Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.10.2020 року у справі №760/12002/17

Ухвала

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 760/12002/17

провадження № 61-14644 ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Мостової Г. І., від 11 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, зобов'язання спростувати інформацію, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, зобов'язання спростувати інформацію, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 03 березня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2020 року ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 03 березня 2020 рокускасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

До Верховного Суду 05 жовтня 2020 року Міністерствооборони України подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2020 року, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанціїнорм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що позивач та його представник будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення розгляду справи, 03 березня 2020 року повторно не з'явилися у судове засідання та від них не надходило заяв про розгляд справи у їх відсутність. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію в аналогічних правовідносинах, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 та у постанові Верховного Суду (Касаційний цивільний суд) від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13.

Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Згідно з частинами1 та 2 статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 223 ЦПК України судвідкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого пунктів 1, 2 частини 2 статті 223 ЦПК України строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з частиною 5 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Главою 7 розділу І ЦПК України визначено, що судові виклики та повідомлення здійснюються судовими повістками про виклик та судовими повістками-повідомленнями. Порядок вручення судових повісток визначено статтею 130 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відкладався у зв'язку із перебуванням представника позивача ОСОБА_2 у відрядженні за кордоном. 15 серпня 2019 року розгляд справи було відкладено на 03 березня 2020 року, про що позивач та його представник сповіщались поштовим зв'язком, однак судова повістка надіслана на адресу позивача повернулась до суду без вручення, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання". Відомості щодо належного повідомлення представника позивача відсутні, оскільки судова повістка про судове засідання на 03 березня 2020 року адресована ОСОБА_3, який не приймав участі у справі та не є представником позивача.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), повернення до суду судової повістки без вручення адресату, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" не є належним повідомленням про дату судового засідання.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив із того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні вимог статті 128 ЦПК України, підтверджуючих повідомлення позивача та його представника про дату та час розгляду справи на 03 березня 2020 року та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги щодо належного повідомлення позивача та його представника про судові засідання є безпідставні та спростовуються вищевикладеним. Правові висновки у наведених заявником судових рішеннях Верховного Суду ухвалені за різних фактичних обставин по зрівнянню з цією справою, що потягло різні висновки по суті застосування норм процесуального права.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції положень частини 1 статті 379 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись частинами 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, зобов'язання спростувати інформацію, зобов'язання вчинити дії.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара