Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 800/518/17

Провадження № 11-401заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В.С.,

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю: секретаря судового засідання Бондар О.А.,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Петренко Ю.В.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

20 листопада 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення ВККС від 17 травня 2017 року № 76/вс-17 (далі - рішення № 76/вс-17), а також зобов`язати ВККС у пленарному складі вирішити питання щодо визнання кандидата ОСОБА_5 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_5 критеріям доброчесності та професійної етики ВККС 17 травня 2017 року прийняла рішення № 76/вс-17, яке є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки допущені ОСОБА_5 неточності при заповненні електронної декларації за 2016 рік сталися внаслідок незабезпечення Національним агентством з питань запобігання корупції нормальної роботи електронного реєстру. А тому, враховуючи відсутність у позивача умислу чи недбалості, що спрямовані на невиконання вимог закону, протиправним є і настання наслідків визнання кандидата ОСОБА_5 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному судді у складі Верховного Суду.

До позовної заяви додано клопотання про поновлення процесуального строку для звернення до суду, причиною поважності пропуску цього строку вказано ненадіслання ВККС копії рішення № 76/вс-17, тому позивач не мав можливості у строк подати позов. Повний текст оскаржуваного рішення було отримано за заявою позивача лише в жовтні 2017 року.

У відзиві на цю позовну заяву ВККС зазначила, що оскаржуване рішення

№ 76/вс-17 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, зауважено, що позивач був присутнім при оголошенні 17 травня 2017 року рішення № 76/вс-17, а ВККС зобов'язана надавати його текст лише за заявою особи. Таку заяву позивач подав 17 жовтня 2017 року і на наступний день копію вказаного рішення йому й було направлено.

Крім того, 8 грудня 2017 року ВККС звернулась до суду із клопотанням про залишення позову ОСОБА_5 без розгляду оскільки вважає, що процесуальний строк звернення з позовом до суду, передбачений частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час звернення до суду, далі - КАС) позивач пропустив без поважних причин.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу КАС та на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»(далі - Закон № 2147-VIII) справу за позовною заявою ОСОБА_5 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ухвалою цього суду від 12 січня 2018 року прийнято її до провадження.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 березня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_5 залишив без розгляду з підстави пропуску місячного строку звернення до суду.

3 квітня 2018 року ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій порушує питання про скасування зазначеної вище ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування скарги посилається на те, що на момент звернення до суду з позовною заявою строк позовної давності був визначений статтею 99 КАС, відповідно до якої строк позовної давності обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Вважає, що, застосовуючи цю норму, суди повинні встановити, коли особа дізналась про порушення та чи був у такої особи обов'язок, а не можливість дізнатися про порушення, оскільки норма говорить саме про те, що особа «повинна була дізнатися». Так, оскаржуване рішення містить посилання на підпункт 4.12.9 пункту 4.12 Розділу IV Регламенту ВККС, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент ВККС), відповідно до якого копія рішення комісії надається особі, стосовної якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи, але ця норма не містить обов'язку ні для ВККС надсилати рішення з власної ініціативи, ні для заявника щодо строку чи обов'язку звертатися.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За частиною першою, абзацом першим частини другої, частиною третьою статті 99 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною першою статті 100 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Наведене узгоджується й з положеннями статей 122,123 чинного КАС.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду встановив, що предметом цього позову є скасування рішення суб'єкта владних повноважень щодо прийняття позивача на публічну службу. ОСОБА_5 особисто був присутній на засіданні колегії ВККС під час проведення співбесіди та прийняття оскаржуваного рішення. Отже, позивач із 17 травня 2017 року був обізнаний про прийняте рішення № 76/вс-17, а лише у жовтні 2017 року звернувся до відповідача за наданням йому копії оскаржуваного рішення, при цьому процесуальний строк для оскарження цього рішення до суду закінчився 19 червня 2017 року. Окрім того, відповідно до положень Регламенту ВККС копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи, а доказів того, що позивач вживав заходів для отримання копії оскаржуваного рішення до вказаної дати суду не надано.

Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до суду із пропуском строку, встановленого статтею 99 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), а подання адміністративного позову після закінчення встановленого законом строку є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки наведені у клопотанні доводи не дають підстав для висновку про наявність поважних причин пропуску процесуального строку.

До того ж, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: (…) заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду ухвалена з додержанням норм процесуального права, то апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала - без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 266, 294, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

У повному обсязі постанову складено 21 травня 2018 року.

Головуючий В.С. Князєв

Суддя-доповідач О.Б. ПрокопенкоСудді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. БакулінаН.П. Лященко В.В. БританчукЛ.І. Рогач Д.А. Гудима В.І. ДанішевськаО.М. Ситнік О.С.Ткачук О.С. ЗолотніковВ.Ю. Уркевич О.Р. КібенкоО.Г. Яновська