ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., -

за участі: секретаря судового засідання Шатило Р.П.,

представників:

Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) - Карлаша Д.О.,

Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) - Белінської О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ВККС, ВРЮ про скасування рішення, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

24 грудня 2015 року ОСОБА_7 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії ВРЮ зі звернення до ВККС щодо встановлення в діях судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області ОСОБА_7 ознак дисциплінарного проступку, порушення присяги судді та щодо зупинення розгляду матеріалів про звільнення з посади за загальними обставинами;

- визнати незаконним та скасувати рішення ВККС від 18 листопада 2015 року про надання рекомендацій ВРЮ щодо звільнення ОСОБА_7 з посади судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області за порушення присяги судді;

- визнати протиправними дії ВРЮ стосовно порушення строку розгляду заяви про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області за власним бажанням та направити його до Верховної Ради України (далі - ВРУ) з відповідним пакетом документів;

- зобов'язати ВРЮ прийняти рішення про направлення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області за власним бажанням та направити його до ВРУ з відповідним пакетом документів.

Суд установив, що Указом Президента України від 7 липня 2008 року № 622/2008 ОСОБА_7 був призначений на посаду судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області.

Постановою ВРУ від 16 травня 2013 року № 249-VII позивача обрано на посаду судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області безстроково.

22 жовтня 2014 року ОСОБА_7 звернувся до ВРЮ із заявою про звільнення з посади судді за власним бажанням разом із доданими до неї необхідними документами.

4 серпня 2015 року секція ВРЮ приступила до розгляду заяви позивача і ухвалила висновок рекомендувати ВРЮ звернутися до ВККС для встановлення в діях 10 суддів, серед яких і ОСОБА_7, ознак дисциплінарного проступку, порушення присяги судді та зупинити розгляд матеріалів щодо звільнення з посади за загальними обставинами.

29 січня 2015 року до ВККС надійшло звернення голови Ради суддів України з відомостями про порушення присяги суддями. У зверненні зазначалося, що дехто з суддів, які є носіями судової влади в Україні та уповноважені здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі, призначені на посади у незаконно створених установах самопроголошеної «Донецької Народної Республіки» (далі − «судах ДНР», «ДНР» відповідно). Ця обставина встановлена зі змісту документа − «Указу голови ДНР» від 9 січня 2015 року № 3, копія якого надана як додаток до звернення. Згідно з цим документом серед «суддів», призначених у «Верховний суд ДНР», значиться ОСОБА_7

Голова Ради суддів України повідомила, що цей факт негативно впливає на авторитет судової влади в Україні, яка здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законодавством України, та просила ВККС здійснити перевірку такої неналежної поведінки цих суддів.

Щоб інформувати суддю ОСОБА_7 про наявність звернення щодо нього, ВККС 11 вересня 2015 року на своєму офіційному веб-сайті розмістила оголошення. У ньому судді було запропоновано надати відомості про своє місцезнаходження для того, щоб направити йому копію звернення та/або надіслати пояснення щодо порушення, вчинення якого ставиться йому за провину, протягом десяти днів з дня розміщення оголошення.

Суддя ОСОБА_7 на пропозицію не відреагував, письмових пояснень стосовно обставин, викладених у зверненні, не надав.

Член ВККС Весельська Т.Ф. провела перевірку відомостей про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності, за результатами якої склала висновок із виявленими фактами та обставинами. На підставі цього висновку ВККС рішенням від 24 вересня 2015 року № 2425/дп-15 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області ОСОБА_7

31 серпня 2015 року на адресу ВККС надійшло звернення голови ВРЮ Бенедисюка І.М., який ініціював перевірку щодо наявності в діях судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області ОСОБА_7 ознак дисциплінарного правопорушення та порушення присяги, що проявилися у недотриманні правил суддівської етики, недоброчесній поведінці, що підриває авторитет правосуддя.

На засідання ВККС суддя Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області ОСОБА_7 не з'явився. У зв'язку з його перебуванням на території, не підконтрольній українській владі, та неможливістю надіслати поштову кореспонденцію на цю територію (за повідомленням Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» з 27 листопада 2014 року приймання і доставка поштових відправлень на територію Донецької та Луганської областей, яка не контролюється українською владою, не здійснюється), про дату, місце та час засідання він був поінформований оголошенням, розміщеним 23 жовтня 2015 року на офіційному веб-сайті ВККС.

За таких обставин розгляд дисциплінарної справи здійснювався за відсутності судді.

18 листопада 2015 року ВККС прийняла рішення направити до ВРЮ рекомендацію для вирішення питання про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області з підстави, передбаченої пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_508/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> (порушення суддею присяги) у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Вищий адміністративний суд України постановою від 25 березня 2016 року відмовив ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог.

Суд виходив із того, що ОСОБА_7 вчинив дії, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів. Вони свідчать також про існування підстав для внесення до ВРЮ подання про звільнення його з посади судді за порушення присяги (пункт 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_508/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>).

Стосовно позовних вимог про порушення строку розгляду заяви про звільнення з посади судді, цей суд зазначив, що ВРЮ не здійснювала своїх повноважень з 11 квітня 2014 року до 4 червня 2015 року через відсутність складу зазначеного органу, передбаченого Конституцією України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> та -Законом України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі Закон № 22/98-ВР) <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_05_21/pravo1/Z980022.html?pravo=1>, а отже, немає об'єктивних підстав стверджувати про порушення ВРЮ строків розгляду.

20 квітня 2016 року ОСОБА_7 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2016 року з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Просить скасувати рішення Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2016 року та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

У судове засідання ОСОБА_7 не з'явився.

Представники ВККС та ВРЮ заперечили доводи заяви. Вважають оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим, просять відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_7

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України заслухала пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

ОСОБА_7 звернувся з позовом до ВККС та ВРЮ про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, об'єднавши свої позовні вимоги в одній позовній заяві. Вищий адміністративний суд України розглянув фактично різні предмети позову в одному провадженні.

За правилами пункту 4 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу.

Статтею 1711 КАС визначено особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, ВРЮ, ВККС, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП).

Відповідно до частини шостої статті 1711 КАС (в редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», чинної на час ухвалення оскарженої постанови; далі; КАС в редакції Закону № 1697-VII) рішення Вищого адміністративного суду України щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, ВРЮ, рішення, дії чи бездіяльності КДКП підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному цим Кодексом. Серед зазначених суб'єктів владних повноважень ВККС була відсутня. Можливість перегляду Верховним Судом України рішень, дій чи бездіяльності ВККС в часі була встановлена після внесення змін до названої статті цього Кодексу Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя <http://zakon.rada.gov.ua/go/laws/show/1798-19/paran695>».

З огляду на зазначені норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить висновку, що Верховний Суд України позбавлений можливості переглянути оскаржуване рішення в частині вимог ОСОБА_7 до ВККС, оскільки відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановленому цим Кодексом. Підстав для перегляду рішень Вищого адміністративного суду України у публічно-правових спорах, звернених до ВККС, чинним на час постановлення оскарженого рішення процесуальним законодавством не було встановлено.

За правилами частини першої статті 32 Закону № 22/98-ВР питання про звільнення судді з підстави, передбаченої пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення присяги судді), ВРЮ розглядає після надання ВККС відповідного висновку або за власною ініціативою.

Оскільки ОСОБА_7 займав посаду судді суду першої інстанції, здійснення дисциплінарного провадження щодо нього відповідно до частини першої статті 94 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI) належить до компетенції ВККС, тому ВРЮ відповідно до пунктів 5, 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, статей 93−95 Закону № 2453-VI, статей 24, 27 Закону № 22/98-ВР правомірно звернулася до ВККС із заявою щодо проведення перевірки наявності у діях судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області ОСОБА_7 дисциплінарного правопорушення та порушення присяги.

Щодо позовних вимог про порушення ВРЮ строків розгляду заяви ОСОБА_7 про звільнення його з посади, колегія суддів виходить із такого.

11 квітня 2014 року з набранням чинності Законом України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»

(далі - Закон № 1188-VII) припинились повноваження членів ВРЮ, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою.

12 лютого 2015 року ВРУ прийняла Закон України № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), який передбачав внесення змін, зокрема, до Закону № 22/98-ВР, що, у свою чергу, стало передумовою формування нового складу ВРЮ, яка з 4 червня 2015 року розпочала роботу в складі 17 членів.

Отже, за вимогами Закону № 192-VIII та Закону № 1188-VII ВРЮ у період з 11 квітня 2014 року до 4 червня 2015 року не здійснювала своїх повноважень через відсутність складу, передбаченого Конституцією України та Законом № 22/98-ВР.

Вищий адміністративний суд України з огляду на встановлені у цій справі обставини, описані вище, зважаючи на їх зміст, ретельно перевірив і доводи ОСОБА_7 щодо порушення, на його думку, ВРЮ строків розгляду заяви про звільнення з посади за власним бажанням та дійшов обґрунтованого висновку, що ВРЮ діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове рішення чи направити справу на новий судовий розгляд.

Доводи позивача не спростовують правильності правових висновків постанови Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2016 року.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_7 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко