Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.08.2019 року у справі №759/10258/17

Ухвала

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 759/10258/17

провадження № 61-15137ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.

розглянув касаційну скаргу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеди Михайла Валентиновича на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеди Михайла Валентиновича щодо розрахунку заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 54520181/1, стягувач: ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеди Михайла Валентиновича (далі - старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у м.

Києві Кеда М. В. ), у якій просив:

1) визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Кеди М. В. від 01 лютого 2019 року стосовно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № 54520181/1;

2) зобов'язати старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Кеда М.

В. здійснити перерахунок розміру заборгованості по сплаті аліментів згідно із судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року у справі № 759/10258/17 згідно чинного законодавства.

Скарга мотивована тим, що судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року у справі № 759/10258/17 з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 10 липня 2017 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а від того часу аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення ОСОБА_4 повноліття.

На теперішній час вищевказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, виконавче провадження № 54520181/1.

Вказував на те, що 04 лютого 2019 року під час судового засідання йому надано для ознайомлення розрахунок його заборгованості зі сплати аліментів на утримання дітей від 01 лютого2019 року, здійснений старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Кеда М. В., відповідно до якого його заборгованість перед стягувачем по сплаті аліментів складає 28 585 грн 63 коп.

Зазначав, що з липня 2018 року він регулярно отримує фактичний заробіток (дохід) за виконання робіт за цивільно-правовими угодами, не є фізичною особою - підприємцем на спрощеній системі оподаткування, а тому, відповідно до частини 1 статті 195 СК України має сплачувати присуджену частку від фактичного заробітку (доходу), а не як було нараховано державним виконавцем розрахунку - з фактичного заробітку та середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Вважав, що під час складання вказаного розрахунку заборгованості по сплаті аліментів державний виконавець помилково двічі здійснив нарахування йому заборгованості із середньої заробітної плати по м. Києву, як непрацюючому платнику аліментів, і із заробітку за виконання робіт за укладеними ним цивільно-правовими угодами.

Крім того, при нарахуванні аліментів з винагороди по цивільно-правовим угодам, виконавцем не враховані сплачені ним податки і збори, а саме - ПДФО 18% та військовий збір 1,5%.

Зазначав також, що під час розрахунку боргу на 30 січня 2019 року державний виконавець допустився серії арифметичних помилок на суму 213 грн 37 коп.

Загальна сума помилково нарахованих аліментів склала 28 621 грн 96 коп.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що боржник не працював, але отримав певний дохід відповідно до цивільно-правового договору (в залежності від умов договору), а тому заборгованість скаржника за аліментами держаним виконавцем обґрунтовано визначена, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості та одночасно із доходу, отриманого ним за цивільно-правовим договором.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задоволено частково.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м.

Києві Кеди М. В. щодо здійснення розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № 54520181/1 від 01 лютого 2019 року.

Зобов'язано старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Кеда М. В. здійснити перерахунок розміру заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів по судовому наказу Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року у справі № 759/10258/17 згідно чинного законодавства.

Апеляційний суд, частково задовольняючи скаргу ОСОБА_1, виходив з того, що заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 мала визначатися державним виконавцем, виходячи з його фактичного заробітку (доходу), отриманого за цивільно-правовими угодами, а в разі відсутності такого доходу - виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У серпні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Кеди М. В. на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року.

У касаційній скарзі старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Кеда М. В., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу Святошинського районного суду м.

Києва від 27 травня 2019 року, вказуючи на те, що держаним виконавцем заборгованість скаржника по сплаті аліментів визначена обґрунтовано, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Судами встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 54520181 з виконання судового наказу Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року у справі № 759/10258/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 10 липня 2017 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а від того часу аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення ОСОБА_4 повноліття.

01 лютого 2019 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Кеда М. В. складено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № 54520181, з якого вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів за період з липня 2017 року по січень 2019 року становить 28
585 грн 63 коп.

Не погоджуючись із діями державного виконавця щодо здійснення розрахунку його заборгованості за аліментами, ОСОБА_1 подав до суду дану скаргу посилаючись в ній на те, що під час здійснення розрахунку його заборгованості за аліментам, державний виконавець помилково двічі нарахував йому заборгованість з середньої заробітної плати по м. Києву, як непрацюючому, та із його заробітку за укладеними цивільно-правовими угодами, не врахував сплачені ним з вказаного доходу податки і збори та допустив арифметичні помилки.

Апеляційний суд, частково задовольняючи скаргу ОСОБА_1, обґрунтовано виходив з того, що заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 мала визначатися державним виконавцем, виходячи з його фактичного заробітку (доходу), отриманого за цивільно-правовими угодами, а в разі відсутності такого доходу - виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Доводи касаційної скарги не свідчать про порушення апеляційним судом вимог Закону України "Про виконавче провадження" та ЦПК України, оскільки апеляційний суд правильно зобов'язав державного виконавця здійснити перерахунок розміру заборгованості по сплаті аліментів згідно із судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року у справі № 759/10258/17.

У відповідності до статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначення заборгованості по сплаті аліментів є компетенцією виконавця.

Із оскаржуваної постанови апеляційного суду, доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеди Михайла Валентиновича на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеди Михайла Валентиновича щодо розрахунку заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 54520181/1, стягувач: ОСОБА_2, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов