Історія справи

Ухвала ККС ВП від 14.11.2019 року у справі №159/1197/19
Ухвала ККС ВП від 09.12.2019 року у справі №159/1197/19

Ухвала

іменем України

09 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 159/1197/19

провадження № 51-5595 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої Крет Г. Р.,

суддів Бущенка А. П., Григор'євої І. В.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора Ліпка О. П., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_1.

Короткий зміст вироку, оскарженої ухвали та встановлені обставини

За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК. Вирішено питання щодо речових доказів у цьому кримінальному провадженні.

Як установив суд, ОСОБА_1 16 грудня 2018 року близько 02:00, керуючи автомобілем "BMW-320D" (номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1), рухався автомобільною дорогою М-19 сполученням "Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече" у напрямку м.

Ковеля Волинської області, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з вантажним автомобілем марки "VOLVO" (номерний знак республіки Угорщина НОМЕР_2) з напівпричепом "SCHMITZ" (номерний знак республіки Угорщина НОМЕР_3, який рухався в напрямку м. Луцька Волинської області під керуванням ОСОБА_2, унаслідок чого потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які спричинили смерть. Указані наслідки перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_1 вимог п. п. "б" п. 2.3, пунктів 10.1, 11.3 та 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості засудженого та правильності кваліфікації дій за ч. 2 ст. 286 КК, просить скасувати на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що апеляційний суд залишив поза увагою допущені місцевим судом порушення статей 50, 65 КК та необґрунтоване застосування положення статей 50, 65 КК ,

що потягло за собою м'якість заходу примусу. Оскільки апеляційний суд не усунув допущених порушень і не навів в ухвалі докладних мотивів залишення апеляційної скарги сторони обвинувачення без задоволення, прокурор вважає ухвалу такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Мотиви Суду

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.

За правилами ст. 75 КК у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

У цьому кримінальному провадженні, як видно зі змісту наданих копій судових рішень, не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_1 призначено з порушенням указаних норм права.

Як убачається з копії вироку, призначаючи зазначеній особі покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та всі інші обставини, які відповідно до положень КК, у тому числі КК, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

Відповідно до наданої копії оспорюваної ухвали апеляційний суд при перегляді вироку належним чином перевірив усі доводи прокурора щодо м'якості покарання, які за змістом та суттю аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі, й умотивовано визнав їх необґрунтованими, вказавши також підстави, з яких відмовив у задоволенні вимог сторони обвинувачення.

Погоджуючись із вироком, апеляційний суд зазначив, що вимог ст. 65 КК дотримано, разом зі ступенем тяжкості вчиненого ОСОБА_1 діяння враховано особу винного, його молодий вік, тяжкість вчиненого злочину, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв'язки, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, займається суспільно-корисною працею. Крім того, суд урахував його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що є пом'якшуючими обставинами, й відсутність обставин протилежного змісту. Також суд узяв до уваги позицію потерпілої, яка не наполягала на обранні ОСОБА_1 покарання, пов'язаного з реальним позбавленням волі та просила застосувати щодо нього ст. 75 КК. З огляду викладене, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду про можливість застосування до ОСОБА_1 інституту умовного звільнення.

Зміст ухвали апеляційного суду не суперечить вимогам ст. 419 КПК. Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення апеляційного суду, вмотивованість його висновків, прокурор у касаційній скарзі не навів.

У скарзі прокурора не міститься переконливих аргументів щодо необхідності перевірки матеріалів кримінального провадження.

З огляду на викладене й на те, що зі скарги та наданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Ліпка О. П., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 серпня

2019 року щодо засудженого ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. Р. Крет А. П. Бущенко І. В. Григор'єва