кредитним договором № 638 та Іпотечними договорами № 638/ІП-1, № 638/ІП-2, № 638/ІП-4 не перейшло до ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" та ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" і завжди залишалося у ПАТ "Омега Банк", а ж до моменту продажу цього права на користь ТОВ "Файненс Компані" за Договором відступлення № 1. Тут Позивач акцентує увагу на тому, що в матеріалах справи наявні докази оплати по Договору відступлення № 1, а тому доводи ТОВ "КУА " Скай Кепітал Менеджмент" у цій частині є необґрунтованими.

39. На думку Позивача, ним обрано єдиний можливий та дійсно ефективний спосіб захисту порушеного права у даній справі. Такий способі захисту узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду у справах № 910/21375/16, № 916/3156/17, № 914/2150/18. Посилання ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" на те, що здійснене судами правозастосування суперечить іншим висновкам Верховного Суду є необґрунтованим, оскільки вимоги про визнання прав у даній справі заявлено не самостійно, а разом з вимогами про скасування рішень у сфері державної реєстрації та внесених на їх підставі записів.

40. Оскільки ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" в силу недійсності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 не було дійсним іпотекодержателем спірної нерухомості, воно не могло звертати стягнення на предмети іпотеки і відповідно потім продавати її ТОВ "БФ Груп", а останній не мав жодних прав на передачу цього майна в іпотеку ТОВ "Автопорт-Чоп". Таким чином визнання судами недійсними трьох договорів купівлі-продажу майна (між ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" та ТОВ "БФ Груп") та додаткового договору до договору іпотеки (ТОВ "БФ Груп" та ТОВ "Автопорт-Чоп") є правомірним та таким, що повністю узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

41. Правова природа рішення державного реєстратора та записів у реєстрі вказує на те, що саме рішення державного реєстратора є тим документом, який може бути скасований, як такий, що порушує права заявника. Водночас запис у реєстрі являє собою сукупність відомостей і не завжди в цілому порушує права заявника. Самим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що в судовому порядку може бути скасовано рішення про державну реєстрацію, а не відповідний запис. Правова позиція про те, що для реального захисту прав особи у випадку визнання недійсним договору, у зв'язку із яким до Державного реєстру прав вносилися певні відомості, належним та ефективним способом захисту є скасування саме рішення про державну реєстрацію (постанови Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 19.05.2020 у справі № 922/4587/13, від 21.08.2019 у справі № 362/5657/17, від 05.06.2019 у справі № 911/1580/18, від 13.02.2018 у справі № 910/6090/18).

42. Позиція ТОВ "БФ Груп" щодо неможливості залучення державних реєстраторів, як відповідачів у даній справі, є помилковою та суперечить практиці Верховного Суду, зокрема, у справі № 304/284/18.

43. Договір відступлення № 1 було належно зареєстровано у встановленому законодавством порядку, а заявники касаційних скарг помилково ототожнюють реєстрацію прав та реєстрацію правочину.

44. При вирішення цієї справи важливо врахувати, що позовні вимоги ТОВ "Файненс Компані" ґрунтуються не виключно на факті нікчемності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, але і на факті недійсності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015, а також і на інших аргументах, а тому положення частини 3 статті 261 Цивільного кодексу України не підлягали застосуванню у даному випадку. Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги ґрунтуються також і на нікчемності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, то у цій частині існували обґрунтовані підстави для визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду з позовом.

45. В цілому, рішення судів у даній справі є абсолютно правильним та законними, а тому і підстав для їх зміни чи скасування немає.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Процесуальні питання

46. ТОВ "БФ Груп" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було подано клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України як такої, що містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

46.1. Обґрунтовуючи наявність виключної правової проблеми у даній справі ТОВ "БФ Груп" зазначило про те, що (1) наразі, відсутні правові висновки Верховного Суду у питанні застосування норм права у подібних спірним правовідносинах; (2) простежується різний підхід щодо застосування приписів чинного законодавства при вирішенні аналогічних питань; (3) саме Велика Палата Верховного Суду, як у матеріальному так і у процесуальному аспектах має повноваження відповісти на два складних, на думку заявника, питання: "Чи міг первісний іпотекодержатель "ПАТ " ОМЕГА БАНК" відступити своє право вимоги за іпотечними договорами, які були припинені 30.11.2018 року та 02.12.2018 року іпотекодержателем ТОВ "Компанія з управління активами "СКАЙ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ", що набуло прав вимоги за іпотечними договорами на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від
04.07.2015 року, в подальшому, після припинення іпотечних договорів, визнаного судом недійсним 23.04.2019 року? " та "Чи можливо визнати недійсним відплатний договір, за яким добросовісний набувач ТОВ "БФ ГРУП" придбало право власності на об'єкти нерухомого майна від іпотекодержателя "ТОВ "Компанія з управління активами "СКАЙ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ", що набуло право власності на об'єкти нерухомого майна в ході позасудового звернення стягнення за іпотечними договорами, права вимоги за якими отримало на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 року, в подальшому, після припинення іпотечних договорів та відчуження об'єктів нерухомого майна добросовісному набувачу, визнаного судом недійсним 23.04.2019 року? "

46.2. Крім вказаного, ТОВ "БФ Груп" зазначає також і про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду у даній справі будуть важливими для правозастосовчої практики в України, оскільки Договір відступлення № 1 неодноразово оцінювався судами, а правові висновки та застосування норм права відрізняються від того застосування, яке було здійснене у справі № 910/10963/19.

Так, у справі № 50/311-б господарські суди відмовили у задоволенні заяви ТОВ "Файненс Компані" про заміну кредитора, яка, як і підстави позову у справі № 910/10963/19, ґрунтувалася на Договорі відступлення № 1 та нікчемності (недійсності) договорів купівлі-продажу прав вимоги.

Крім цього, наразі у провадженні національних судів є три справи, які подібні (аналогічні) справі № 910/10963/19 і які ще не розглянуті судами ( № 910/13416/19,911/515/20,757/34675/20-ц). Поряд із цим, станом на даний час Одеським апеляційним судом переглядається ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 12.11.2019 у праві № 522/2087/14-ц у якій місцевий суд також досліджував питання переходу права вимоги від ПАТ "Омега Банк" до ТОВ "Файненс Компані".

