Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.10.2019 року у справі №240/3004/19

УХВАЛА

15 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №240/3004/19

адміністративне провадження №К/9901/27175/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про визнання незаконним та скасування висновку комісії Міноборони (п. 48 Протоколу від 26 жовтня 2018 року № 104) про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому ІІ групи інвалідності з 01 червня 2018 року внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 16 квітня 2019 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував п. 48 рішення Міноборони, оформленого протоколом засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 26 жовтня 2018 року № 104 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності з 01 червня 2018 року внаслідок травми, поранення, захворювання, пов'язаних із захистом Батьківщини. Зобов'язав Міноборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому з 01 червня 2018 року ІІ групи інвалідності внаслідок травми, поранення, захворювання, пов'язаних із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у якому встановлено ІІ групу інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 вересня 2019 року скасував зазначене вище судове рішення першої інстанції та ухвалив нове про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись з таким судовим рішенням апеляційної інстанції, 25 вересня 2019 року ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року і задовольнити позов в повному обсязі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки ця скарга не відповідає вимогам ст. 328 КАС України, з огляду на таке.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічна законодавча норма закріплена в ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 13 КАС України.

За приписами ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених ч. 1 ст. 328 КАС України.

Нормами ч. 1 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року за наслідками перегляду рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження. Предметом розгляду в цій справі є визнання протиправними скасування рішення суб'єкта владних повноважень щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах та "а " та "в" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 750/5074/17).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Виходячи з того, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, ЄСПЛ може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 328, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

С. М. Чиркін