Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №289/394/18

Ухвала

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 289/394/18

провадження № 61-38765ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 05 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 21 травня 2018 року в справі за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Черпак Галина Антонівна, про встановлення юридичного факту,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту, в якій просив встановити факт того, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належала в рівних частках ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, та її чоловіку ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, як на час видачі відділом приватизації державного житлового фонду свідоцтва про право власності на житло від 24 січня 2000 року за НОМЕР_1, так і на час укладення приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Черпак Г. А. договору довічного утримання від 23 травня 2009 року належала подружжю ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, а не на праві спільної сумісної власності.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 05 березня 2018 рокувідмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в даному випадку виник спір про право на спадщину, оскільки встановлення заявленого факту необхідно ОСОБА_4 для визнання недійсним договору довічного утримання та прийняття спадщини після смерті батька.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 21 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 05 березня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала місцевого суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

У червні 2018 року ОСОБА_4 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 05 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 21 травня 2018 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу для продовження розгляду.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що посилання судів попередніх інстанцій на необхідність встановлення факту, про який він просив, для подальшого спадкування ним за законом майна його батька ОСОБА_7, є помилковими, ґрунтуються на домислах та неправдивих відомостях. Ні він, ні його представник не просили суд вирішити питання про право на спадщину.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, яка за життя була дружиною батька заявника ОСОБА_7, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

24 січня 2000 року відділом приватизації державного житлового фонду виконкому Житомирської міської ради подружжю ОСОБА_4 було видано свідоцтво НОМЕР_1 про право спільної власності на квартиру АДРЕСА_1.

23 травня 2009 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Черпак Г. А. посвідчено договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за умовами якого подружжя ОСОБА_4 передало у власність у рівних частках кожний, а ОСОБА_8 прийняла у власність вищевказану квартиру.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 , частини 2 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно з частиною 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_4 зазначив, що з урахуванням вимог чинного законодавства вищевказана квартира не була об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4, а відносилася до їхньої спільної часткової власності, у зв'язку з чим сторони договору довічного утримання не мали права його укладати, а нотаріус не мала право посвідчувати такий договір одночасно від двох осіб.

Вказаний договір порушує його права як спадкоємця після смерті батька ОСОБА_7 та його дружини ОСОБА_6, тому повинен бути визнаний недійсним.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

З огляду на викладене суд першої інстанції, з судовим рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що встановлення факту, про який просив заявник, необхідно йому для визнання недійсним договору довічного утримання та прийняття спадщини після смерті батька, тобто для вирішення спору про право на спадщину.

Наведені у касаційні скарзі доводи були предметом розгляду апеляційного суду та їм дана належна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", пункти 37,38рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії").

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Разом із тим, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , пунктом 2 частини 4 , частинами 5 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 05 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 21 травня 2018 року в справі за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Черпак ГалинаАнтонівна, про встановлення юридичного факту.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов