Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.02.2019 року у справі №761/6834/18

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 761/6834/18-ц

провадження № 61-401св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Шевченківського районного суду м.

Києва від 25 червня 2018 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 звернулися до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів, у якому просили стягнути з відповідача на їх користь грошові кошти в межах граничного розміру, які були залучені банком від позивачів як вкладників на умовах банківських рахунків та договору банківського вкладу, укладених з ПАТ "Банк Камбіо" у вересні 2014 року.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії 02 березня 2015 року було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо". Після здійснення Уповноваженою особою Фонду перевірки за всіма банківськими рахунками позивачів, інформація про яких як вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Камбіо" за рахунок Фонду, було подано до Фонду, проте відповідач протиправно відмовив у виплаті з надуманих та незаконних підстав, що порушує конституційне право власника на володіння, користування та розпорядження майном, тому просили стягнути з відповідача ці кошти.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року позов задоволено. Стягнуто із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_21., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 гарантовану суму вкладу по 200 тис. грн на кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами неодноразово подавались до відповідача заяви про виплату гарантованої суми вкладу, однак позивачам було відмовлено у виплаті з ідентичних підстав. Згідно доповнення до загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, позивачів включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО. Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи доведено, що позивачами у передбачені законом строки та процедури заявлено відповідну вимогу про повернення коштів за вкладами, що не спростовано відповідачем, а, отже, позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 рокурішеннясуду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, з огляду на те, що у даній справі спірні правовідносини пов'язані з відмовою у відшкодуванні коштів за вкладами у ПАТ "Банк Камбіо" за рахунок Фонду, спір не вважається публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України, що вірно врахував суд першої інстанції. Посилання відповідача у скарзі на нікчемність операцій з перерахування грошових коштів на рахунки фізичних осіб у зв'язку з чим позивачів виключили з реєстру, не заслуговують на увагу, оскільки складання і ведення реєстру вимог кредиторів є характерним саме для розпорядника майна під час ліквідаційної процедури юридичної особи, реалізація цих функцій не спричиняє виникнення відносин влади і підпорядкування між суб'єктами, відповідно, їх не можна охарактеризувати як владно-управлінські в розумінні КАС України. Такий висновок відповідає судовій практиці Верховного Суду у такій категорії справ.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить скасувати судові рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що спір у справі стосується владної функції Фонду щодо визначення осіб, які мають право на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду, та визначення розміру гарантованої суми відшкодування, тому є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

(2) Позиція позивачів

У відзиві на касаційну скаргу позивачі зазначають, що вони не оскаржуть дії чи бездіяльність Фонду, а тому спір є цивільно-правовим. Підставою позову є невиконання зобов'язань з повернення банківського вкладу, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Шевченківського районного суду м.

Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п'яти суддів.

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди установили, що 12 вересня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" і кожним з позивачів, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_23, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, укладений договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку у національній валюті на суму 200 тис. грн, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування згідно діючих нормативно-правових актів. Крім того, в цей же день між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_6 був укладений тотожний договір на суму 124 тис. гр., а з позивачкою ОСОБА_9 - на суму 132 тис. грн.

15 вересня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" і ОСОБА_5 та між Банком і ОСОБА_10 укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в національній валюті зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення, відповідно до умов якого банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 200 тис. грн та відкриває вкладний (депозитний) рахунок вкладнику процентна ставка складає 4,50 % річних. Строк розміщення вкладу складає 31 день: з 15 вересня 2014 року по 16 жовтня 2014 року.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27 лютого 2015 № 144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 № 46 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка В. І.

На офіційному сайті Фонду за посиланням http://www. fg. gov. ua/payments/bank-cambio-104.html опубліковано оголошення про те, що Фонд з 06 березня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "БАНК КАМБІО "; для отримання коштів вкладники ПАТ "БАНК КАМБІО" з 06 березня 2015 року по 17 квітня 2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду ПАТ "УКРІНБАНК". Виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Позивачі, дізнавшись про їх відсутність у переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, через свого представника 05 червня 2015 року звернулися до Уповноваженої особи з заявою (вх. № 2724), у якій просили роз'яснити про причини блокування виплат позивачам.

Уповноважена особа у листі від 10 червня 2015 № 19/3302 повідомила про проведення перевірки за всіма банківськими рахунками, на яких обліковуються залишки грошових коштів вкладників, зокрема щодо фактів безготівкового перерахування грошових коштів з банківських рахунків юридичних та фізичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в тому самому банку, та, що операції по таких рахунках підпадають під ознаки перевірки; про виявлені обставини повідомлено Фонд. Уповноважена особа також повідомила про відкриття кримінального провадження № 120151000000000453 від 22 травня 2015 року за фактом вчинення службовими особами ПАТ "Банк Камбіо" злочину, передбаченого частиною 2 статті 364-1 Кримінального кодексу України, та що після отримання відповіді про законність операцій на рахунку позивача, Фондом будуть вжиті заходи щодо розблокування виплат та включення їх до відповідного реєстру.

Позивачі через свого представника звернулись до Головного управління МВС України в м. Києві з заявою щодо надання інформації про стан розслідування у кримінальному провадженні № 120151000000000453 від 22 травня 2015 року.

17 червня 2015 року від Головного управління МВС України в м. Києві надійшла відповідь (вих. № 12/2-8536), у якій, окрім іншого, було зазначено, що в ході розслідування у вказаному провадженні не приймалось рішення про обмеження операцій по виплаті Фондом грошових коштів вкладникам або клієнтам банку. Листи про необхідність обмеження таких операцій у матеріалах кримінального провадження відсутні.

В подальшому, після здійснення Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенко В. І. перевірки за всіма банківськими рахунками позивачів, інформація про Позивачів як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "БАНК КАМБІО" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, було подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язане з процесуальним законодавством.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, Фондом та Уповноваженою особою Фонду, і визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1 та 2 статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Статтею 6 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття судами рішень) установлено право на судовий захист і зазначено, що кожна особа має право в порядку, визначеному Статтею 6 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) справою адміністративної юрисдикції є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

За правилами частин 1 та 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Законом України від 23 лютого 2002 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час звернення позивачів до суду; далі - ~law39~) установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і ~law40~ є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

За змістом ~law41~ Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ~law42~основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ~law43~, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

Крім того, відповідно до ~law44~ Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За змістом ~law45~ уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених ~law46~, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За приписами ~law47~рішення, що приймаються відповідно до ~law48~ Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені ~law49~, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки про те, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Так, за змістом ~law50~Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нормами ~law51~встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за змістом якої: уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law52~ станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.

Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме - організації виплат відшкодувань за вкладами (~law53~).

Зважаючи на викладене, Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Саме така позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі № 813/6392/15 та від 13 червня 2018 року у справі № 820/12122/15.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 826/4522/15 (провадження № 11-808апп19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 823/5244/15 (провадження № 11-392апп19).

З урахуванням викладеного, суди розглянули у порядку цивільного судочинства спір, який належить до юрисдикції адміністративних судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до положень частини 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 3 статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За змістом частини 2 статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частини 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції та оскаржуваної постанови апеляційного суду й закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255, статті 414 ЦПК України.

Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України

Зміни до ЦПК України, внесені ~law54~, пов'язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини 4 статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. ~law55~ вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з ~law56~ абзац перший частини 1 статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: "Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної частини 1 статті 256 ЦПК України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі".

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що колегія суддів вирішила на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України у редакції ~law57~ роз'яснює позивачам їх право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачівзакрити.

Позивачам роз'яснюється, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

На виконання вимог статті 256 ЦПК України позивачам роз'яснюється про наявність у них права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик