Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.06.2021 року у справі №140/14821/20

УХВАЛА

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 140/14821/20

адміністративне провадження № К/9901/20887/21

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 у справі № 140/14821/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИЛ:

07.06.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від
19.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
05.05.2021.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2020 №5-5133-0311, №6-5133-0311, №9-5133-0311, №0018569-5133-0311.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2021, залишеним без змін, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 позов задоволено повністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 10.09.2004. Основним видом діяльності за КВЕД є:
16.10 - лісопильне та стругальне виробництво.

Головне управління ДПС у Волинській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту
54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України було прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- №0018569-5133-0311 від 27.04.2020, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 податковий період у сумі 1312,41 грн.

- №5-5133-0311 від 06.05.2020, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 податковий період у сумі 7062,80 грн.

- №6-5133-0311 від 06.05.2020, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 податковий період у сумі 21981,69 грн.

- №9-5133-0311 від 01.07.2020, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 податковий період у сумі 7638,68 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що прийняті Головним управлінням ДПС у Волинській області податкові повідомлення - рішення №0018569-5133-0311 від 27.04.2020 у розмірі 1312,41 грн, №5-5133-0311 від 06.05.2020 у розмірі 7062,80 грн, №6-5133-0311 від 06.05.2020 у розмірі 21981,69 грн, №9-5133-0311 від 01.07.2020 у розмірі 7638,68 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Головне управління ДПС у Волинській області не погодившись з судовим рішенням, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 у справі № 140/14821/20 скасувати в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від
15.12.2020 № 1082-IX).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 227000 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень податкові № 0018569-5133-0311 від 27.04.2020 у розмірі 1312,41 грн, № 5-5133-0311 від
06.05.2020 у розмірі 7062,80 грн, № 6-5133-0311 від 06.05.2020 у розмірі 21

981,69 грн, № 9-5133-0311 від 01.07.2020 у розмірі 7638,68 грн.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 у справі № 140/14821/20 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скарги Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
05.05.2021 у справі № 140/14821/20 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова