Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.03.2018 року у справі №495/7311/17

УХВАЛА

21 березня 2018 року

Київ

справа № 495/7311/17

провадження № К/9901/37241/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без руху, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 грудня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року про повернення апеляційної скарги, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху у справі за позовом ОСОБА_2 до Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 звернувсь до суду з позовом до Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 1 березня 2017 року № 259-VII "Про складення проекту рішення сільської ради "Про добровільне об'єднання територіальних громад".

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2017 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Поряд із цим, ухвали суду першої інстанції від 17 жовтня та від 4 грудня 2017 року оскаржені позивачем в апеляційному порядку.

Так, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року повернуто апелянтові.

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2018 року залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 грудня 2017 року.

Вважаючи наведені судові рішення ухваленими з порушенням вимог процесуального закону, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без руху, від 17 жовтня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову та від 4 грудня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить із такого.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

За приписами частини 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених частини 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України.

частини 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадках, якщо справа не переглядалася в апеляційному порядку.

Аналогічні правила закріплені у чинній редакції КАС України.

Так, КАС України обумовлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку у випадках, передбачених КАС України. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 цієї ж редакції КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня, 17 жовтня та від 4 грудня 2017 року не були предметом апеляційного перегляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження в цій частині.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині оскарження ухвал Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада та від 31 січня 2017 року, Верховний Суд виходить із такого.

Як убачається з наведених судових рішень, залишаючи без руху апеляційну скаргу позивача на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив із невідповідності апеляційної скарги вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, в частині необхідності надання документу про сплату судового збору в розмірі 1600 гривень.

Оскільки апелянт сплатив судовий збір у розмірі 320,00 гривень, апеляційну скаргу повернуто згідно з ухвалою від 31 січня 2017 року з підстав невиконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

За правилами частин другої статті 189 зазначеного процесуального закону отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з реченням другим статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частина перша статті 88 цього ж Кодексу закріплює, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

При цьому з огляду на приписи частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1600,00 гривень.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" у вказаній редакції закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, та статтею 8 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Відповідно до частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються правила частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами першою-третьою статті 108 цього ж Кодексу встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Аналогічні положення закріплені в чинній редакції КАС України.

Зокрема, згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без руху апеляційну скаргу та повертаючи її згідно з ухвалами від 24 листопада та від 31 січня 2017 року відповідно, вірно застосував положення частини 2 статті 298 та пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги в частині оскарження ухвал Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада та від 31 січня 2017 року та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження в цій частині.

Щодо оскарження ОСОБА_2 ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначено частиною 3 статті 328 КАС України, до якого віднесено ухвали:

про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження,

про повернення апеляційної скарги (за винятком випадків, установлених частиною 3 статті 293 КАС України),

про зупинення провадження,

щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову,

про відмову ухвалити додаткове рішення,

про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення,

про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення,

про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами,

про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами,

про заміну сторони у справі,

про накладення штрафу в порядку процесуального примусу,

окремі ухвали.

Відтак, ухвали судів апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху касаційному оскарженню не підлягають.

Як вже зазначено, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене, підстави для відкриття касаційного провадження в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху також відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без руху, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 грудня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року про повернення апеляційної скарги, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху у справі № 495/7311/17 за позовом ОСОБА_2 до Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець