Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.06.2021 року у справі №526/1876/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року

м. Київ

справа № 526/1876/20

провадження № 61-8301ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкт, дії та бездіяльність якого оскаржуються, - головний державний виконавець Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхомірова Юлія Володимирівна,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби

Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхомірової Юлії Володимирівни,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхомірової Ю. В. щодо невиклику боржника до відділу державної виконавчої служби;

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхомірової Ю. В. щодо нарахування заборгованості за аліментами у розмірі 41 662,64 грн;

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхомірової Ю. В. щодо несвоєчасного направлення боржнику розрахунку заборгованості № 28589 від 1 жовтня 2020 року;

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхомірової Ю. В. щодо прийняття постанов від 8 жовтня 2020 року про арешт майна боржника, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортними засобами, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 березня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 березня 2021 року - без змін.

Не погоджуючись із постановою Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 7 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху і надано заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у

пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Підставою касаційного оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року ОСОБА_1 визначаєнеправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що головним державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхоміровою Ю. В. порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження".

Також вказує, що судові рішення в електронній формі у разі колегіального розгляду підписуються електронними підписами всіх суддів, які входять до складу колегії, проте, направлена на його електронну адресу в підсистемі "Електронний суд" постанова від 12 травня 2021 року, підписана лише електронним підписом судді Триголова В. М.

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Постановляючи ухвалу, Гадяцький районний суд Полтавської області виходив із дотримання головним державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхоміровою Ю. В. вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Суд першої інстанції вказав, що невиклик суб'єктом, дії та бездіяльність якого оскаржуються, ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби не може вважатися порушенням законодавства, оскільки відповідно до

пункту 14 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виклик фізичних осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, є правом державного виконавця, а не обов'язком.

Відмовляючи у задоволенні вимог скарги у іншій частині, Гадяцький районний суд Полтавської області виходив із того, що 23 жовтня 2020 року державним виконавцем здійснено перерахунок заборгованості ОСОБА_1 та скасовано постанови від 8 жовтня 2020 року про арешт майна боржника, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортними засобами, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Судом ураховано, що вказані дії державним виконавцем вчинені після звернення ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби і надання ним підтверджуючих документів щодо отриманого доходу.

З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи установлено, що на виконанні у Полтавському районному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебував виконавчий лист № 1603/719/2012, виданий Гадяцьким районним судом Полтавської області на виконання рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 березня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2.

5 лютого 2018 року ОСОБА_1 подано заяву до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про отримання ним доходу у розмірі 2 600 грн та можливість сплати аліментів у мінімальному розмірі.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів № 28589 від 1 жовтня 2020 року її загальна сума на 1 жовтня 2020 року складала 41 662,64
грн.

8 жовтня 2020 року головним державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхоміровою Ю. В. на адресу ОСОБА_1 направлено постанови від 8 жовтня 2020 року про арешт майна боржника, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортними засобами; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що апеляційним судом установлено на підставі супровідних листів від 8 жовтня 2020 року № 28592,28594,28595,28597,28598,28600.

До Полтавського районного відділу державної виконавчої служби

Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшла заява ОСОБА_1 про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів.

23 жовтня 2020 року головним державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхоміровою Ю. В. проведено перерахунок заборгованості зі сплати аліментів.

За результатами здійснення перерахунку заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів державним виконавцем, з урахуванням наданих боржником підтверджуючих документів щодо отриманого ним доходу, встановлено, що заборгованість на 1 жовтня 2020 року у заявника відсутня, а переплата становить 6 641,92 грн.

23 жовтня 2020 року головним державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхоміровою Ю. В. прийнято постанови про зняття арешту з майна боржника, про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон; про скасування тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про скасування тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про скасування тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортними засобами.

Цього ж дня державним виконавцем повторно прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 шляхом здійснення відрахувань із його доходів у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс".

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (див. mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людиниу справі "Сокуренко і Стригун проти України" ("Sokurenko and Strygun v Ukraine") від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до частини 1 статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до частини 1 статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у пункту 14 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, пункту 14 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до пункту 14 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до пункту 14 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Перелік обов'язків і прав виконавців, обов'язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 5 лютого 2018 року ОСОБА_1 надано державному виконавцю відомості щодо отримання ним доходу у розмірі 2 600 грн та можливість сплати аліментів у мінімальному розмірі. Головний державний виконавець Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхомірова Ю. В. здійснювала нарахування аліментів виходячи із розміру середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості, урахувавши відсутність даних про реальний дохід боржника.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відділу державної виконавчої служби з метою здійснення перерахунку заборгованості і надав довідку від 13 жовтня 2020 року про отримані доходи у Приватному підприємстві "Продюсерський центр "Фестиваль" (дохід з 1 лютого 2018 року до 27 липня 2020 року) та довідку від 19 жовтня 2020 року про отримані доходи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс" (дохід за серпень та вересень 2020 року).

Головний державний виконавець Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхомірова Ю. В., урахувавши надані 23 жовтня 2020 року боржником документи, встановила відсутність заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 і прийняла постанови про зняття арешту з майна боржника, про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон; про скасування тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про скасування тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про скасування тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортними засобами.

Вирішуючи скаргу, суд апеляційної інстанцій правильно виходив із відсутності правових підстав для її задоволення, оскільки державний виконавець, здійснюючи виконавчі дії в межах виконавчого провадження, діяла відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", невідкладно здійснила перерахунок заборгованості зі сплати аліментів і скасувала відповідні обмеження для боржника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі

статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 339 ГПК України, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши доводи скарги та заперечення суб'єкта, дії та бездіяльність якого оскаржуються, суд апеляційної інстанції не встановив порушень прав ОСОБА_1 під час виконання судового рішення та вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Вказаним спростовуються доводи заявника про те, що головним державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхоміровою Ю. В. порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання заявника як на підставу скасування постанови на те, що направлена на його електронну адресу в підсистемі "Електронний суд" постанова від 12 травня 2021 року підписана лише електронним підписом судді Триголова В. М., відхиляються касаційним судом з огляду на наступне.

Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії) (частина восьма

статті 259 ЦПК Україниу редакції Кодексу, чинній на час прийняття постанови апеляційним судом).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час прийняття постанови апеляційним судом, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

На час прийняття постанови апеляційним судом Єдина судова

інформаційно-телекомунікаційна система роботу не розпочала.

Направлена заявнику постанова Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року є виключно завіреною суддею Триголовом В. М. копією судового рішення, а не електронним примірником судового рішення, який вноситься до Єдиного державного реєстру судових рішень шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника за допомогою автоматизованої системи документообігу суду судом, який ухвалив відповідне рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі учасникам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду апеляційної інстанції.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року є необґрунтованою, правильне застосування норм матеріального права та додержання норм процесуального права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки постанова є законною і обґрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права й підстави для її скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 рокусуд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхомірової Юлії Володимирівни.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук