Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.02.2021 року у справі №445/1988/17

Ухвала

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 445/1988/17

провадження № 61-1435ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 16 червня 2020 року

та постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства

з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" про захист прав споживача

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (далі - ТОВ "Авто Просто"), в якому, з урахуванням уточнень, просив захистити його, як споживача та стягнути з ТОВ "Авто Просто" надмірно перераховану суму коштів у розмірі 44
631,92 грн.

У листопаді 2018 року ТОВ "Авто Просто" подало до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у якому просило стягнути з відповідачів солідарно 87 762,45 грн заборгованості

за договором № 709963 від 12 вересня 2014 року.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 16 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 09 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1

до ТОВ "Авто Просто" про захист прав споживача та стягнення грошових коштів відмовлено.

Позов ТОВ "Авто Просто" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на користь ТОВ "Авто Просто" 87 762,45 грн заборгованості за договором № 709963 від 12 вересня 2014 року.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по оплаті судового збору.

25 січня 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Золочівського районного суду Львівської області від 16 червня 2020 року

та постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року

і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову та відмову

у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Авто Просто".

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що оскаржену постанову суду апеляційної інстанції було отримано 31 грудня 2020 року,

що підтверджується конвертом Львівського апеляційного суду.

Оскільки причина пропуску цього процесуального строку є поважною,

строк на касаційне оскарження на підставі частини другої

статті 390 Цивільного процесуального кодексуУкраїни підлягає поновленню.

Відповідно до частини 3 статті3 ЦПК України провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі,

що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як "суду права", процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1, 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких

не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах

про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом розгляду у цій справі є позовна вимога ОСОБА_1

про захист прав споживача шляхом стягнення з ТОВ "Авто Просто" надмірно перерахованої суми коштів у розмірі 44 631,92 грн, а також зустрічна позовна вимога ТОВ "Авто Просто" до відповідачів про стягнення заборгованості у розмірі 87 762,45 грн.

Ціна позову у цій справі є такою, яка станом на 01 січня 2021 року

не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону, які відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі

не встановлено. При цьому враховано, що спір між сторонами виник

у зв'язку із розрахунками за придбаний позивачем за первісним позовом автомобіль, а доводи касаційної скарги значною мірою стосуються переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України не відноситься

до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами 6 , 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Золочівського районного суду Львівської області

від 16 червня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду

від 09 листопада 2020 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Золочівського районного суду Львівської області

від 16 червня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду

від 09 листопада 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 16 червня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" про захист прав споживача та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович