Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.09.2021 року у справі №640/22458/20

УХВАЛА

13 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 640/22458/20

адміністративне провадження № К/9901/32324/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №640/22458/20 за позовом Державної податкової служби України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРОЇЦА", Головне управління Державної фіскальної служби у м.

Києві про скасування постанови,

встановив:

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати рішення суду першої інстанції від 26 листопада 2020 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Підставою для залишення апеляційної скарги без руху слугувало те, що апелянтом було пропущено строк подання апеляційної скарги.

26 липня 2021 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання, в якому апелянт просив суд поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування доводів вказаного клопотання апелянт посилався на те, що у зв'язку відсутністю видатків на оплату судового збору попередньо подану (в межах встановленого законодавством строку) апеляційну скаргу було повернуто судом скаржнику. При цьому, апелянт зауважує, що Державна податкова служба України добросовісно ставилось та продовжує ставитись до наявних у нього процесуальних прав та обов'язків, сплативши судовий збір за звернення до суду із даною апеляційною скаргою.

За наведених обставин, апелянт вважав, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин та просив суд його поновити.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено та відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року справі за адміністративним позовом Державної податкової служби України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРОЇЦА", Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування постанови.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржником подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 30 серпня 2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з вимогами частини 3 статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частини 3 статті 295 КАС України.

Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, скаржник посилався на неможливість забезпечення сплати судового збору під час звернення до суду із апеляційною скаргою вперше, що зумовило її повернення.

Проте, колегія суддів зазначила, що державні органи, які є рівними перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх зі сплатою судового збору у строк, встановлений процесуальним законом для оскарження судового рішення або судом для усунення недоліків апеляційної скарги, як і звернення з клопотаннями про поновлення і продовження через це вказаних строків, відстрочення або звільнення від сплати судового збору, не свідчать про неухильне виконання покладених на нього обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи, який, при цьому, мав можливість планування і здійснення видатків бюджету, а в разі потреби їх перерозподілу протягом усього бюджетного року таким чином, щоб забезпечити своєчасне і у повному обсязі проведення необхідних платежів.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

В оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду від 16 квітня 2020 року.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору так само як і неможливість своєчасно виконати вимоги ухвали суду та усунути недоліки апеляційної скарги в межах визначеного законом строку не є поважними причинами пропуску строку на звернення до суду із апеляційною скаргою повторно.

Разом з цим, колегія суддів зауважила, що існування процесуальних строків на оскарження судових рішень зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/201).

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачала підстав для задоволення клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне провадження, оскільки несвоєчасне усунення недоліків попередньо поданої апеляційної скарги, а також відсутність видатків на оплату судового збору суб'єкта владних повноважень не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, та відповідно до пункту 4 4 частини 1 статті 299 КАС України відмовила у відкритті апеляційного провадження.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 зазначалось, зокрема про те, що відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Отже, Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував положення пункту 4 4 частини 1 статті 299 КАС України, правильне застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справ) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №640/22458/20 за позовом Державної податкової служби України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРОЇЦА", Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування постанови.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді М. В. Білак О. В. Калашнікова