Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.11.2019 року у справі №278/381/19

Ухвала

05 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 278/381/19

провадження № 61-19053ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Микитюк О.

Ю., Борисюка Р. М., Галацевича О. М, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні.

Позовні вимоги мотивувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 жовтня 2007 року по 05 квітня 2018 року. У червні 2017 року вони за спільні кошти придбали автомобіль KIARIO, легковий хетчбек - В, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. Після розірвання шлюбу позивачці стало відомо, що відповідач без її згоди зняв транспортний засіб з обліку, розпорядившись ним на власний розсуд без її письмової згоди та не в інтересах сім'ї.

Посилаючись на наведене, просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини спірного автомобіля у розмірі 103 833,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Скасувано рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 травня 2019 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частини вартості автомобіля KIA RIO, легковий хетчбек - В, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі

82 040 грн. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року, у якій він просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга містить посилання на те, що судове рішення підлягає касаційному оскарженню з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення для заявника та, що він позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 103 833,00 грн та станом на 01 січня

2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00*100=192 100).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа має фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики, виняткове значення для заявника та, що він позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи

Посилання заявника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необгрунтованими. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не навів обгрунтованих доводів, в чому полягає фундаментальне значення розгляду справи для формування єдиної правозастосовної практики, не навів прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Щодо доводів заявника про те, що справа має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обгрунтування. Заявник не навів переконливих доводів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для висновку про відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Не є переконливими і доводи касаційної скарги про те, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, оскільки не зазначив про розгляд судом іншої справи для якої обставини встановлені у цій справі матимуть преюдиційне значення.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа "Зубац проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від

07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, відсутні підстави вважати, що розгляд справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має для заявника виняткове значення та становить значний суспільний інтерес у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик