Історія справи

Постанова від 17.04.2024 року у справі №759/7513/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 759/7513/21

провадження № 61-16039св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гровінг Стейт»,

треті особи: державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Макаров Олег В`ячеславович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженої відповідальності «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» на постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Нежури В. А., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гровінг Стейт» (далі - ТОВ «ФК «Гровінг Стейт»), треті особи: державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційне бюро» (далі - КП «Реєстраційне бюро») Макаров О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С. І., про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, запису про право власності та відновлення права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 06 вересня 2006 року між нею та відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого вона отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кредит у розмірі 50 тис. доларів США у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Цього самого дня на забезпечення виконання вищевказаних кредитних зобов`язань між нею та банком було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого нею передано в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначала, що зобов`язання за вищевказаним кредитним договором нею виконувалося належним чином, претензій зі сторони банку до неї і поручителя за вказаним кредитним договором - ОСОБА_2 за весь період роботи ПАТ «КБ «Надра» не надходило.

Проте 03 жовтня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що 14 серпня 2019 року державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Макаровим О.В. зареєстровано право власності на вищевказану квартиру, що є предметом іпотеки, за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт».

Позивачка вважала, що державну реєстрацію речових прав на квартиру здійснено неправомірно, а реєстраційні дії проведено на підставі документів, які не давали правових підстав для передачі квартири у власність відповідача.

Так, підставою для реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» визначено договір про відступлення прав за договором іпотеки від 10 червня 2019 року і нібито експрес-накладна з відміткою про вручення листа одержувачу. Вона жодних вимог від ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» щодо погашення заборгованості за кредитним договором не отримувала, її не було повідомлено про продаж та набуття у власність у ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» предмета іпотеки.

При цьому на час вчинення вказаних реєстраційних дій набрало законної сили рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року у справі № 759/19442/17, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» до неї та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Вона не надавала згоди на передачу її квартири у власність ані до ПАТ «КБ «Надра», ані до ТОВ «ФК «Гровінг Стейт».

Звертала увагу, що їй не було надано переважного права на викуп власної квартири.

З посиланням на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» позивачка вказувала, що кредит надавався на споживчі цілі, а не на придбання квартири, а тому не може бути безпідставно виселена без надання їй іншого місця проживання. Крім того, у спірній квартирі зареєстрована та проживає неповнолітня особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Макарова О. В. від 14 серпня 2019 року № 48229390 про реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» на квартиру АДРЕСА_1 та запис про право власності за № 32809501;

- відновити за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 листопада 2002 року Святошинською районною у м. Киві радою згідно з розпорядженням від 29 листопада 2002 року № 1955 і зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 03 грудня 2002 року у реєстраційній книзі за № 9369;

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2022 року у складі судді Шум Л. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що 27 червня 2019 року ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» надіслано ОСОБА_1 лист-вимогу від 25 червня 2019 року вих. № 25-06/19-1, в якому просило повернути суму заборгованості за кредитом, а саме: 17 695,60 доларів США - за тілом кредиту, 12 319,52 доларів США за відсотками, 27 583,83 доларів США за пенею, а всього 57 598,95 доларів США, за курсом Національного банку України на дату оплати, або за курсом Національного банку України відповідно до умов запропонованої оферти, повністю грошовими коштами протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги. Крім того, ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» поперджало, що у випадку неповернення суми боргу до спливу вищевказаного терміну, товариство буде вимушено захищати свої права шляхом прийняття предмета іпотеки у власність на наступний день після спливу вищевказаного терміну та зареєструє право власності на предмет іпотеки згідно зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Вказаний лист-вимога також містив оферту, згідно з якою ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» запропонувало ОСОБА_1 погасити заборгованість за меншим курсом або реструктуризацію заборгованості за кредитним договором. У разі акцепту (прийняття, погодження) пропозиції, ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» просило підтвердити її у вигляді внесення платежу від 1,00 грн у порядку, обумовленому пропозицією у додатку № 1. Пропозиція-вимога щодо погашення кредиту та пропозиція щодо реструктуризації кредиту в іноземній валюті, викладена в цьому листі, була дійсна до 01 серпня 2019 року.

ОСОБА_1 отримала вищевказаний лист-вимогу ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» за адресою її реєстрації, що підтверджується експрес накладною товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» від 27 червня 2019 року № 59000431226191 з її підписом.

Акцептування ОСОБА_1 запропонованої ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» оферти підтверджується меморіальним ордером про акцептування оферти від 30 липня 2019 року на суму 10 грн.

Отже, відповідачем було виконано вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку», надіслано позичальнику лист-вимогу про погашення кредитної заборгованості, а ОСОБА_1 акцептовано пропозицію ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» і кредитна заборгованість була реструктуризована та переведена у національну валюту - гривню. Проте, всупереч досягнутих домовленостей ОСОБА_1 не здійснила жодних подальших дій, спрямованих на погашення заборгованості.

Звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося на підставі положень статті 37 Закону України «Про іпотеку» та іпотечного застереження, яке сторони узгодили у договорі іпотеки. ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» не порушило вимоги статей 38-39 Закону України «Про іпотеку», які регулюють інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки - право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки та реалізація предмета іпотеки за рішенням суду. Як наслідок, у ОСОБА_1 не виникло переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Крім того, на спірні правовідносини не поширюється вимога частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат», яка регулює порядок вчинення виконавчих написів.

Позивачкою не доведено порушення відповідачем вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». На час звернення стягнення на предмет іпотеки кредитна заборгованість була реструктуризована та переведена у національну валюту - гривню, у зв`язку із акцептуванням позичальником оферти кредитора. Крім того, позивачкою не надано доказів, що у неї у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Суд зазначив, що ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» набуло право власності на квартиру на підставі та в порядку, встановленому договором іпотеки та чинним законодавством України. Крім того, з матеріалів справи не вбачається порушень з боку державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Макарова О. В. та приватного нотаріуса Гембарської С. І. при вчиненні реєстраційних дій.

Суд зробив висновок, що позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є безпідставними, а тому відсутні підстави вважати, що володіння ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» спірним нерухомим майном є незаконним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2022 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Макарова О. В. від 14 серпня 2019 року № 48229390 (11:04:44) про реєстрацію за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» права власності на квартиру АДРЕСА_1 . У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що умовами укладеного між позивачкою та ПАТ «КБ «Надра» договору іпотеки від 06 вересня 2006 року сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (пункт 5.3. договору).

Отже, зміст пункту 5.3. договору іпотеки дозволяє зробити висновок про те, що сторони визначили як підставу звернення стягнення на предмет іпотеки - домовленість сторін на передачу права власності на предмет іпотеки. Тобто формулювання цього пункту свідчить, що такий спосіб звернення стягнення можливий до застосування у разі домовленості про таке сторін, та не дає підстав вважати про узгодження сторін про право іпотекодержателя на отримання предмета іпотеки у власність. Отже, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», відбувається на підставі домовленості сторін. Договір іпотеки не містить умов, які давали б підстави для висновку про досягнення домовленості сторін договору на застосування такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, а окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами не укладалося.

Тому вимоги ОСОБА_1 у частині скасування рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Макарова О. В. від 14 серпня 2019 року № 48229390 (11:04:44) про реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» на спірну квартиру є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Апеляційний суд заначив, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є ефективним та достатнім способом захисту порушеного права, оскільки відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, рішення районного суду залишити у силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Святошинського районного суду м. Києва. У задоволенні клопотання ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» про зупинення виконання судового рішення відмовлено. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1,4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 січня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про надання додаткового строку на подання відзиву на касаційну скаргу задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Гровінг Стейт».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», треті особи: державний реєстратор КП «Реєстраційне бюро» Макаров О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С. І., про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, запису про право власності та відновлення права власності на нерухоме майнопризначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки не врахував, що у пункті 5.3. договору іпотеки від 06 вересня 2006 року сторонами було встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Аналіз вищевказаного пункту 5.3 договору іпотеки від 06 вересня 2006 року свідчить про те, що сторони договору у цьому пункті обумовили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто закріпили іпотечне застереження про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Отже, зазначений вище пункт договору іпотеки містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням.

Таким чином, суд апеляційної інстанції при частковому задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 помилково послалися на відсутність іпотечного застереження у договорі іпотеки, оскільки тлумачення вищевказаного пункту договору іпотеки необхідно розуміти як іпотечне застереження, яке не потребує укладення сторонами окремого договору про застосування вказаного позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на те, що 27 грудня 2019 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» укладено угоду щодо мирного врегулювання заборгованості за кредитом. При цьому ОСОБА_1 вчинила дії на виконання цієї угоди, а тому погодилася із правомірністю дій ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення її кредитної заборгованості та набуття ним права власності на квартиру. Таким чином, фактично відбулося припинення попередніх зобов`язань ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» на підставі кредитного договору та договору іпотеки від 06 вересня 2006 рокуі виникли нові правовідносини між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» на підставі угоди щодо мирного врегулювання заборгованості за кредитом від 27 грудня 2019 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», в якому зазначено, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» оформило право власності на спірну квартиру без укладення із нею окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, реєстрація права власності на квартиру за відповідачем відбулася під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Посилання відповідача на те, що кредит переведено у національну валюту - гривню є безпідставним. Відповідачем не надано пояснень, чому меморіальний ордер від 30 липня 2019 року, який містить печатку ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», не містить чек-квитанцію з її підписом, який повинен підтверджувати сплату саме нею коштів у сумі 10 грн, як акцептування оферти. Відповідач систематично зловживає процесуальними правами, вдаючись при цьому до підробки та фальсифікації доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 листопада 2002 року Святошинською районною радою у м. Києві видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на житло, а саме квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с.13).

06 вересня 2006 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20/П/56/2006-840.

Згідно з пунктом 1.1. вказаного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 50 тис. доларів США у порядку і на умовах, визначених цим договором (т. 1, а. с.9-10).

На забезпечення виконання вищевказаних кредитних зобов`язань 06 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір іпотеки.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору іпотекодавець з метою забезпечення використання зобов`язання, що витікає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,70 кв. м.

Згідно з пунктом 1.2. договору іпотеки визначена сторонами вартість предмету іпотеки складає 376 770 грн, що в еквіваленті по офіційному курсу Національного банку України на день укладення цього договору складає 74 608 доларів США.

Пунктом 5.1. сторони узгодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором.

Відповідно до пункту 5.3. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з пунктом 5.4. договору іпотеки іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 5.3. цього договору.

Пунктом 3.1.13. сторони договору іпотеки погодили, що іпотекодавець зобов`язаний не прописувати неповнолітніх/малолітніх дітей у нерухомості, що є предметом іпотеки, на період дії договору (т. 1, а. с. 11-12).

10 червня 2019 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» укладено договір № 20/П/56/2006-840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором та договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. за реєстровим № 246, предметом яких є право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором та договором іпотеки (т. 1, а. с. 25-26).

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 жовтня 2019 року № 183509252 державним реєстратором Макаровим О. В., КП «Реєстраційне Бюро», внесено запис про право власності від 09 серпня 2019 року № 32809501 на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» (т. 1, а. с.15-16).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року у справі № 759/19442/17 у задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено (т. 1, а. с. 17-24).

Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року скасовано. Позов ПАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 261,38 доларів США (т. 1, а. с. 74-78).

Зі змісту вказаної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 у зв`язку із пропуском строку пред`явлення вимоги до поручителя на підставі частини четвертої статті 599 ЦК України.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 759/19442/17, провадження № 61-19681св19, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року (т. 1, а. с. 79).

Згідно з експрес-накладної від 27 червня 2019 року № 59000431226191 ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» надіслано ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , лист-вимогу від 25 червня 2019 року вих. № 25-06/19-1, в якому просило повернути суму заборгованості за кредитом у розмірі 17 695,60 доларів США за тілом кредиту, 12 319,52 доларів США за відсотками, 27 583,83 доларів США за пенею, а всього 57 598,95 доларів США за курсом Національного банку України на дату оплати, або за курсом Національного банку України відповідно до умов нижчевикладеної оферти, повністю грошовими коштами протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги.

У цьому самому поштовому відправленні направлено оферту, згідно з якої ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» запропонувало ОСОБА_1 погасити заборгованість за меншим курсом або реструктуризацію заборгованості за кредитним договором, а сума заборгованості фіксується у національній валюті - гривні. У разі акцепту (прийняття, погодження) пропозиції, ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» просив підтвердити її у вигляді внесення платежу від 1,00 грн у порядку, обумовленому пропозицією у додатку № 1. Пропозиція-вимога щодо погашення кредиту та пропозиція щодо реструктуризації кредиту в іноземній валюті, викладена в цьому листі, була дійсна до 01 серпня 2019 року (т. 1, а. с. 117-121).

Згідно з меморіального ордеру від 30 липня 2019 року № @2PL863489 на рахунок ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» перераховано 10 грн. У графі призначення платежу вказано «прийняття оферти за кредитним договором № 20/П/56/2006-840 від 06.09.2006, ОСОБА_1 ». (т. 1, а. с. 122).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи установлено, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 27).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судового рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку»(у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, положення Закону України «Про іпотеку» прямо вказують, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону не звернув уваги на те, що у пункті 5.3 договору іпотеки від 06 вересня 2006 року сторонами було встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Аналіз вищевказаного пункту 5.3 договору іпотеки від 06 вересня 2006 року свідчить про те, що сторони договору у цьому пункті обумовили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто закріпили іпотечне застереження про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Отже, зазначений вище пункт договору іпотеки містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням.

Таким чином, апеляційний суд помилково послався на відсутність іпотечного застереження у договорі іпотеки, оскільки тлумачення вищевказаного пункту договору іпотеки необхідно розуміти як іпотечне застереження, яке не потребує укладення сторонами окремого договору про застосування вказаного позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справа № 199/8324/19, провадження № 14-212цс21, та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 363/2337/19, провадження № 61-6787сво21, на які апеляційний суд не звернув уваги, хоча на час ухвалення апеляційним судом оскаржуваного судового рішення вказані постанови Верховного Суду містилися у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Аналіз положень Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Отже, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Проте, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог процесуального закону взагалі не надав правової оцінки доводам позивачки про те, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», так як кредит надавався на споживчі цілі, а не на придбання квартири, тому позивачка не може бути безпідставно виселена без надання їй іншого місця проживання.

Крім того, у справі, що переглядається, судами встановлено, що 27 червня 2019 року ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» надіслано ОСОБА_1 лист-вимогу від 25 червня 2019 року вих. № 25-06/19-1, в якому просило повернути суму заборгованості за кредитом, а саме: 17 695,60 доларів США - за тілом кредиту, 12 319,52 доларів США за відсотками, 27 583,83 доларів США за пенею, а всього 57 598,95 доларів США, за курсом Національного банку України на дату оплати, або за курсом Національного банку України відповідно до умов запропонованої оферти, повністю грошовими коштами протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги. Крім того, ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» поперджало, що у випадку неповернення суми боргу до спливу вищевказаного терміну, товариство буде вимушено захищати свої права шляхом прийняття предмета іпотеки у власність на наступний день після спливу вищевказаного терміну та зареєструє право власності на предмет іпотеки згідно зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Вказаний лист-вимога також містив оферту, згідно з якою ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» запропонувало ОСОБА_1 погасити заборгованість за меншим курсом або реструктуризацію заборгованості за кредитним договором. У разі акцепту (прийняття, погодження) пропозиції, ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» просило підтвердити її у вигляді внесення платежу від 1,00 грн у порядку, обумовленому пропозицією у додатку № 1. Пропозиція-вимога щодо погашення кредиту та пропозиція щодо реструктуризації кредиту в іноземній валюті, викладена в цьому листі, була дійсна до 01 серпня 2019 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказувала, що вищевказаний лист-вимогу ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» вона не отримувала, а надана відповідачем експрес-накладна товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» від 27 червня 2019 року № 59000431226191 містить ознаки підроблення її підпису про отримання. Крім того, акцептування нею запропонованої ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» оферти про реструктуризацію та переведення валюти кредиту у національну валюту - гривню не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки з наданого відповідачем меморіального ордеру від 30 липня 2019 року неможливо достеменно встановити, що саме нею було сплачено 10 грн на акцептування запропонованої оферти, так як вказаний меморіальний ордер від 30 липня 2019 року на суму 10 грн не містить печатку товариства та квитанцію з підписом платника.

Зазначені обставини, а саме застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з урахуванням доведення переведення валюти кредиту у національну валюту - гривню, апеляційний суд взагалі не досліджував, хоча це було предметом позову, заперечень проти позову, а обмежився лише помилковим посиланням на відсутність іпотечного застереження.

Зазначені вище обставини свідчать про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального права, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У силу наведеного Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити власне судове рішення, оскільки необхідно встановити обставини отримання позивачкою листа-вимоги від 25 червня 2019 року вих. № 25-06/19-1 про повернення заборгованості за кредитом та переведення кредиту у національну валюту - гривню.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах апеляційної та касаційної інстанцій немає.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженої відповідальності «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець