Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.11.2019 року у справі №400/3033/18

УХВАЛА

19 листопада 2019 року

Київ

справа №400/3033/18

адміністративне провадження №К/9901/31654/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі №400/3033/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішень,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 31 жовтня 2018 року № 556 о/с про звільненні позивача зі служби в поліції; зобов'язати відповідача поновити позивача на посаді командира взводу № 1 роти № 3 полку патрульної служби поліції особливого призначення "Миротворець"; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 жовтня 2018 року по дату поновлення на посаді; стягнути з Управління на користь позивача винагороду за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду у розмірі 3 200 грн. ; зобов'язати Управління видати позивачу направлення на медико-соціальну експертизу для встановлення ступеня втрати професійної працездатності.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, залишеним без змін поставною П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області, що полягає у незадоволенні рапорту позивача від 12 вересня 2018 року щодо видачі ОСОБА_1 направлення на медико-соціальну експертну комісію для встановлення ступеня втрати професійної працездатності. Зобов'язати відповідача протягом десяти днів з дня набрання сили судовим рішенням видати позивачу, відповідно до пункту 1.4 розділу ІІ затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 червня 2012 року № 420 "Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків", направлення на медико-соціальну експертну комісію для встановлення ступеня втрати професійної працездатності. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Однак, пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу проходження позивачем публічної служби та поновлення на публічній службі.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі-Закон № 1700-VII) займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги позивач працював на посаді командира взводу № 1 роти № 3 полку патрульної служби поліції особливого призначення "Миротворець".

Отже, він не є особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище в розумінні ~law13~, а відтак ця справа належить до справ незначної складності.

Миколаївським окружним адміністративними судом зазначену справу віднесено до справ незначної складності та розглянуто за правилами спрощеного провадження.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Посилання Верховного Суду на застосування критеріїв незначної складності, як зазначив ЄСПЛ у рішенні "Азюковська проти України", не є порушенням права особи на доступ до суду в контексті вимог статті 6 (1) Конвенції, оскільки умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства, можуть бути суворіші ніж для звичайної заяви.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі №400/3033/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

О. А. Губська

О. В. Калашнікова

Судді Верховного Суду