Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2021 року у справі №761/13034/20

Ухвала

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 761/13034/20

провадження № 61-5845ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2020 року

та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, про витребування майна від добросовісного набувача,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В. С., про витребування майна від добросовісного набувача, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1,1/2 частини будинку АДРЕСА_2,1/2 частини земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 2623687901:02:002:0272, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2.

Одночасно із позовною заявою ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно: квартиру АДРЕСА_1, будинок АДРЕСА_2; земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 2623687901:02:002:0272, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_2.

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначала, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, вказуючи на укладення правочинів, які спрямовані на перехід права власності на нерухоме майно, яке вона вважає спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня

2021 року заяву прозабезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1; будинок АДРЕСА_2, який належить на праві власності ОСОБА_1; земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 262367901:02:00260272, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,

по АДРЕСА_2,яка належить на праві власності ОСОБА_4.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня

2020 року змінено. Викладено резолютивну частину ухвали в новій редакції.

Вирішено накласти арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1; 1/2 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_2, який належить на праві власності ОСОБА_1; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га (кадастровий номер undefined, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) по АДРЕСА_2,яка належить на праві власності ОСОБА_4.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

06 квітня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Підставою для скасування оскаржених судових рішень заявниця зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вказуючи, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України

від 25 вересня 2012 року у справі № 320/3560/18. На думку заявниці, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою відсутність належних та достатніх доказів, якими могли б підтверджуватись доводи позивачки щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання ймовірного рішення суду про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 394 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.

У відповідності до частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких

він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи характер спору і зміст позовних вимог (витребування

1/2 частини нерухомого майна), суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частини спірних квартири, будинку та земельної ділянки є достатнім, необхідним і співмірним заходом забезпечення позову за обставинами цього спору, який виник між сторонами.

Вжитий судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову спрямований на попередження недобросовісної поведінки відповідачів, тимчасово обмежує їх право на розпорядження майном, але не створює перешкод у користуванні ним.

Застосування заходів забезпечення позову визнано судами доцільним з огляду на недопущення відчуження під час розгляду цивільної справи нерухомого майна, вимоги про витребування якого заявлені позивачем, забезпечення виконуваності ймовірного судового рішення у спорі між сторонами.

Частиною 1 статті 159 ЦПК України передбачено, що у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у Частиною 1 статті 159 ЦПК України підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Учасники справи наділені правом звертатись до суду з клопотанням про застосування зустрічного забезпечення (стаття 154 ЦПК України), скасування заходів забезпечення позову (стаття 155 ЦПК України).

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову

у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оцінивши доводи касаційної скарги та мотиви судових рішень, якими вирішено питання про забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами попередніх інстанцій вищенаведених положень ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду

від 18 березня 2021 року є необґрунтованою.

Керуючись частинами 1 , 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва

від 04 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду

від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, про витребування майна

від добросовісного набувача - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович