Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.07.2021 року у справі №742/1655/20

Ухвала

09 липня 2021 року

м. Київ

справа № 742/1655/20

провадження № 61-10390ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 лютого

2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 травня

2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про стягнення 1/2 частини вартості автомобіля,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 72 240 грн грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки VOLKSWAGEN 70Х0С2А, 1999 року випуску та 840,80 грн сплаченого судового збору, 1 200 грн за проведення автотоварознавчого дослідження, 7 000 грн за надання професійної правничої допомоги.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області

від 09 лютого 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 72 240 грн в рахунок компенсації 1/2 частини вартості автомобіля.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 840,80 грн в рахунок сплаченого судового збору та 1 200 грн витрат, понесених на проведення автотоварознавчого дослідження.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області

від 09 лютого 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 200
грн витрат, понесених на проведення автотоварознавчого дослідження, скасовано.

У стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 200 грн відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

22 червня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 лютого 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 травня 2021 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У заяві, доданій до касаційної скарги, заявник просить поновити строк

на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що повний текст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, оприлюдненої

в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 травня 2021 року,

було отримано заявником в кінці травня 2021 року.

Причину пропуску процесуального строку слід визнати поважною,

отже строк на касаційне оскарження на підставі частини другої

статті 390 Цивільного процесуального кодексуУкраїни підлягає поновленню.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі,

що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як "суду права", процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах

про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 72 240 грн, тобто суму, яка станом

на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних.

ОСОБА_1 вказав, що у касаційній скарзі порушено питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому є підстави для відкриття касаційного провадження. Колегія суддів, врахувавши ціну позову, характер правовідносин, встановлені судами обставини, а також зміст оскаржених судових рішень, якими задоволено позовні вимоги про стягнення грошової компенсації 1/2 частини вартості спільного майна подружжя, з такими твердженнями заявника не погоджується та вважає їх безпідставними.

Підстави вважати, що подана касаційна скарга стосується питання

права, яке має фундаментальна значення для формування єдиної правозастосовчої практики, відсутні. Вирішення подібних спорів залежить від встановлених судами фактичних обставин.

Таким чином, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу

на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами 6 , 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 лютого 2021 року та постанови Чернігівського апеляційного суду

від 14 травня 2021 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження

рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області

від 09 лютого 2021 року та постанови Чернігівського апеляційного суду

від 14 травня 2021 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 лютого 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 травня 2021 року у справі за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 1/2 частини вартості автомобіля - відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі,

яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович