ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року Справа № 922/336/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О., розглянувши матеріали касаційноїскаргидепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українинапостанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.17 та ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.16у справігосподарського суду Харківської області №922/336/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доАнтрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго"простягнення коштів,за скаргоюпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на діївідділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

представники сторін:

від позивача - Сороколіт Є.М.,

від відповідача - не з'явилися,

від ДВС - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

11.02.2015 рішенням господарського суду Харківської області позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено, присуджено до стягнення з Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 10 490 509,00грн. основного боргу, 855 392,14грн. пені, 350 771,32грн. 3% річних, 1 257 697,80грн. інфляційних нарахувань та судові витрати.

24.02.2015 на виконання зазначеного рішення було видано відповідний наказ.

12.12.2016 ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С.А.), залишеною без змін 08.02.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Шутенко І.А., Плахов О.В., Здоровко Л.М.) скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено, визнано незаконним рішення старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Нідченка Д.Є. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.2016 №52588115/20.1/4, визнано недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.2016 №52588115/20.1/4, зобов'язано державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Нідченка Д.Є. прийняти до виконання наказ господарського суду Харківської області від 24.02.2015 №922/336/15 та відкрити виконавче провадження.

Прийняті судові рішення мотивовані тим, що заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення подана до суду 30.09.2016, тому державний виконавець повинен був керуватися положеннями Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999, тобто чинним до 05.10.2016, та яким до підвідомчості відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України віднесено, зокрема, виконавчі провадження, сума зобов'язання яких становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

У касаційній скарзі департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України посилалися на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог скарги в повному обсязі. На думку заявника, заява стягувача про відкриття виконавчого провадження надійшла до Департаменту 07.10.2016, з огляду на що застосуванню підлягали положення Закону України "Про виконавче провадження" у редакції чинній з 05.10.2016, якою до підвідомчості департаменту віднесено виконання рішень, сума зобов'язань по яким становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

За приписами ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ЗУ "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.17 ЗУ "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, якими зокрема є накази господарських судів, ухвали.

Із матеріалів справи видно, що заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області №14/2-1913В було подана позивачем до канцелярії Мін'юсту 30.09.2016, тобто у період дії Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV (редакція до 05.10.2016), що підтверджується реєстром передачі документів НАК "Нафтогаз України" до канцелярії Міністерства юстиції України, згідно якого заяву позивача з оригіналом наказу та копією довіреності представника зареєстровано за вихідним №14/2-1913В від 30.09.2016. Зазначений реєстр скріплений печаткою управління документального забезпечення Департаменту організаційного забезпечення та контролю Міністерства юстиції України. Крім того суди встановили, що згідно копії реєстраційно-контрольної картки №29693-0-33-16 Міністерства юстиції України заява ПАТ НАК "Нафтогаз України" про відкриття виконавчого провадження зареєстрована 03.10.2016.

19.10.2016 на адресу ПАТ НАК "Нафтогаз України" надійшло повідомлення державного виконавця від 10.10.2016 №5258811520.1/4 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, мотивоване пред'явленням виконавчого документа не за підвідомчістю, тому останній на думку виконавця, підлягає поверненню на підставі п.10 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження у редакції чинній до 05.10.2016 року на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Задовольняючи скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця, суди попередніх інстанцій мотивовано виходили із того, що стягувач звернувся до виконавчої служби у час, коли діяв Закон №606-ХІV в редакції чинній до 05.10.2016. Таким чином, установивши що сума зобов'язання становить 13 027 450,26грн., суди обох інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що наказ від 24.02.2015 було правильно пред'явлено до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, з огляду на вищевикладені вимоги закону.

Відповідно до ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Беручи до уваги, що при ухваленні судових рішень попередніми судовими інстанціями здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, їм надано належну правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів, які обгрунтовано постановили про задоволення скарги позивача на дії виконавчої служби. Підстав для скасування судових рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.17 та ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.16 у справі №922/336/15 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Л.В. Ковтонюк

Суддя Ж.О. Корнілова