Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.08.2021 року у справі №759/18181/17

Ухвала

04 серпня 2021 року

місто Київ

справа № 759/18181/17

провадження № 61-13034ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у листопаді 2017 року звернувся до суду з позовом про визнання недійсним заповіту від 02 березня 2010 року, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, посвідченого держаним нотаріусом Дванадцятої київської держаної нотаріальної контори Основенко Людмилою Миколаївною.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску позовної давності, про застосування якої заявила відповідач.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог та відсутності підстав, визначених статтею 225 ЦК України для визнання недійсним заповіту.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши письмові докази, зокрема медичні документи, зробив висновок, що зазначені докази не свідчать про те, що під час посвідчення оспорюваного заповіту заповідач за станом здоров'я не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Також суд апеляційної інстанції констатував, що у суді першої інстанції з метою визначення стану заповідача на час посвідчення заповіту сторонами не заявлялося клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи.

ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 03 серпня 2021 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник визначив:

- (1) оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;

- (2) суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивач не мав можливості заявити у суді першої інстанції клопотання про призначення судової експертизи, у суді апеляційної інстанції така можливість не надана.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу, її уточнений виклад, додані матеріали та додатково подані документи та зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

частини 3 статті 411 ЦПК України; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд констатує, що наведені заявником підстави касаційного оскарження за змістом та обґрунтуванням не відповідають вимогам частини 2 статті 389 та частинам 1 і 3 статті 411 ЦПК України.

Довід ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивач не мав можливості заявити у суді першої інстанції клопотання про призначення судової експертизи, у суді апеляційної інстанції така можливість не надана, Верховний Суд визнає неналежно обґрунтованим, оскільки заявником не наведено, у чому саме полягала помилка суду апеляційної інстанції щодо ненадання можливості заявнику заявити таке клопотання та яким чином це призвело до помилкового вирішення спору.

Інших підстав касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, які б відповідали вимогам частини 2 статті 389 та частинам 1 і 3 статті 411 ЦПК України, заявником не зазначено.

Верховний Суд наголошує, що касаційному оскарженню підлягає не будь-яке судове рішення та не з будь-яких підстав, які заявник вважає за доцільне навести, а лише з тих підстав, що імперативно викладені у процесуальному законі. Інакше, касаційна скарга з описаними недоліками не може слугувати підставою відкриття касаційного провадження з перегляду оскаржуваних заявником рішень.

Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

За наведених обставини Верховний Суд робить висновок, що у поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (перша підстава), не навів передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України, про визнання заповіту недійсним, не прийняти до розгляду та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний