Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.08.2021 року у справі №160/11772/20

УХВАЛА

13 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 160/11772/20

адміністративне провадження № К/9901/28618/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі № 160/11772/20 за позовом ОСОБА_1 до Голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, про визнання протиправною бездіяльність,

УСТАНОВИЛ:

26 листопада 2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання ОСОБА_1 про надання визначеності фактам та застосування положень статті 249 КАС України залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

19 травня 2021 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року та визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані ОСОБА_1. Відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 160/11772/20.

На вказану ухвалу суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 04 серпня 2021 року.

Частиною 3 статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Частиною 3 статті 295 КАС України встановлено, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених Частиною 3 статті 295 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд апеляційної інстанції установив, що 02 березня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 160/11772/20.

30 березня 2021 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору при оскарженні ухвали від 26 листопада 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі № 160/11772/20 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги надавши до суду апеляційної інстанції: окремі, уточнені апеляційні скарги, вказавши вимоги таких відповідно до норм КАС України; докази на підтвердження поважності пропуску строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду; докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

19 травня 2021 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року та визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані ОСОБА_1. Відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 160/11772/20.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 19 травня 2021 року суд апеляційної інстанції установив, що згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року вручено адресату 05 лютого 2021 року, тоді як апеляційна скарга подана лише 05 лютого 2021 року, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції, визнаючи неповажними причини пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, виходив з того, що перебіг строку для подання апеляційної скарги починається з моменту складання повного тексту ухвали або з моменту проголошення ухвали. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду, справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України") вказував, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

В ухвалі від 18 вересня 2020 року у справі № 11-119сап20 Велика Палата Верховного Суду вказує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, неодноразово вказувалось, що право на доступ до судочинства, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", пункту 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 року у справі "Меньшакова проти України"). За висновком, викладеним в рішенні від 18.10.2005 року у справі "МПП "Голуб" проти України", право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними меж.

Суд апеляційної інстанції витребував у позивача докази поважності пропуску строку подання апеляційної скарги, проте заявником не надано до суду докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, не довів підстави, які завадили звернутись до суду з апеляційною скаргою у строк, встановлений законом, не вказав, що завадило подавати апеляційну скаргу одразу після отримання ухали від 26 листопада 2020 року, яку отримано 05 лютого 2021 року поштовим зв'язком, однак апеляційну скаргу подано лише 02 березня 2021 року, в порушення п'ятнадцятиденного строку, встановленого частиною 1 статті 295 КАС України.

Таким чином, як зазначив суд апеляційної інстанції, позивач недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі судді Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року не виконав, недоліки апеляційної скарги не усунув.

Суд зазначає, що отримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

При цьому слід враховувати висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до не згоди з судовим рішенням суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм процесуального права. Проте, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо неподання апеляційної скарги у строк, встановлений законом, та не підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідними доводами та доказами.

Отже, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 19 травня 2021 року дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для поновлення позивачу строку на апеляційне оскарження та відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України при ухваленні оскаржуваного рішення є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування, а тому касаційна скарга відповідача є необґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись частиною 3 статті 328, пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі №160/11772/20 за позовом ОСОБА_1 до Голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, про визнання протиправною бездіяльність.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді Н. А. Данилевич

С. А. Уханенко