46.3. Розглянувши описані вище доводи ТОВ "БФ Груп", колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому відмовляє у задоволенні поданого клопотання і в мотивування цієї відмови зазначає таке.

46.4. Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

46.5. Згідно з частиною 1 статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

46.6. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

46.7. Наведені заявником аргументи для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в розумінні приписів частини 5 статті 302 ГПК України, не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему, адже (1) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах як раз і є підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "БФ Груп"; (2) заявник чітко не зазначає про різність якого підходу і щодо застосування яких саме норм матеріального права йде мова; (3) питання, які просить вирішити ТОВ "БФ Груп" можуть бути вирішені Верховним Судом і у складі колегії суддів; (4) судові рішення у справі № 50/311-б переглядаються Верховним Судом і остаточне судове рішення досі не прийнято; (5) наявність інших судових спорів у яких так чи інакше йтиме мова про оцінку Договору відступлення № 1 не свідчить про те, що розгляд саме цієї справи має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду, а заявник веде мову саме про надання оцінки фактам, а не про правильність застосування правових норм.

47. Водночас, ТОВ "БФ Груп" подало до касаційного суду також і клопотання про передачу цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке мотивовано тим, що у іншій судові справі за № 916/2392/15 Касаційний господарський суд у складі іншої колегії суддів вже вказав про те, що ТОВ "Файненс Компані" не набуло права іпотекодержателя від ПАТ "Омега Банк" за Договором відступлення № 1, а тому у разі залишення судових рішень у справі № 910/10963/19 без змін створиться ситуація за якої існуватиме два протилежних рішення Верховного Суду щодо одного і того ж правового питання.

47.1. Так, частиною 1 статті 302 ГПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

47.2. Але, предметом позову у справі № 916/2392/15 була вимога позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія") про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 28.03.2008 між ним та ЗАТ "Сведбанк Інвест", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк" (Іпотекодержатель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Альбатрос" та Відкритим акціонерним товариством "Альбатрос". Підставами ж позову слугували обставини підписання вказаного іпотечного договору від імені ТОВ "Юлія" особою, яка в момент вчинення цього правочину не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, у зв'язку з чим волевиявлення ТОВ "Юлія" не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

47.2.1. Господарський суд Одеської області визнав вказані обставини доведеними та достатніми для задоволення заявленого позову, тому рішенням від 01.12.2015 визнав іпотечний договір недійсним.

47.2.2. Пізніше, ТОВ "Файненс Компані" оскаржило зазначене судове рішення в апеляційному порядку, але ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою вказаної особи було закрито у зв'язку із тим, що апелянтом не було доведено тієї обставини, що рішенням Господарського суду Одеської області від 01.12.2015 було порушено його права або інтереси.

47.2.3. В подальшому саме ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 переглядалася Касаційним господарським судом і постановою від 11.02.2020 була залишена без змін.

47.2.4. У постанові від 11.02.2020 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного господарського суду, адже в ході апеляційного провадження останнім було встановлено, що до пулу активів, які ТОВ "Файненс Компані" придбало на торгах 19.02.2019 за Договором відступлення № 1, не входили права за спірним іпотечним договором від 28.03.2008 № 833. Що ж до інших посилань ТОВ "Файненс Компані" (зокрема, на уступку за кредитними договорами), суд вказав, що в даному випадку підстави для здійснення процесуального правонаступництва відсутні з огляду на недоведення ТОВ "Файненс Компані" обставини матеріального правонаступництва, а саме - передачі йому прав за договором іпотеки, який на момент укладення договору про відступлення права вимоги був визнаний судом недійсним, тобто таким, що в силу статті 216 ЦК України не створив будь-яких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому судове рішення про таку недійсність не може порушувати права заявника, який, крім всього, на той момент навіть не був створений.

47.3. Таким чином з викладеного вбачається, що правовідносини у справах № 910/10963/19 та № 916/2932/15 не є подібними, позаяк вони різняться за предметом позову, підставами позову та фактичними обставинами спорів, а тому усі посилання ТОВ "БФ Груп" та доводи про необхідність передачі цієї справи на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегією суддів Касаційного господарського суду відхиляються, а відповідне клопотання залишається без задоволення.

48. Крім вже зазначеного, 27.10.2020 до Касаційного господарського суду надійшли також додаткові письмові пояснення ТОВ "БФ Груп". Але здійснивши аналіз доводів, що викладені у цих поясненнях колегія суддів вирішила їх не враховувати, позаяк такі пояснення фактично є доповненнями до касаційної скарги, а згідно приписів частин 1, 2 статті 298 ГПК України (1) такі доповнення могли бути подані тільки протягом строку на касаційне оскарження і (2) обов'язково мали б містити докази надсилання їх копій іншим учасникам справи, проте такі докази до пояснень не додані.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

49. Аналізуючи обставини цього спору, доводи його учасників та висновки судів, касаційний суд дійшов висновку про те, що спірними у цьому провадженні є такі ключові питання:

- Чи перейшло до ТОВ "Файненс Компані" право вимоги за Кредитним та Іпотечними договорами?

- Чи належним та ефективним є обраний ТОВ "Файненс Компані" спосіб захисту?

- Чи можливим є задоволення заявлених позовних вимог у разі встановлення факту добросовісності набуття ТОВ "БФ Груп" права власності на спірне майно?

- Чи поважними є причини пропуску ТОВ "Файненс Компані" строку позовної давності щодо частини позовних вимог?

49.1. В межах даного провадження відповіді потребують й інші питання, але усі вони (так чи інакше), пов'язані із сформульованими вище.

50. Вирішуючи зазначені питання, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов таких висновків.

51. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

51.1. Згідно з пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

51.2. У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Але, за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (така позиція відповідає і правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від
10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

51.3. Варто розуміти, що у такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами.

52. Вище у цій постанові неодноразово згадувалося, що господарськими судами до цього спору розглядалася справа № 910/10364/16. Так, постановою Верховного Суду від 24.07.2019 у тій справі було підтверджено факт нікчемності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та погоджено правильність застосування правових норм судами попередніх інстанцій в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015, як такого, що укладений у процесі виконання нікчемного правочину особою, що не є власником активів і не має права продажу цих активів.

53. За змістом статей 216, 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, він є недійсним з моменту вчинення.

54. З огляду на зазначене абсолютно правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що Договори купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та від
04.07.2015 є такими, що не створили юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та є недійсними з моменту їх вчинення, а тому права вимоги, які відчужувалися за цими договорами фактично ніколи не вибували із власності ПАТ "Омега Банк".

55. В ході розгляду цієї справи судами установлено, що ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Файненс Компані" в порядку та спосіб, передбачені положеннями статей 512, 513, 514, 515, 516, 517 ЦК України уклали Договір відступлення № 1, внаслідок чого ТОВ "Файненс Компані" і набуло відповідних прав за Кредитним договором № 638 та забезпечувальними Іпотечними договорами.

56. Усі доводи скаржників на рахунок того, що ПАТ "Омега Банк" вже не було власником права вимоги станом на дату укладення Договору відступлення № 1 Верховним Судом відхиляються, позаяк зворотнє випливає із факту нікчемності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та недійсності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015.

57. Те що судове рішення про визнання вказаних правочинів нікчемним та недійсним набрало законної сили вже після звернення стягнення на майно та продажу нерухомості на користь ТОВ "БФ Груп" не має правового значення для дійсності Договору відступлення № 1, адже, як вказувалося вище, суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами, тобто Договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 завжди був нікчемним і тільки факт цієї нікчемності було підтверджено судовими рішеннями у справі № 910/10364/16.

57.1. Ці ж аргументи спростовують доводи ТОВ "БФ Груп" про те, що право вимоги за Кредитним договором № 638 та відповідними Іпотечними договорами перестало існувати з моменту звернення стягнення на предмети іпотеки, позаяк таке звернення міг здійснити виключно законний іпотекодержатель майна, яким ТОВ "КУА " Скай Кепітал Менеджмент" ніколи не було.

57.2. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити, що які б юридично значимі дії не здійснювалися за наслідками укладення нікчемного правочину, вони не можуть отримати визнання правопорядком лише з тієї причини, що були вчинені до моменту підтвердження факту нікчемності такого правочину у судовому порядку.

57.2.1. Тут варто зупинитися також на доводах ТОВ "БФ Груп", що стосуються добросовісності набуття ним права власності на спірне нерухоме майно.

57.2.2. Так, добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

57.2.3. Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом пункт 6 статті 3 ЦК України. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

57.2.4. Зокрема, в контексті спірних правовідносин та доводів Відповідача-2 слід зазначити, що сама по собі правова природа добросовісності означає, що особа придбаваючи той чи інший актив, не знала, і проявивши розумну обачність, не могла знати про те, що актив є проблемним та існують права та претензії третіх осіб на нього.

57.2.5. Але ж в розумінні зазначеного, набуття ТОВ "БФ Груп" права власності на спірну нерухомість не можна вважати добросовісним, оскільки (1) станом на дату укладення ТОВ "БФ Груп" договорів купівлі-продажу вже існувало судове рішення про визнання недійсним договору за яким "права на таке майно" набув його продавець - ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" і хоча дійсно таке рішення ще не набрало законної сили, проте сам факт його наявності та можливість обізнаності покупця з ним ставить під сумнів розумність та добросовісність дій з придбання такої нерухомості; (2) представник ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтвердив інформацію про те, що ТОВ "БФ Груп" було попереджено про ризиковість активу і хоча ТОВ "БФ Груп" висуває заперечення проти цього, сама процедура купівлі-продажу майна в умовах сучасних ринкових відносин практично завжди передбачає здійснення оцінки активу на "ризиковість" хоча б з допомогою відкритих реєстрів, в тому числі і Єдиного державного реєстру судових рішень; (3) встановлена судами поведінка ТОВ "БФ ГРУП" після придбання майна (під час апеляційного та касаційного перегляду справи № 910/10364/16) також викликає обґрунтований сумнів у добросовісності дій покупця, позаяк численні реєстраційні дії з таким майном (погашення записів, поділ, об'єднання) без будь-якої раціональної причини і з мотивуванням - "для господарської діяльності" не узгоджується з тим тлумаченням принципу добросовісності, яке суд навів вище.

57.2.6. Більше того, варто акцентувати увагу тут ще і на тому, що позов у даній справі не є віндикаційним, тобто ТОВ "Файненс Компані" не ставить питання про витребування майна щодо якого так заперечує ТОВ "БФ Груп", будуючи свою позицію на власній добросовісності, а тому такі заперечення власне безпосередньо й не стосуються заявлених позовних вимог.

57.3. В цій частині відхиляються і доводи скаржників про те, що право вимоги спочатку мало бути витребувано у ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" в порядку статті 388 ЦК України. Аргументацію та висновок щодо застосування цієї норми (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України) Верховний Суд надає далі.

57.3.1. Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача за визначених цієї статтею умов.

57.3.2. Визначення і обсяг поняття майно, яке використовується в ЦК України, міститься в положенні ЦК України. Зокрема, відповідно до цієї статті майном, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

57.3.3. Разом з цим, приписи частин 1, 2, 3 статті 656 ЦК України (предмет договору-купівлі продажу) виділяють три групи предметів, які можуть бути передані за договорами купівлі-продажу, а саме:

- товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому;

- майнові права;

- право вимоги.

57.3.4. З наведено слідує, що правова конструкція статті 656 ЦК України вирізняє право вимоги від товару та майнових прав. На думку колегії суддів Касаційного господарського суду, таке виокремлення цієї категорії обумовлене тим, що право за своєю суттю не є об'єктом матеріального світу, а є обумовленою законом або договором можливістю визначеної особи здійснити ту чи іншу юридично значиму дію, в даному випадку - вимагати виконання зобов'язань за Кредитним та Іпотечними договорами. Цьому праву кореспондує обов'язок контрагента у зобов'язанні.

