Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.11.2020 року у справі №623/2030/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

02 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 623/2030/19

провадження № К/9901/26104/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020 в справі № 623/2030/19 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом до виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області просив стягнути з відповідача завдану йому матеріальну шкоду у формі неотриманої пенсії у розмірі 80 % середньомісячної заробітної плати за останні 24 календарні місяці, перед зверненням за пенсією, а саме з жовтня 2009 року по вересень 2011 року, з яких сплачено єдиний соціальний внесок встановлено рішенням від
14.06.2018 року Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, за період з жовтня 2011 року по вересень 2017 року, внаслідок невнесення Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області до довідок № 141 та № 142 від 10.01.2019 року всієї суми заробітної плати, фактично виплаченої за розрахунковий період (з жовтня 2009 року по вересень 2011 року), з якої сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у сумі 67059,91 гривень та стягнути моральну шкоду в розмірі 50000
гривень.

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області ухвалою від 28.11.2019, яку Харківський апеляційний суд постановою від 18.02.2020 залишив без змін, закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).

Надалі ухвалою від 08.07.2020 Ізюмський міськрайонний суд Харківської області задовольнив заяву ОСОБА_1 про передання справи за встановленою юрисдикцією, внаслідок чого суд постановив передати справу № 623/2030/19 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області до Харківського окружного адміністративного суду (61022, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, будинок 6) як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи в порядку статті 256 Цивільного процесуального кодексу України.

Після одержання матеріалів зазначеної справи Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.08.2020 справу № 623/2030/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області повернув до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.

ОСОБА_1 оскаржив названу ухвалу в апеляційному порядку.

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.09.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 в справі № 623/2030/19 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області повернув заявнику.

Вважаючи ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020 такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального закону, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження у справі, Верховний Суд керується такими мотивами.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що частина 2 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) передбачає, що ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених КАС України. Тому встановивши, що оскарженої позивачем ухвали суду першої інстанції про повернення справи у відповідному переліку немає, апеляційний суд виснував, що така ухвала суду першої інстанції не може бути предметом апеляційного оскарження, та на підставі приписів частини 3 статті 293 КАС України повернув її заявнику.

Колегія суддів зазначає, що за змістом частини 2 статті 293 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених частини 2 статті 293 КАС України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені частини 2 статті 293 КАС України, окремо від рішення суду не допускається.

Отже, вказана стаття КАС України регулює неможливість оскарження в апеляційному порядку ухвал, передбачених статтею 294 КАС України окремо від рішення суду, та надає право стороні в такому випадку тільки включити в апеляційну скаргу на рішення суду заперечення на вказану ухвалу.

Аналогічний висновок щодо застосування положення частини 2 статті 293 КАС України викладений в постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 806/3090/17.

Тому колегія суддів наголошує, що окремо оскаржені в апеляційному порядку можуть бути виключно ухвали, можливість оскарження яких прямо передбачена в процесуальному законі.

Такий висновок відповідає правовій позиції, яка сформульована в постановах Верховного Суду від 30.03.2020 в справі № 359/4635/19 та від 26.06.2019 в справі № 826/13505/18.

Водночас заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (частина 3 статті 293 КАС України).

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, пункт 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v.

Bulgaria"), заява № 36760/06, пункт 230).

У рішенні у справі "Мельник проти України" (заява № 23436/03) ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення у справі "Guйrin v. France" Reports of Judgments and Decisions 1998-V, пункт 37).

У рішенні у справі "Воловік проти України" (заява № 15123/03) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (див., наприклад, рішення у справі "Подбіельські та ППУ
Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) заява № 39199/98, пункт 62).

Зважаючи на викладене Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції під час розв'язання питання про взяття до провадження апеляційної скарги надав правильну оцінку матеріалам апеляційної скарги з погляду дотримання скаржником вимог КАС України щодо форми та змісту відповідного процесуального документа, а аргументи касаційної скарги стосовно цього питання не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом положень частини другої цієї самої статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія зазначеної норми поширюється, з-поміж іншого, на ухвали суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, і до цього переліку також належить й ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що зміст оскарженої ухвали свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання необґрунтованою касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020 та, відповідно, для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись положеннями статей 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020 в справі № 623/2030/19.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб