Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.07.2019 року у справі №1340/5189/18

УХВАЛА

04 липня 2019 року

Київ

справа №1340/5189/18

адміністративне провадження №К/9901/18077/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 у справі №1340/5189/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтономбуд" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

27.06.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від
06.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
23.05.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецавтономбуд" звернулося в Восьмий апеляційний адміністративний суд з позовом Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 № 0017541412 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104826,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Спецавтономбуд" відповідно до витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1713504500185 є платником податку на додану вартість.

Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із Товариством з обмеженою відповідальністю "АК "Трудові ресурси".

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від
09.10.2018 №2473/13-01-14-12/40520152, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецавтономбуд" пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2018 року у сумі 83861,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 25.10.2018 № 0017541412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у сумі 83861,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 20965,00 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийняте Головним управлінням ДФС у Львівській області податкове повідомлення-рішення від
25.10.2018 № 0017541412 у розмірі 104826,00 грн - є протиправним та підлягає скасуванню.

Головне управління ДФС у Львівській області не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 у справі №1340/5189/18, в якій просить Суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідн з пунком 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від
07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №1340/5189/18 є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2018 № 0017541412 у розмірі 104826,00
грн.

Отже, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 у справі №1340/5189/18 - не підлягають касаційному оскарженню.

Разом з цим, у касаційній скарзі відповідач посилається на те, що справа має виняткове значення для учасника справи який подає касаційну скаргу, а також касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо відновлення порушеного права.

Процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку.

Якщо касаційна скарга стосується питання прав, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Якщо справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, то у касаційній скарзі мають наводитися обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи уніфікованими ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загального ряду.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а", " в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
23.05.2019 у справі №1340/5189/18 - відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова