Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року м. Київ К/800/46606/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013р. у справі № 826/8034/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Натімпекс» до Київської регіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови та стягнення надмірно сплачених коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.04.2013р. № 100270000/2013/700275/2 та картки про відмову в прийнятті митної декларації № 100270000/2013/40320; зобов'язання повернути з Державного бюджету кошти, сплачені як фінансова гарантія у розмірі 6 064,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці (Київської міжрегіональної митниці Міндоходів) про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700275/2 від 25.04.2013р. Визнано протиправною та скасовано картку Київської регіональної митниці (Київської міжрегіональної митниці Міндоходів) № 100270000/2013/40320 про відмову в прийнятті митної декларації. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Натімпекс» фінансову гарантію згідно митної декларації № 100270000/2013/198595 від 25.04.2013р. в розмірі 6 064,37 грн.

На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013р. надійшла касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач засобами електронного зв'язку подав до митного органу м/п «Столичний» Київської регіональної митниці електронну митну декларацію № 100270000/2013/834811 та на підтвердження заявленої митної вартості товару наступні документи: - контракт № 02-12/2012 від 13.12.2012 року; - специфікацію № 3 від 06.03.2013 року; - інвойс (рахунок) постачальника № 12/13-00662 від 04.04.2013 року; - платіжне доручення в іноземній валюті № 197 від 16.04.2013 року; - прайс виробника (постачальника) від 05.04.2013 року; - міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) № 6136130/1; - коносамент № 592310004091.

25.04.2013 року митним органом було направлено позивачу повідомлення про надання додаткових документів, а саме: каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листи) виробника товару, інформацію біржових організацій, виписку з бухгалтерської документації, висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

25.04.2013 року декларант направив митному органу всі документи, які додатково запитував цей орган, крім висновку щодо вартісної характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною установою, а саме: - контракт № 02-12/2012 від 13.12.2012 року; - специфікацію № 3 від 06.03.2013 року; - інвойс (рахунок) постачальника № 12/13-00662 від 04.04.2013 року; - платіжне доручення в іноземній валюті № 197 від 16.04.2013 року; - прайс виробника (постачальника) від 05.04.2013 року; - міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) № 6136130/1; - коносамент № 592310004091.

22.04.2013 року ТОВ «Натімпекс» звернулося до експертів Київської торгово-промислової палати з метою підтвердження контрактної (ринкової) вартості товарів, що постачаються за контрактом № 02-12/2012 від 13.12.2012 р. та специфікації № 3 від 06.03.2013 року.

25.04.2013 року Митниця прийняла рішення № 100270000/2013/700275/2 про коригування митної вартості товарів. Підставою не застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) став факт ненадання декларантом висновку спеціалізованої експертної установи щодо вартості товару.

25 квітня 2013 року декларант, не погоджуючись з рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, в порядку ст. 55 Митного кодексу України, подав нову декларацію № 100270000/2013/198595 від 25.04.2013 р. та надав гарантії сплати митних платежів.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700275/2 від 25.04.2013 року, митний орган направив на адресу декларанта в електронному вигляді картку відмови № 100270000/2013/40320 в прийнятті митної декларації.

26.04.2013 року позивач отримав висновок експерта № Ц-963, згідно з яким вартість товару, що постачається за вищевказаним контрактом та специфікації, може відповідати вартості, що вказана в контракті, а саме: - фініки з кісткою сорту Деглет Нур, коробки по 5 кг - 1,69 долара США за 1 кг; - фініки з кісткою сорту Деглет Нур, Трей 200 гр. - 1,89 долара США за 1 кг; - фініки з кісткою сорту Деглет Нур, Трей 400 гр. - 1,84 долара США за 1 кг.

29.04.2013 р. декларантом разом із супровідним листом № 01-29/04-2013 було направлено контролюючому органу висновок № Ц-963 спеціалізованої експертної установи (Київської торгово-промислової палати) щодо підтвердження митної вартості, заявленої декларантом за основним методом.

Листом № 14/4-11/6234 від 15.05.2013 р. митний орган повідомив позивача, що підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700275/2 від 25.04.2013 р. відсутні.

Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 25.04.2013 р. № 100270000/2013/700275/2, а також картку відмови в прийнятті митної декларації № 100270000/2013/40320 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судами встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про неправомірність дій Митниці щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013р. в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Натімпекс» фінансову гарантію згідно митної декларації № 100270000/2013/198595 від 25.04.2013 р. в розмірі 6 064,37 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Натімпекс» фінансової гарантії згідно митної декларації № 100270000/2013/198595 від 25.04.2013 р. в розмірі 6 064,37 грн.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: