Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.06.2019 року у справі №348/284/19

Ухвала

Іменем України

31 травня 2019 року

м. Київ

справа № 348/284/19

провадження № 61-9949ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - Надвірнянський РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області), Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення коштів.

Разом з тим, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, яку мотивував тим, що з його пенсії щомісячними періодичними платежами проводиться стягнення коштів за виконавчим листом від 05 лютого 2015 року № 348/309/14-ц. Заява про припинення стягнення Надвірнянським РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області відхилена.

Позивач зазначав, що ціна позову на цей час складає 22 823,20 грн (кошти, що стягнуті за виконавчим листом), однак, враховуючи те, що стягнення коштів є періодичним, ціна позову зростатиме і, як наслідок, ускладнить остаточне визначення її розміру на момент прийняття рішення судом. ОСОБА_1 посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення його прав.

Враховуючи викладене, позивач просив заборонити Надвірнянському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - Надвірнянське ОУ ПФУ Івано-Франківської області) здійснювати платежі з його пенсії на користь відповідачів ПАТ "Дельта Банк" та Надвірнянського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області за виконавчим листом від 05 лютого 2015 року № 348/309/14-ц, а також зупинити стягнення на підставі вказаного виконавчого листа про стягнення з нього та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Дельта Банк" 228
258,18 грн боргу.

Доцільність застосування двох заходів забезпечення позову обґрунтовував тим, що Надвірнянський РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області є стороною у справі і самостійно відмовляється вирішити спір в позасудовому порядку. В свою чергу, встановлення заборони Надвірнянському ОУ ПФУ Івано-Франківської області проводити стягнення за виконавчим листом з його пенсії захистить від необґрунтованих підозр у вчиненні неправомірних дій щодо невідрахування коштів за виконавчим листом.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа від 05 лютого 2015 року № 348/309/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ "Дельта Банк" 228 258,18 грн боргу (боржник за виконавчим листом - ОСОБА_1) в частині стягнення боргу з ОСОБА_1. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи частково заяву суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з метою забезпечення ефективного захисту і поновлення порушених прав позивача слід вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа в частині стягнення боргу з ОСОБА_1.

У травні 2019 року ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили. Крім того, позивач не довів, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі може унеможливити виконання рішення про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Вважає, що такі дії спрямовані виключно на перешкоджання примусовому виконанню судового рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, серед яких є: заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (частина 2 статті 150 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову на даній стадії може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому у разі задоволення вимог позивача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Як вбачається з даної норми закону, на підставі судового рішення про зупинення виконавчого провадження виконавець відповідно зупиняє вчинення всіх виконавчих дій, в тому числі здійснення перерахунку платежів з пенсії, заробітної плати та інших доходів боржників.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з відсутності необхідності у застосуванні додаткових заходів забезпечення позову у вигляді заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Посилання заявника на помилковість застосування судом першої інстанції частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" апеляційним судом відхилено, оскільки дана норма правильно застосована при вирішенні цієї заяви.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому забезпечення позову до ухвалення рішення у справі жодним чином не порушує законні права та інтереси відповідачів.

За правилами частини 2 статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову не впливають.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення коштів.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

Г. І. Усик