Історія справи

Постанова ВСУ від 03.03.2026 року у справі №906/233/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 906/233/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Колодяжної А. В. (прокурор за посвідченням)

позивача - не з`явились,

відповідача - не з`явились,

третьої особи-1- не з`явились,

третьої особи-2- не з`явились,

розглянув касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі

за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 ,

2) Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,

про витребування земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2025 року керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради (далі - Селищна рада) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про витребування на користь держави в особі Селищної ради з незаконного володіння Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" (далі - Підприємство) земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 1825282000:03:000:0091, яка розташована на території Ружинської селищної територіальної громади за межами населеного пункту Вишневе.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка внаслідок незаконної повторної безоплатної приватизації вибула з державної власності поза волею власника та з порушенням норм земельного законодавства статей 116 118 121 Земельного кодексу України, що є підставою для її витребування у останнього набувача.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.05.2025 (суддя Нестерчук С.С.), залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 (судді: Мельник О. В. - головуючий, Петухов М. Г., Олексюк Г. Є.), позовну заяву залишено без розгляду.

4. В обґрунтування постановленої ухвали суд першої інстанції, встановивши не усунення прокурором/позивачем недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження від 29.04.2025, зокрема не надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оціненого згідно із законом на дату подання позову, необхідність внесення яких передбачена Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача" від 12.03.2025 № 4292-IX (далі - Закон № 4292-ІХ), дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі № 906/233/25, передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Скаржник наголошує на тому, що позовна заява прокурора відповідає вимогам статті 164 ГПК України у редакції, чинній на час подання позову та відкриття провадження у справі, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин частини 6 статті 164 ГПК України та, як наслідок, статті 226 ГПК України, є безпідставними.

На думку скаржника, Господарським судом Житомирської області та Північно-західним апеляційним господарським судом не враховано, що у Законі № 4292-ІХ відсутні норми (пряма вказівка), які вказують на те, що частина 6 статті 164 ГПК України має зворотну дію в часі.

Скаржник також зазначає, що суди безпідставно залишили поза увагою те, що частина 6 статті 164 ГПК України не могла б мати зворотної дії в часі в силу вимог статті 58 Конституції України, оскільки остання, порівняно із діючим на момент пред`явлення (надіслання) позовної заяви положенням процесуального закону, погіршує становище позивача внаслідок встановлення додаткових вимог до позовної заяви, чим створюються перешкоди до ефективного юридичного захисту інтересів держави та громад, обмежується право таких органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів на доступ до правосуддя.

Застосування судами до спірних правовідносин частина 6 статті 164 ГПК України обмежує право прокурора на виконання конституційної функції з представництва інтересів держави в суді, передбаченої статтею 1311 Конституції України, оскільки Закон України від 12.03.2025 № 4292-ІХ набрав чинності 09.04.2025, а Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-ІХ - 01.01.2025.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі № 906/233/25 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16.09.2025.

Відповідно до розпорядження в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.09.2025 № 32.2-01/2297 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 906/233/25.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 справу № 906/233/25 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Зуєв В. А.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2025 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі № 906/233/25 до 07.10.2025.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.10.2025 № 32.2-01/2437 у зв`язку з перебуванням судді Зуєва В. А у відпустці призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 906/233/25.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 справу № 906/233/25 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Дроботова Т. Б.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2025 зупинено касаційне провадження у справі № 906/233/25 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 922/2555/21 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Великою Палатою Верховного Суду 29.10.2025 постановлено ухвалу у справі № 922/2555/21, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03.11.2025.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2025 поновлено провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі № 906/233/25 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 09.12.2025.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2025 зупинено касаційне провадження у справі № 906/233/25 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 142/1/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

Великою Палатою Верховного Суду 10.12.2025 постановлено ухвалу у справі №142/1/23, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.12.2025.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2026 поновлено провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі № 906/233/25 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 03.03.2026.

