Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.12.2019 року у справі №472/1155/18
Ухвала КЦС ВП від 01.12.2019 року у справі №472/1155/18

Ухвала

22 листопада 2019 року

м. Київ

справа №472/1155/18

провадження №61-20122ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Миколаївське" на постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Миколаївське", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та зобов'язання повернути земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного акціонерного товариства "Миколаївське" (далі - ПрАТ "Миколаївське"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, з позовом у якому просив розірвати договір оренди землі від 22 березня 2010 року з додатковою угодою до нього від 31 серпня 2012 року, укладені між ОСОБА_2 та СЗАТ "Миколаївське", та скасувати державну реєстрацію; зобов'язати ПрАТ "Миколаївське" звільнити та повернути йому у користування орендовані земельні ділянки та стягнути на його користь заборгованість по орендній платі за 2017-2018 роки в

сумі 25 000 грн.

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30 січня 2019 року у зв'язку зі зміною назви первісного відповідача

СЗАТ "Миколаївське" замінено на належного відповідача - приватне акціонерне товариство "Миколаївське".

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області

від 19 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі відмовлено.

Додатковим рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання орендаря повернути земельну ділянку відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості з орендної плати скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення. Стягнутро з ПрАТ "Миколаївське" на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2017 і 2018 роки у розмірі

6 798,60 грн.

В іншій частині рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2019 року та додаткове рішення цього ж суду

від 12 липня 2019 року - залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року, ПрАТ "Миколаївське" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Станом на 01 січня 2019 року п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 960 500 грн (1 921 * 500).

Предметом спору в даній справі є як вимоги майнового характеру - стягнення 25
000 грн та повернення земельної ділянки, так і немайнові вимоги: розірвання договору оренди землі з додатковою угодою до нього, скасування державної реєстрації.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі ПрАТ "Миколаївське" зазначило, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, оскільки товариство орендує багато земельних ділянок, належних громадянам, а незаконні оскаржувані судові рішення строюють суспільний резонанс серед громадян - орендодавців земельних ділянок у вигляді можливості безпідставного збагачення, шляхом утримання у себе переплати по орендній платі. Разом з тим, винятковість значення даної справи для ПрАТ "Миколаївське" полягає у тому, що через неможливість спростування обставин, встановлених незаконним оскаржуваним судовим рішенням у аналогічних справах, товариство нестиме значні матеріальні збитки.

Втім, зазначені обставини не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки саме власне твердження заявника про те, що скарга становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу та особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункти б) і в).

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника зводяться до необхідності перегляду та переоцінки доказів встановлених судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, скарга становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для ПрАТ "Миколаївське".

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Вказівка в резолютивній частині постанови Миколаївського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Миколаївське" на постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Миколаївське", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та зобов'язання повернути земельні ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. С. Висоцька