Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Стаття 55. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

{Назва статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 497-VIII від 02.06.2015}

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

{Частина перша статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 497-VIII від 02.06.2015}

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

{Частина друга статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 497-VIII від 02.06.2015}

{Частину третю статті 55 виключено на підставі Закону № 497-VIII від 02.06.2015}

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов’язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

{Статтю 55 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 497-VIII від 02.06.2015}

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється без надання дозволу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, у разі передачі:

а) у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку;

б) у користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, що перебуває в постійному користуванні підприємств, установ, організацій, на якій розташоване нерухоме майно (будівля, споруда), яке є об’єктом державно-приватного партнерства (концесії). Така технічна документація розробляється на замовлення державного партнера (концесієдавця).

{Статтю 55 доповнено частиною дев’ятою згідно із Законом № 497-VIII від 02.06.2015; в редакції Закону № 155-IX від 03.10.2019}

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об’єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

{Статтю 55 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 497-VIII від 02.06.2015}

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Велика палата ВС: У вимогах про визнання права на приватизацію земельної ділянки БЕЗ погодження меж із суміжними землекористувачами суду слід відмовляти (ВП/ВС, № 545/1149/17 від 12 лютого 2020р.)

Судова система продовжує гратися у правильні чи неправильні способи обрання захисту прав позивачем тепер вже на рівні Великої Палати ВС. На жаль вже давно вважається повчальним через декілька років судової тяганини на рівні ВС відмовити у задоволенні позову із посилом « навіщо Ви сюди прийшли, у Вас і без суду все вийде», а насправді і близько не вирішивши практичне питання заявника і залишивши його біля розбитого корита.

В цьому коментарі мова іде про застосування статті 152 ЗК України – «способи захисту прав на земельні ділянки» та обов’язковості погодження меж з/д із суміжними землекористувачами при затвердженні органом Держгеокадастру проекту землеустрою щодо відведення з/д. (землевпорядної документації).

Проблема погодження меж при приватизації земельної ділянки стара та дискусійна. Сам Акт погодження меж, це документ який дозволяє встановити юридичний факт відсутності спорів між суміжними землекористувачами та власниками з/д за межі, і надалі видати правовстановлюючий документ на земельну ділянку заявнику, який буде позбавлений обґрунтованих потенційних претензій з боку сусідів. Зокрема, процедура погодження меж надзвичайно важлива тоді, коли існує реальний спір між землекористувачами за межу, або тоді, коли виявляються помилки в кадастрі, і має місце накладання земельних ділянок.

З іншого боку в реальному житті часто складно отримати підпис від сусіда, особливо не громадянина, а сам підпис за відсутності спору по суті має формальний характер, проте стає підґрунтям для вимагання чи корупції.

Новітня судова практика зводиться до того, що Акт погодження меж перестає бути обов’язковим для підтвердження права на з/д і для видачі заявнику законного правовстановлюючого документу. Верховна палата ВС посилаючись на ст. 198 ЗК України - «кадастрові зйомки», ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» - «технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки», положеннями Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками називає погодження меж при виготовленні землевпорядної документації допоміжною стадією.

Так, на думку ВП ВС у процесі оформлення права на з/д достатньо НЕ підписати Акт погодження меж із суміжними землекористувачами та власниками з/д, а лише запропонувати їм це зробити. Якщо сусід відмовляється це зробити, то це його конституційне право на вільне волевиявлення та реалізація належних йому прав, або іншими словами: «ніхто не може нікого заставити щось підписувати». Водночас органу Держгеокадастру при затвердженні землевпорядної документації слід виходити не лише з факту відсутності папірця Акт погодження меж, а оцінювати підстави відмови на предмет їх законності та відповідності кадастровим даним.

Головне тут на думку ВП ВС, хоча і спірне, що підписання або непідписання Акту погодження меж із суміжними землекористувачами та власниками з/д не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, тому не може вплинути на саму процедуру приватизації.

Відтак факт відсутності документу - Акту погодження меж у землевпорядній документації не може стати підставою для відмови органом Держгеокадастру у затвердженні проекту відведення з/д. ( за умови відсутності законної причини для відмови у погодженні меж сусідом, яка встановлена органом Держгеокадастру).

А тепер починається саме цікаве. Позивачу при оформленні землевпорядної документації сусід відмовив у підписанні Акту погодження меж без пояснення причин, і той подав до суду позов про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем.

Чому, саме такий позов? Бо йому відкрито сказали у Держгеокадастрі, і не тільки там, що без Акту погодження меж проект землеустрою щодо відведення з/д затверджений не буде.

Суд першої інстанції задовільнив позов, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, а суд касаційної інстанції передав справу на Велику Палату ВС, яка підтримала суд апеляційної інстанції.

Лейтмотив чіткий: «Оскільки відмова сусіда підписати Акт погодження меж не порушує право позивача на приватизацію земельної ділянки, то спосіб захисту порушеного права обраний ним неправильно і у позові слід відмовити.»

В теорії позиція ВП ВС зрозуміла, проте на практиці вона не вирішує спір, і не захищає право позивача. Адже, сусід після такого рішення Акт погодження меж звичайно не підпише, а орган Держгеокадастру незважаючи на таке рішення проект землеустрою щодо відведення з/д без Акту погодження меж все одно не затвердить.

Тому, досі гратися ВП ВС – думайте про вирішення проблем людей, а не констатуйте суху теорію….

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
1