Віндикація ж покликана захистити неволодіючого власника у відносинах з володіючим не власником шляхом повернення майна власнику. Така необхідність виникає коли майно фактично і фізично знаходиться не у власника, а у іншої особи з тих чи інших причин. Право вимоги не можливо приховати, контролювати чи вчиняти з ним якісь інші фізичні дії, адже воно є явищем нематеріальної юридичної дійсності.

Якби у даному випадку мова йшла про річ, фізична передача якої відбулася за наслідками укладення договору купівлі-продажу, то, не дивлячись на визнання недійсним такого договору, ця річ залишилася б в користуванні набувача і для відновлення контролю над нею (фізичної можливості володіти та користуватися) законодавством передбачено можливість звернення з віндикаційним позовом. Але, такої необхідності немає і не може бути для права вимоги, оскільки таке право не існує фізично, а тому і витребувати його не можливо. З наведеного слідує, що право вимоги, яке перейшло до набувача за недійсним договором купівлі-продажу в порядку статті 388 ЦК України не витребовується.

57.3.5. Більше того не тільки юридично, а навіть лінгвістично конструкція "витребувати право" не є логічною та обґрунтованою, і не тільки у випадку з витребуванням права вимоги, а і, наприклад, витребування права оренди, виключних прав автора чи права на отримання дивідендів тощо. Право може бути визнане, а не витребуване.

57.4. Тут же відхиляються і доводи ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" про те, що ТОВ "Файненс Компані" не було проведено оплату по Договору відступлення № 1, адже такі доводи спростовуються матеріалами справи, а тому є безпідставними.

58. У своїй касаційній скарзі ТОВ "БФ Груп" зазначає про невчинення Договору відступлення № 1, через те, що ТОВ "Файненс Компані" не зареєструвало прав іпотекодержателя у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Верховний Суд відхиляє такі твердження скаржника і в мотивування цієї відмови та задля формування висновку у спірних правовідносинах зазначає таке.

58.1. За змістом статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню.

Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

58.2. З наведеної норми слідує, що правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню і саме відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки.

58.3. Поряд із цим, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.

58.4. З вказаного переліку знову ж вбачається, що державній реєстрації у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає відповідна іпотека, а не правочин з відступлення прав за іпотечним договором, а тому чинність такого правочину не залежить від факту реєстрації іпотеки як зобов'язання.

59. Вище у цій постанові вказувалося, що судами було установлено, що Позивач після укладення Договору відступлення № 1 не мав можливості здійснити реєстрацію прав іпотекодержателя за Іпотечними договорами №638/ІП-1, № 638/ІП-2 та № 638/ІП-4, оскільки ТОВ "БФ Груп" були ініційовані дії щодо припинення іпотек та обтяжень за Іпотечними договорами в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень по відношенню до всіх об'єктів нерухомого майна, які перебувають в іпотеці ТОВ "Файненс Компані ". Так само, ТОВ "БФ Груп" було ініційовано припинення державної реєстрації зазначених об'єктів нерухомого майна на підставі поділу та об'єднання, а на їх базі створено нові об'єкти. В подальшому, новостворені об'єкти було передано в іпотеку ТОВ "Автопорт-Чоп".

59.1. Згідно положень частини 1 статті 24 Закону України "Про реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо (в тому числі): наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

60. Таким чином, Верховний Суд повністю погоджується із здійсненим судами попередніх інстанцій правозастосування і у цій частині та підтримує їх висновок про те, що саме ряд вчинених Відповідачами реєстраційних дій щодо об'єктів нерухомості виключав можливість реєстрації прав іпотекодержателя на користь Позивача до моменту їх скасування в судовому порядку.

60.1. Тут варто звернутися ще й до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 05.11.2018 у справі № 754/12197/16-ц, згідно якої законом не встановлено строку переоформлення прав від первісного кредитора до нового, а здійснення такого переоформлення через певний час не є підставою для припинення зобов'язань як за основним договором, так і за договором, який укладено на його забезпечення, оскільки змінюється лише суб'єктний склад сторін зобов'язання.

60.2. Також у цій частині слід звернути увагу на висновки Верховного Суду у справі № 926/3371/17, які було викладено у постанові від 07.05.2019. Розглядаючи ту справу Верховний Суд вже вирішив частину питань, які піднімає у своїй касаційній скарзі ТОВ "БФ Груп" адже, касаційний суд уже постановив, що вилучення обтяжень про іпотеку та заборону на відчуження не тягне припинення договору іпотеки.

61. Підсумовуючи Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій повністю дотримано вимог матеріального та процесуального права в частині висновків, що описані вище і які стосуються наявності/відсутності дійсного права вимоги у ТОВ "Файненс Компані ", питань переходу цього права до Позивача від ПАТ "Омега Банк" та дійсності Договору відступлення № 1. Доводи ж касаційний скарг у цій частині є безпідставними та такими, що ґрунтуються на вільному тлумаченні правових норм та позицій касаційних судів. Складається враження, що скаржники свідомо намагаються ігнорувати преюдиційні обставини та висновки судів зі справи № 910/10364/16.

62. Далі щодо способу захисту.

63. Як зазначено вище у цій постанові, Позивачем до господарського суду було заявлено вимоги про визнання за ним права вимоги за Кредитним договором № 638; (2) визнання права вимоги та іпотекодержателя за Іпотечними договорами № 638/ІП-1, № 638/ІП-2 та № 638/ІП-4; (3) визнання незаконними дій ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" щодо звернення стягнення на майно та визнання недійсними правочинів щодо такого звернення з моменту їх вчинення за Іпотечними договорами № 638/ІП-1, № 638/ІП-2 та № 638/ІП-4; (4) визнання недійсними Договорів купівлі продажу від 28.12.2018 № 4747, № 4757, № 4760, які було укладено між ТОВ "КУА " Скай Кепітал Менеджмент" та ТОВ "БФ Груп"; (5) визнання недійсним Додаткового договору № 1 про внесення змін до Договору іпотеки від 09.11.2019, укладеного між ТОВ "БФ Груп" та ТОВ "Автопорт-Чоп"; (6) визнання незаконними та скасування рішень у сфері державної реєстрації права власності, іпотеки та іпотекодержателя, обтяжень, припинення іпотеки, припинення обтяжень, припинення об'єктів нерухомого майна та зміни об'єктів нерухомого майна, вчинених Відповідачами з 31.12.2014, а також всі відповідні їм записи щодо об'єктів нерухомого майна, які були предметами іпотеки (всього 328 рішень).

64. Розглядаючи цю справу суди вирішили, що обраний ТОВ "Файненс Компані" спосіб захисту є належним та ефективним. Відповідна мотивація судів описана вище. У касаційних скаргах ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" та ТОВ "БФ Груп" таке твердження судів заперечують.

65. Так, ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" вказує, що апеляційним господарським судом у цій частині не враховано висновків, що були викладені Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 21.10.2020 у справі № 922/3422/18, від
21.08.2018 у справі № 910/14144/17, від 07.10.2019 у справі № 359/8381/16-ц, від
16.01.2020 у справі № 910/11470/18, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.

65.1. Колегією суддів Касаційного господарського суду здійснено аналіз постанов у наведених справах. Висновки нижче.

65.1.1. У справі № 925/1265/16 Міністерство оборони України та Квартирно експлуатаційний відділ м. Біла Церква заявили позов до Управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виданого Національному дендрологічному парку "Софіївка" на підставі рішення Уманської міської ради № 4.12-4/5 від 15 вересня 2006 року, і державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії, виданого 29 березня 2007 року Уманському державному аграрному університету (правонаступник - Уманський національний університет садівництва) на підставі того ж рішення Уманської міської ради. Позовні вимоги, з посиланням на норму статті 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), мотивовані тим, що пункти вказаного рішення Уманської міської ради, котрі були підставою для видачі оспорюваних актів, визнані в судовому порядку нечинними та скасовані.

У постанові від 22.08.2018 у тій справі Велика Палата Верховного Суду вказала, що "як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною 3 статті 152 ЗК України, або ж іншим способом, який передбачено законом."

З наведеного вбачається, що спір у справі № 925/1265/16 виник із земельних правовідносин, які не є подібними тим, що склалися між сторонами справи № 910/10963/19, а тому посилання скаржника на постанову від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 в порядку пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не приймаються.

65.1.2. У справі № 359/8381/16-ц фізична особа звернувся в суд з позовом до ТОВ "Універсалагротрейд" про визнання права власності на земельну ділянку. Водночас ТОВ "Універсалагротрейд" звернулося в суд із зустрічним позовом до фізичної особи і просило визнати відсутність в останнього права власності на земельну ділянку.

У постанові від 07.10.2019 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що "такого способу захисту, як визнання відсутнім права власності законодавством України не передбачено."

З наведеного слідує, що так як і справа № 925/1265/16, справа № 359/8381/16-ц є земельним спором, а тому правовідносини у ній не є подібними тим, які розглядаються у справі № 910/10963/19, отже і посилання скаржника на справу № 359/8381/16-ц в порядку пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України також не приймаються. Крім цього, у справі № 910/10963/19 взагалі відсутня вимога про визнання відсутнім права.

65.1.3. У справі № 922/3422/18 ТОВ "Женева" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" про визнання права кредитора за договором, що набуті позивачем за договором про відступлення права вимоги; визнання права іпотекодержателя на належні відповідачу нежитлові приміщення.

Позов мотивовано тим, що відповідач не визнає позивача кредитором за кредитним та іпотечним договорами, оскільки державна реєстрація змін у речовому праві іпотеки оспорюється відповідачем в порядку адміністративного судочинства на тій підставі, що у позивача відсутній оригінал кредитного договору, та останній не вправі здійснювати і права іпотекодержателя.

У постанові від 21.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що "заявлені позивачем у цій справі вимоги не приводять до поновлення порушеного права позивача та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Таким чином, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові у справі № 910/14144/17 суд дійшов висновку про те, що вимоги про визнання права кредитора за кредитним та іпотечним договорами на підставі договорів про відступлення права вимоги, не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами."

Аналіз вказаного дає можливість стверджувати, що правовідносини у справі № 922/3422/18 можна вважати подібними тим, що склалися у справі № 910/10963/19, але варто врахувати, що у справі № 910/10963/19 вимоги про визнання права вимоги заявлено не самостійно, а разом із вимогами про визнання недійсними договорів та скасування рішень реєстраторів, а тому підстав стверджувати про невідповідність висновків судів у справі № 910/10963/19 висновкам Касаційного господарського суду у справі № 922/3422/18 немає.

65.1.4. У справі № 910/14144/17 ТОВ "Бізнес Пром Інновація" звернулося до суду з позовом до Приватбанку та ТОВ "Мілорін ЛТД" про визнання відсутнім у Приватбанку права вимагати від ТОВ "Мілорін ЛТД" сплати суми боргу за кредитними договорами, сплаченому ТОВ "Бізнес Пром Інновація" за ТОВ "Мілорін ЛТД" за договором поруки; визнання права ТОВ "Бізнес Пром Інновація" вимагати від ТОВ "Мілорін ЛТД" сплати суми боргу в зазначеному розмірі за вищевказаними кредитними договорами.

У постанові від 21.08.2018 Велика Палата Верховного Суду вказала, що "вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами."

Аргументація колегії суддів до доводів ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" щодо посилань на постанову Верховного Суду у справі № 910/14144/17 є такою ж як і до справи вище. У справі № 910/10963/19 Позивачем заявлено вимоги про визнання прав не самостійно і фактично такі вимоги в сукупності є вимогами і про відновлення становища, яке існувало до порушення, плюс мова про стягнення грошових коштів взагалі не йде.

65.1.5. У справі № 910/11470/18 Банк звернувся з позовом до суду з вимогами про визнання за ним права вимоги за цілим рядом кредитних договорів. Позовні вимоги обґрунтовані нікчемністю на підставі приписів статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договору про відступлення права вимоги від 28.08.2015, за якими вказані права вимоги були передані позивачем відповідачу-1, а деякі з них в подальшому відповідачем-1 відповідачу-2.

У постанові від 16.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду підтримав висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові і вказав, що "виходячи із таких підстав позову вимогами позивача мали бути вимоги щодо застосування наслідків недійсності правочину, а не про визнання права".

Дійсно, суть правовідносин у справах № 910/10963/19 та № 910/11470/18 є подібною, але фактичні обставини спорів є різними. Так, у справі № 910/11470/18 судами було установлено, що дійсність договору цесії від 28.08.2015 вже підтверджена фактами, встановленими в іншій справі - № 916/2986/16. У справі ж № 910/10963/19 суди навпаки установили нікчемність та недійсність договорів купівлі-продажу прав вимоги, що підтверджено судовими рішеннями у справі № 910/10364/16. Таким чином слід вважати, що фактичні обставини справ № 910/10963/19 та № 910/11470/18 дзеркально відрізняються, а тому посилання скаржника на постанову касаційного суду у справі № 910/11470/18 в порядку пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України відхиляються.

66. По суті піднятого вище правового питання слід вказати, що згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів належать, в тому числі, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

66.1. Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України) держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, в тому числі, шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

66.2. За положеннями частини 2 статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні таких спосіб захисту, який не суперечить закону.

66.3. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

66.4. Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

67. Відповідно до частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

67.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

67.2. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

67.3. Також, відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

67.4. За загальним правилом закон передбачає необхідність правового зв'язку основного зобов'язання та забезпечувальних зобов'язань, який полягає у недоцільності існування різних кредиторів за основним зобов'язанням та за похідними забезпечувальними зобов'язаннями.

67.5. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

67.6. Згідно з частиною 3 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

68. Станом на сьогоднішній день права вимоги ТОВ "Файненс Компані" за Кредитним договором № 638, а також за договорами Іпотеки не визнаються, в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про іпотеку та обтяження на підставі вказаних договорів припинені, об'єкти забезпечення припинені шляхом поділу та об'єднання, а їх власник кілька разів змінювався.

69. Колегія суддів Касаційного господарського суду, як до цього і апеляційний господарський суд, не враховує твердження ТОВ "БФ Груп" про те, що права вимоги неможливо повернути в тому вигляді, якому вони існували на момент отримання, оскільки, як вже частково зазначалося вище, права вимоги не є предметом матеріального світу та їх не може бути фізично передано, знищено, а також не є послугою чи виконаною роботою, з огляду на що права належного правоволодільця можуть бути відновленні шляхом визнання за ним таких прав. Для повного відновлення прав Позивачем було заявлено додаткові вимоги щодо скасування всіх незаконно проведених Відповідачами реєстраційних дій внаслідок укладення та виконання недійсних договорів. Задоволення зазначених позовних вимог поверне сторони у становище, яке було до укладення нікчемного та недійсного правочинів правочинів та реєстраційних дій, що були вчинені на підставі таких правочинів.

69.1. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що для відновлення прав ТОВ "Файненс Компані" як кредитора та іпотекодержателя за договорами, необхідним є повернення в становище, яке існувало до моменту порушення, тобто коли права кредитора та іпотекодержателя не ставилися під сумнів і він міг вільно користуватись цими правами за договором. З передбачених статтями 16 ЦК України та 20 ГК України способів захисту прав, найбільш обґрунтованим і ефективним є саме визнання прав за Позивачем.

70. Тут важливо акцентувати увагу на тому, що висновки судів та здійснене ними правозастосування у цій частині повністю узгоджується із висновками Верховного Суду у справах № 910/21375/16, № 914/2150/18 та у справі № 916/3156/17.

70.1. Так, у справі № 916/3156/17 ПАТ "Імексбанк" звернулося з позовною заявою до ТОВ "Авенсіс", у якій просило суд застосувати наслідки недійсності договору про розірвання договору застави майнових прав, сторонами якого були ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Авенсіс", повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації припинення обтяжень щодо майнових прав за договором. У подальшому ПАТ "Імексбанк" подало до суду заяву про зміну предмета позову, в якій просило визнати недійсним нікчемний договір про розірвання договору застави майнових прав.

В частині обраного ПАТ "Імексбанк" способу захисту, у постанові від 04.06.2019 Велика Палата Верховного Суду вказала, що "визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

У цій справі банк (як сторона правочину) стверджує, що нікчемним є договір про розірвання договору застави майнових прав. Наслідком такої нікчемності є чинність договору застави майнових прав. Отже, спір фактично стосується наявності чи відсутності права застави ПАТ "Імексбанк". За таких умов належним способом захисту інтересів позивача є визнання права застави (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, абзац другий частини 2 статті 20 Господарського кодексу України). Водночас позивач відповідну позовну вимогу не пред'являв."

70.1.1. Як вже не раз вказував Верховний Суд, виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 302, 303 ГПК України і статей 13, 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", можна зробити висновок, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

70.1.2. В силу ж правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17 слід враховувати саме останню позицію суду касаційної інстанції.

70.2. Оскільки справу № 916/3156/17 у касаційному порядку переглянуто саме Великою Палатою Верховного Суду і правова позиція у ній була викладена пізніше ніж в усіх інших справах Великої Палати Верховного Суду на які посилаються скаржники, то колегія суддів Касаційного господарського суду вказує про превалююче значення саме правової позиції у справі № 916/3156/17 і констатує повну відповідність такій позиції висновків судів у справі № 910/10963/19. За таких обставин, колегія суддів відхиляє усі аргументи ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" щодо невідповідності висновків судів у даній справі висновкам Верховного Суду у інших справах і підтверджує правильність застосування правових норм у спірній частині в оскаржуваних судових рішеннях.

71. Тут же відхиляються і посилання ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" на постанову Верховного Суду у справі № 910/4650/17 та доводи про те, що майно, яке було передано ТОВ "БФ Груп" в іпотеку ТОВ "Автопорт-Чоп" є новоствореним, адже судами в ході розгляду цієї справи таких обставин встановлено не було і крім цього, уповноважений представник ТОВ "БФ Груп" в ході судового засідання у суді касаційної інстанції підтвердив, що жодних фізичних дій щодо майна товариством не вчинялося, а усі зміни були суто реєстраційними.

72. Відхиляє Верховний Суд і доводи ТОВ "БФ Груп" щодо неможливості визнання недійсними трьох договорів купівлі-продажу спірного майна та додаткового договору до іпотечного договору за позовом ТОВ "Файненс Компані".

72.1. Так, статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити статтею 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 та 3 статті 215 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

72.2. За положеннями статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

72.3. Як вже зазначалося, 28.12.2018 між ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" та ТОВ "БФ Груп" були укладені Договори купівлі-продажу нерухомого майна, яке виступало предметами застави за Іпотечними договорами до Кредитного договору №
638.

72.4. Разом з тим, враховуючи недійсність Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015, за яким ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" були передані права вимоги, останнє не мало законних підстав для набуття права власності та відчуження вказаних об'єктів нерухомості.

72.5. Таким чином, Договори купівлі-продажу за реєстраційними номерами 4747,4757,4760 були укладені з порушенням норм законодавства, зокрема, положень статті 658 ЦК України, що свідчить про наявність підстав для визнання їх недійсними на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України.

72.6. Так само підлягав визнанню недійсним і Додатковий договір № 1 про внесення змін до Договору іпотеки від 09.11.2017, укладений між ТОВ "БФ Груп" та ТОВ "Автопорт-Чоп ", оскільки ТОВ "БФ Груп" не став законним власником спірних об'єктів нерухомості та відповідно не мав права ними розпоряджатися (статті 5,9 Закону України "Про іпотеку").

72.7. Щодо доводів про те, що Позивач не був стороною оспорюваних правочинів, а тому і не має права заперечувати їх дійсність, то Верховний Суд зазначає, що правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).

72.7.1. З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також і відповідні положення ГПК України, що наводилися раніше кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

72.7.2. Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

73. Доводи ж ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" про те, що ніхто ніколи не оспорював Договір відступлення № 1 Верховним Судом також не приймаються, позаяк наведені положення ЦК України у даному випадку жодним чином не пов'язуть поняття заінтересованість із оспоренням правочину.

74. Далі щодо доводів скарг про неправильне застосування судами норм права в частині вимог Позивача про скасування рішень державних реєстраторів.

75. За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі також - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

75.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Втручання, крім випадків, передбачених пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

75.2. У частині другій статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до
16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскаржених рішень, звернення з позовом у цій справі) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до
01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

75.3. Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

75.4. Так, відповідно до пунктів 1,2,3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству") проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству".

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

75.5. Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у даній справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

75.6. Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскаржуваних рішень у даній справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому доводи скаржників про необхідність застосування Позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права касаційним судом відхиляються.

75.7. Водночас колегія суддів зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

75.8. Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

75.9. Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від
03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.

76. Колегія суддів із зазначеними висновками погоджується, не вбачає підстав для відступу від них і констатує, що застосування здійснене судами у справі № 910/10963/19 вказаним висновкам відповідає.

77. Поряд з викладеним слід зазначити про те, що зважаючи на істотну зміну з
16.01.2020 і на час ухвалення оскаржуваних судових рішень матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування судами при вирішенні спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 і від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 910/56/19 на які посилається ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" щодо застосування норми частини 2 статті 26 Закону України № 1952 в редакції, яка вже втратила свою чинність, оскільки через наведену зміну законодавства має місце неоднакове правове регулювання відносин (різні редакції статті 26 Закону України № 1952), що виключає подібність правовідносин у наведених справах з правовідносинами у цій справі.

78. Тут відхиляються і доводи касаційної скарги ТОВ "БФ Груп" щодо неправильного застосування судами приписів Закону № 1952, адже місцевий господарський суд визнаючи недійсними оспорювані договори купівлі-продажу та додаткову угоду до договору іпотеки фактично вирішив питання про право власності Відповідача-2 та Відповідача-4, право іпотеки Відповідача-9 на об'єкти нерухомого майна, що свідчить про дотримання судом положень частини 3 статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при скасуванні рішень державного реєстратора.

79. Оскільки значна частина текстів касаційних скарг приділена саме належності способу захисту в частині вимог про скасування рішень державних реєстраторів чи записів про таку реєстрацію, то колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне тут згадати також правову позицію Касаційного адміністративного суду, яку було викладено у постанові від 27.01.2020 у справі № 465/249/15-а і яка полягає у тому, що скасування законних підстав набуття права власності на споруду як нерухоме майно, позбавляє запис про державну реєстрацію права власності самостійного правового значення.

80. В цій частині відхиляються і доводи касаційної скарги ТОВ "БФ Груп" про порушення судами статті 231 ГПК України, адже як правильно зазначили суди, у випадку, якщо позивач вважає, що державний реєстратор також є особою, що порушила його права, це є достатньою підставою для участі такого державного реєстратора у якості співвідповідача у справі.

81. Далі щодо позовної давності.

82. Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

82.1. За частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

82.2. Відповідно до положень частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважним причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

83. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

84. За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

85. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

85.1. Вказане повністю нівелює доводи представника ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент", який у судовому засіданні Верховного Суду вказував про відсутність у тексті оскаржуваних рішень висновку про "поновлення позовної давності".

86. Питання поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

87. Таким чином, фактичний пропуск строку позовної давності не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за наявності поважних причин такого пропуску, право позивача підлягає захисту у порядку, встановленому ЦК України та ГПК України.

88. В ході розгляду цієї справи судами було встановлено, що саме внаслідок та після виконання Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 відбулись наступні дії: Відповідач-4 звернув стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки № 638/ІП-1, № 638/ІП-2 та № 638/ІП-4, Відповідач 4 відчужив право власності на об'єкти нерухомого майна на користь ТОВ "БФ Груп" уклавши оспорювані у даній справи договори купівлі-продажу (правовстановлюючим документом Відповідача-4 були Іпотечні договори, права вимоги за якими він набув внаслідок укладення недійсного правочину); Відповідач 2 здійснив операції з поділу об'єктів нерухомого майна: нежитлових приміщень (літ. А) - фізкультурно-оздоровчий комплекс, загальною площею 709,80 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Рильський, будинок 5 та нежитлового приміщення № 19 в літ. А, загальною площею 649,1 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Рильський, будинок 5, внаслідок чого утворилось 4 нових об'єкти нерухомого майна (ТОВ "БФ Груп" не мало права вчиняти відповідні дії, оскільки воно є неналежним власником об'єктів); Відповідач 2 здійснив операції з об'єднання 34 машиномісць з № 119 по № 152 у підземному автопаркінгу, що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вулиця Володимирська, б. 20/1, літ. "Б ", внаслідок чого утворилось 10 нових об'єктів нерухомого майна (ТОВ "БФ Груп" не мало права вчиняти відповідні дії, оскільки воно є неналежним власником об'єктів); новоутворені об'єкти нерухомого майна були передані в іпотеку ТОВ "Автопорт-Чоп" на підставі Додаткового договору №1 про внесення змін до Договору іпотеки від 09.11.2017, виданого 27.06.2019 (ТОВ "БФ Груп" не мало права вчиняти відповідні дії, оскільки воно є неналежним власником об'єктів).

89. Водночас, відповідно до Акта від 07.04.2015 було проведено перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Омега Банк" протягом 1 року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

89.1. Судами було установлено, що з моменту проведення перевірки і до 24.07.2019 факт нікчемності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 не визнавався та ігнорувався ТОВ "ФК "Іпотека Кредит" та ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент".

89.2. Зазначене підтверджується і тим, що після проведення перевірки та повідомлення про її результати ТОВ "ФК "Іпотека Кредит", права вимоги в ігнорування факту нікчемності (або у зв'язку з ним) були передані на ТОВ "КУА " Скай Кепітал Менеджмент ". Тобто, ПАТ "Омега Банк" не могло звернутись до суду з таким позовом в силу того, що Відповідачі не визнавали факту нікчемності правочину, а в судовому порядку такий факт не було підтверджено.

90. У зв'язку з цим, ПАТ "Омега Банк" звернулося до суду з позовом у справі № 910/10364/16 про визнання недійсним нікчемного договору та визнання недійсним договору про передачу прав вимоги до ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент".

90.1. Крім того, суди установили, що дії уповноваженої особи на тимчасову адміністрацію ПАТ "Омега Банк" щодо визнання нікчемним правочину були оскаржені до суду. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2015 № 826/12348/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015, і які залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2016, визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Омега Банк" Лемеша Миколи Володимировича щодо визнання нікчемним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, укладений між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "ФК "Іпотека Кредит"; та визнано протиправним і скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Омега Банк" Лемеша Миколи Володимировича щодо визнання нікчемним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 року, укладений між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "ФК "Іпотека Кредит". На рішення у справі № 826/12348/15 здійснювалось посилання у справі № 910/10364/16, допоки справа розглядалась на першому колі розгляду.

90.2. Під час розгляду справи № 910/10364/16 повторно судами всіх інстанцій було підтверджено факт нікчемності Договору купівлі-продажу прав вимоги від
31.12.2014.

91. Таким чином, за висновком судів до моменту прийняття остаточного рішення у справі № 910/10364/16 Позивач не мав правової можливості для звернення з даним позовом.

91.1. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що у Позивача були наявні обставини, які унеможливлювали та істотно утруднювали своєчасне подання позову з причин, які від нього не залежали, зокрема, це тривале провадження у справі № 910/10364/16.

91.2. Верховний Суд не може перебирати на себе повноваження судів попередніх інстанцій з оцінки встановлених обставин та підміняти внутрішнє переконання судів на власне, а тому не вбачає судова колегія Касаційного господарського суду підстав для зміни чи скасування судових рішень і у цій частині, адже зворотнє свідчитиме про втручання у їх фактичні складові та про вихід за межі повноважень, які встановлені законодавцем для касаційного суду.

92. Тут відхиляються посилання ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/3224/16, адже у даній справі № 910/10963/19 перед судами не ставилося питання про витребування майна із чужого незаконного володіння, а тому і строк позовної давності обраховувався інакше.

93. Стосовно ж доводів ТОВ "БФ Груп" у цій частині, то колегія суддів Касаційного господарського суду тут вважає необхідним звернутися до висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.

93.1. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду чітко вказала, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо ж суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності дійсно не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Але, оскільки закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку пропуску строку позовної давності, то дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.

94. Судом вже зазначалось, що згідно частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

95. У зв'язку з наведеним, Верховний Суд вважає, що здійснене судами правозастосування норм матеріального права, якими врегульовано інститут позовної давності в частині застосування наслідків нікчемного правочину є правильним, а надані висновки обґрунтованими. При цьому, касаційний суд не може переоцінити докази та обставини спору, а тому відхиляє доводи скаржників, які маскують у собі саме таке прохання.

96. Також, Верховний Суд, як і суди попередніх інстанцій, враховує, що порушення прав Позивача настало не тільки у зв'язку з укладенням нікчемного правочину Договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, але і зв'язку з укладенням Договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015, який був визнаний недійсним судовими рішеннями у справі № 910/10364/16. Окрім того, дати вчинення оскаржуваних подальших правочинів та рішень у сфері державної реєстрації свідчать, що Позивачем не пропущено строк позовної давності щодо зазначених позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

97. Відповідно до положень частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

98. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

98.1. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

99. У справі, що розглядається, Верховний Суд вважає, що заявникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах. Крім цього, касаційний суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України ", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від
19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржниками не обґрунтовано.

100. Таким чином, за наслідками касаційного провадження у справі № 910/10963/19 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційний скарг без задоволення, а оскаржуваних рішення і постанови - без змін.

101. Судові витрати за розгляд касаційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Груп" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 липня 2020 року і рішення Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2020 року у справі № 910/10963/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Волковицька Н. О.

Суховий В. Г.