Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.02.2021 року у справі №240/8603/20

УХВАЛА

12 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 240/8603/20

адміністративне провадження № К/9901/2737/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стрелець Т. Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №240/8603/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на сторона відповідача - Військова частина А0409 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень 10 червня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Військова частина А0409, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати пункт 5 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, яка відбулася 30 січня 2020 року, яка настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10 квітня 2020 року № 59;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, яка відбулася 30 січня 2020 року та настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250-ти кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на 1 січня 2020 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з судовим рішенням першої та апеляційної інстанції, 20 січня 2021 року позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №240/8603/20 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Жук А. В., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М., справу передано головуючому судді.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року задоволено заяви суддів Жука А. В., Єресько Л. О., Соколова В. М. про самовідвід. Відведено суддів Жука А. В., Єресько Л. О., Соколов В. М. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №240/8603/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на сторона відповідача - Військова частина А0409 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Передано матеріали до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т. Г., судді: Мороз Л. Л., Стеценко С. Г., справу передано головуючому судді.

Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначено передбачених частиною 4 статті 328 КАС України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Утім касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, тому вони є незаконними, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення у розумінні статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від
15.01.2020 № 460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №240/8603/20 - повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Г. Стрелець