Позиція Верховного Суду

9. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

11. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо обґрунтованості залишення судом першої інстанції позову без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України у зв`язку із не усуненням прокурором/позивачем недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження від 29.04.2025, зокрема не надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оціненого згідно із законом на дату подання позову, необхідність внесення яких передбачена Законом № 4292-IX.

12. Закон № 4292-ІХ набрав чинності 09.04.2025.

13. Абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4292-ІХ внесено зміни до ГПК України, зокрема, до статей 164 174 ГПК України.

14. Так, статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою такого змісту: "У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".

15. Частину другу статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім такого змісту: "Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму".

16. Законом № 4292-ІХ також доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) частиною п`ятою такого змісту:

"5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".

17. Законом № 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: "Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".

18. Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умов попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

19. Залишаючи позов прокурора без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.

20. Норми, які зобов`язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача. Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.

21. Крім того, суд апеляційної інстанції виснував, що питання добросовісного набуття прав на спірний об`єкт набувачем має бути оцінено судом першої інстанції під час судового розгляду справи, отже, якщо суд дійде висновку про добросовісність набувача, останній буде зобов`язаний застосувати Закон № 4292-IX в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

22. Верховний Суд не погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для повернення позову прокурора на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України з огляду на таке.

23. Так, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4292-ІХ унормовано, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

24. Водночас статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

25. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц підкреслено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.

26. Верховний Суд звертає увагу на те, що положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з тим, у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача приписи частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

27. Питання про добросовісність / недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.

28. При цьому у випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування приписів частини п`ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Натомість у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 14.01.2026 у справі №354/160/25, від 01.12.2025 у справі №354/419/25, від 19.11.2025 у справі № 523/14914/24.

29. У цій справі позовна заява подана прокурором у 21.02.2025 з позовною вимогою про витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння Підприємства. У письмових поясненнях на виконання ухвали Господарського суду Житомирської області від 29.04.2025 прокурор стверджував, що Підприємство через підставних осіб набуло право власності на спірну земельну ділянку, тобто є недобросовісним набувачем. З огляду на викладене, прокурор у позовній заяві та інших процесуальних документах стверджує про обізнаність відповідача щодо незаконності виділення земельної ділянки та його недобросовісність у спірних правовідносинах.

30. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

31. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Такий підхід є сталим та знайшов відображення, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження 12-15гс19, пункт 7.43) від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункти 81, 83, 84), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 95), від 22.10.2022 у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21, пункт 102), від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23, пункт 221), від 16.04.2025 у справі № 924/971/23.

32. Отже, не зважаючи на посилання прокурора у позовній заяві на норми статті 388 ЦК України, його доводи, що послідовно викладені у позовній заяві та інших процесуальних документах, та його позиція у спірних правовідносинах зводяться до того, що спірне майно вибуло з володіння держави внаслідок неправомірних і недобросовісних дій його набувачів, зокрема і Підприємства.

33. Таким чином, за встановлених у цій справі обставин суди попередніх інстанцій зробили неправильний висновок про залишення позову без розгляду.

34. Оскільки прокурор у цій справі пред`явив позов про витребування нерухомого майна у недобросовісного набувача, то приписи частини п`ятої статті 390 ЦК України, частини шостої статті 164, частини четвертої статті 174 ГПК України у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду. Питання про добросовісність/недобросовісність набувачів судом може бути вирішене лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.

35. З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції помилково не врахував в сукупності усіх обставин та помилково постановив оскаржувану ухвалу з посиланням на частину четверту статті 174 ГПК України, а суд апеляційної інстанції зазначених недоліків не усунув, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи у суд першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

38. Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

39. З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України, що має наслідком скасування судових рішень у справі з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат

40. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа - передачі для продовження розгляду до суду першої інстанції, то з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі № 906/233/25 скасувати.

Справу № 906/233/25 передати для продовження розгляду до Господарського суду Житомирської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді: Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай