Історія справи

Постанова ВАСУ від 26.01.2015 року у справі №2а-3165/10/0670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року м. Київ К/9991/68240/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011

у справі № 2а-3165/10/0670

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011, позов задоволено частково. Скасовано рішення ДПІ у м. Житомирі від 30.12.2009 № 0012742302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37772,5 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

ФОП ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст.ст. 10, 11, 70, 71, 77, 86, п. 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у м. Житомирі проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період: з 01.07.2008 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт від 23.12.2009 № 8161/171/НОМЕР_2.

На підставі акту перевірки відповідачем складено рішення від 30.12.2009 № 0012742302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 67715 грн., в т.ч.:

- в сумі 2775 грн. (555 грн. х 5) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, що полягало у роздрукуванні на реєстраторі розрахункових операцій та видачі розрахункових документів невстановленої форми в загальній сумі 555 грн. В обґрунтування вчинення позивачем вказаних порушень відповідач посилається на те, що розрахунки здійснювались готівкою, а в розрахункових документах формою розрахунків зазначено «чек», «кредит»;

- в сумі 340 грн. (17 грн. х 20) на підставі п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, що полягало у незабезпеченні зберігання використаної книги обліку розрахункових операцій № 0625007383 «Р» 4;

- в сумі 2040 грн. (340 грн. х 6) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 9 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, що полягало у незабезпеченні щоденного друку шести фіскальних звітних чеків на реєстраторах розрахункових операцій;

- в сумі 62560 грн. (340 грн. х 184) на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 4 ч. 1 ст. 17 п. 9 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, що полягало у незабезпеченні зберігання фіскальних звітних чеків у кількості 184 штук.

Скасовуючи рішення ДПІ у м. Житомирі від 30.12.2009 № 0012742302 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37772,5 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що штрафні санкції за вчинення позивачем порушень щодо роздрукування та видачі розрахункових документів невстановленої форми, незабезпечення роздрукування фіскальних звітних чеків та їх зберігання у період до 30.12.2008 застосовано з порушенням річного строку, визначеного у ст. 250 Господарського кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування рішення ДПІ у м. Житомирі від 30.12.2009 № 0012742302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29942,5 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності податковим органом факту вчинення позивачем порушень, зафіксованих в акті перевірки.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Штрафні санкції, передбачені ст. 17 Закону № 265/95-ВР, належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Закону № 265/95-ВР мав дотримуватися наведених норм Господарського кодексу України, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, податковим органом за рішенням від 30.12.2009 № 0012742302 застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції:

1) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР в сумі 2775 грн., в тому числі:

в сумі 2752,5 грн. за невідповідність встановленій формі фіскальних звітних чеків у період з 14.07.2008 по 25.09.2008 у сумі 550,5 грн.;

в сумі 22,5 грн. за невідповідність встановленій формі фіскального звітного чеку за 08.04.2009 в сумі 4, 5 грн.;

2) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»:

а) за незабезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків у сумі 2040 грн., в тому числі:

в сумі 1700 грн. за період з 04.09.2008 по 13.12.2008 в кількості 5 фіскальних звітних чеків;

в сумі 340 грн. за фіскальний звітний чек від 16.03.2009;

б) за незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків у сумі 62560 грн., в тому числі:

в сумі 33320 грн. за період до 30.12.2008 в кількості 98 фіскальних звітних чеків (№ 992-№ 999);

в сумі 28560 грн. за період після 30.12.2008 в кількості 84 фіскальних звітних чеків (№ 1000-№ 1083);

в сумі 680 грн. щодо фіскальних звітних чеків № 588 (КОРО № 0625007749) та № 1133 (КОРО № 0625007383).

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що штрафні (фінансові) санкції в сумі 37772 грн. (2852,5 грн. + 1700 грн. + 33320 грн.) застосовані до позивача на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР з порушенням визначеного у ст. 250 Господарського кодексу України річного строку, тому рішення від 30.12.2009 № 0012742302 в цій частині підлягає скасуванню.

При цьому суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР в сумі 22,5 грн. з огляду на таке.

Пунктом 1 частини першої статті 17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі якого податковим органом до позивача застосовані фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), передбачена відповідальність за:

проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг);

непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій;

нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Жодного юридичного факту, перерахованого у наведеному вичерпному переліку дій (бездіяльності), які можуть бути підставою для застосування санкцій за цим пунктом, суди не встановили.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачає застосування до господарюючого суб'єкта штрафних санкцій у разі невідповідності розрахункового документа вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 105/5296.

У даному випадку фіскальний звітний чек від 08.04.2009 роздрукований за наслідками проведених через РРО розрахункових операцій, а тому відсутні підстави для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 1 частини першої статті 17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Допущена невідповідність роздрукованих фіскальних касових чеків вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 105/5296 (невірне позначення форми оплати тощо), не може ототожнюватися з непроведенням розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій або нероздрукуванням відповідного розрахункового документа, за які застосовуються фінансові санкції, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що позивачем не забезпечено зберігання використаної книги обліку розрахункових операцій № 0625007383 «Р» 4, тому суд касаційної інстанції вважає правомірним застосування до позивача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн.

Посилання позивача в касаційній скарзі в обґрунтування відсутності факту вчинення вказаного порушення на те, що книга розрахункових операцій № 0625007383 «Р» 4 була втрачена, не спростовує встановлених податковим органом обставин щодо незабезпечення її збереження.

Крім того, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за оскаржуваним рішенням у сумі 340 грн. за незабезпечення друку фіскального звітного чеку за 16.03.2009., а також у сумі 680 грн. за незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків № 588 (КОРО № 0625007749) та № 1133 (КОРО № 0625007383), оскільки вчинення вказаних порушень підтверджується встановленими судами обставинами.

При дослідженні питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків у сумі 28560 грн. за період після 30.12.2008 в кількості 84 фіскальних звітних чеків (№ 1000-№ 1083) суд касаційної інстанції виходить з такого.

В ухвалі від 16.04.2013 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця до ДПІ у м.Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, вказав, що орган державної податкової служби може застосувати лише одну фінансову санкцію в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, оскільки в такому випадку вчиняється триваюче порушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх судів України, які, своєю чергою, зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи наведене, а також встановлені судами обставини щодо фактичного вчинення позивачем зафіксованих в акті від 23.12.2009 № 8161/171/НОМЕР_2 порушень, що полягали у нездійсненні зберігання фіскальних звітних чеків у КОРО за період після 30.12.2008 в кількості 84 фіскальних звітних чеків (№ 1000-№ 1083), суди дійшли хибного висновку про правомірність застосування податковим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 28560 грн. за незберігання кожного фіскального звітного чеку.

У даному випадку за вчинення позивачем триваючого порушення щодо не зберігання фіскальних звітних чеків № 1000-1083 правомірним є застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 340 грн., у зв'язку з чим застосування до позивача за оспорюваним рішенням за вказане порушення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28220 грн. (28560 грн. - 340 грн.) є неправомірним.

Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази та встановлювати обставини, а судові рішення судів попередніх інстанцій є помилковими тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення від 30.12.2009 № 0012742302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28142,5 грн. (22,5 грн. + 28120 грн.), суд касаційної інстанції вважає за правильне їх змінити, задовольнивши позов в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 в такій редакції:

«Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30.12.2009 № 0012742302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 66355 грн.

У задоволенні решти позову відмовити.».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун