Історія справи
Ухвала КАС ВП від 07.11.2018 року у справі №0340/1241/18

УХВАЛА05 листопада 2018 рокуКиївсправа №0340/1241/18адміністративне провадження №К/9901/64920/18Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:судді-доповідача - Данилевич Н.А.,суддів - Шарапи В.М., Бевзенка В.М.,перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 року у справі №0340/1241/18-а за позовом ОСОБА_2 до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області про зобов'язання вчинити дії, -
встановив:25 жовтня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду надійшла вказана касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 року у справі №0340/1241/18-а (відправлено засобами поштового зв'язку 23.10.2018 року).Пункт
8 частини
2 статті
129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття
14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".Згідно ч.
1 ст.
328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених ч.
1 ст.
328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, відповідно до частини
3 статті
333 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини
3 статті
333 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.Статтею
287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.Разом з тим, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в цій справі є зобов'язання вчинити дії, а саме: виключити записи з "Єдиного реєстру боржників" про стягнення виконавчого збору, ВП №56413770 та з "Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень" про стягнення виконавчого збору в сумі 114 879,51 грн., отже за своєю суттю вказана справа є справою з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.Водночас, з матеріалів касаційної скарги не вбачається, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.З огляду на зазначені положення
Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження з перегляду судових рішень у справі, зазначеної категорії, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями
287,
328,
333 КАС України,ухвалив:Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 року у справі №0340/1241/18-а за позовом ОСОБА_2 до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області про зобов'язання вчинити дії.Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. ДанилевичСудді В. М. ШарапаВ.М. Бевзенко