Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.01.2021 року у справі №556/709/19

Ухвала

29 березня 2021 року

м. Київ

справа № 556/709/19

провадження № 61-19501ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Савонік Любов'ю Онуфріївною, на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 15 січня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 15 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 шкоду, завдану злочином, а саме: витрати на лікування у розмірі 450,53 грн, моральну шкоду у розмірі 100 000 грн, втрачений заробіток за період часу з 01 вересня 2014 року до 31 березня 2019 року у розмірі 460 257 грн, а починаючи з 01 квітня 2019 року стягнуто відшкодування втраченого заробітку у розмірі 14 605,50 грн щомісячно до відновлення працездатності.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У грудні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Савонік Л. О., на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 15 січня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 21 грудня 2020 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2021 року заявнику поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення, а касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Савонік Л.

О., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику сплатити судовий збір за подання касаційної скарги і надати документ, що підтверджує його сплату. Крім того, заявнику запропоновано уточнити прохальну частину касаційної скарги, яка має бути сформульована відповідно до положень статті 409 ЦПК України та уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено та заявнику продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2021 року.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 16 січня 2021 року, вважаючи, що вимоги ухвали виконано.

Однак, вимоги ухвали Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 16 січня 2021 року виконано заявником не у повному обсязі, оскільки у касаційній скарзі на порушення пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України заявником не зазначено підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).

Абзацом першим частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі підпунктами 1, 2 пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі підпунктами 1, 2 пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В уточненій редакції касаційної скарги, поданої на виконання ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2021 року, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не наводить конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі виключно на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Згідно із частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Оскільки у відведений судом строк, станом на 29 березня 2021 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2021 року заявником не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Савонік Л.

О., потрібно вважати неподаною та повернути.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина 7 статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Савонік Любов'ю Онуфріївною, на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 15 січня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець