Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 року м. Київ справа № 800/114/14

В приміщенні Вищого адміністративного суду України у місті Києві по вулиці Московській, 8, корпус 5.

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШведа Е.Ю. (доповідач),суддів:Веденяпіна О.А., Єрьоміна А.В., Зайцева М.П., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), в якому просив визнати дії чи бездіяльність Комісії по розгляду його скарги про звільнення суддів з посад протиправними та зобов'язати Комісію вчинити певні дії, а саме розглянути питання звільнення суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за порушення присяги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаними суддями прийнято незаконне, на думку позивача, рішення, яким йому відмовлено в задоволенні позовних вимог. Комісія повідомлена про прийняття вказаного рішення суддями, однак не вжила заходів щодо звільнення їх за порушення присяги. Такі дії Комісії, вважає позивач, є протиправними, тому відповідача слід зобов'язати розглянути питання про звільнення суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за порушення присяги.

В письмових запереченнях Комісія просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що при прийняті оскаржуваного рішення вона діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453- VI) та Регламентом Комісії, затвердженим її рішенням від 08 червня 2011 року № 1802/зп-11 (далі - Регламент).

Позивач, представник відповідача в судове засідання не з'явились та просили суд розглядати справу за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні письмові докази, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 червня 2013 року позов ОСОБА_6 до УПФУ в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області про визнання рішення, дій, бездіяльності неправомірними, зобов'язання перерахувати пенсію задоволено частково. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року в складі суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволено апеляційну скаргу УПФУ в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області та скасовано зазначену постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вважаючи таке рішення суддів незаконним, а їх дії по прийняттю такого рішення - протиправними, позивач 25 вересня 2013 року звернувся до Комісії з відповідною скаргою (заявою). 02 жовтня 2013 року до Комісії надійшла скарга (заява) позивача, в якій він просив звільнити суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за порушення присяги.

Рішенням Комісії від 31 жовтня 2013 року № 3106/дп-13 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за зверненням ОСОБА_6 на дії вказаних суддів. Листом від 05 листопада 2013 року Комісія повідомила позивача про прийняте нею рішення.

Приймаючи оскаржуване рішення, Комісія виходила з того, що у зверненні відсутні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 83 Закону № 2453-VI.

Позивач вважає, що дії Комісії по прийняттю вказаного рішення за результатами розгляду його скарги (заяви) слід визнати протиправними та зобов'язати її розглянути питання звільнення суддів за порушення присяги.

Спірні правовідносини регулюються Законом № 2453 та Регламентом Комісії.

Частиною першою статті 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з приписами частини першої статті 55 Конституції України, пункту другого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З аналізу наведених норм та висновку Конституційного Суду України вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

У відповідності до положення частини другої статті 84 Закону № 2453-VI право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

Скориставшись передбаченим частиною другою статті 84 Закону № 2453-VI правом на звернення, позивач звернувся до Комісії зі скаргою (заявою) щодо неправомірної поведінки суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в якій просив звільнити їх в зв'язку з порушенням присяги.

Підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження визначені частиною першою статті 83 Закону № 2453-VI.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 85 Закону № 2453-VI здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів місцевих та апеляційних судів належить до відання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Комісія (частина сьома статті 86 Закону № 2453-VI).

Суд вважає, що права особи, яка звернулася зі скаргою (заявою) щодо дій судді, в дисциплінарному провадженні певним чином обмежені правом на подання скарги (заяви) на дії судді та правом на розгляд такої скарги (заяви) з дотриманням Комісією процедури розгляду та процедури прийняття рішення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не є суб'єктом правовідносин щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, оскільки оскаржуване рішення не стосується його прав, свобод або інтересів, а відтак вказане рішення не може порушити права, свободи або інтереси позивача.

Разом з тим, оскільки позивач має право на розгляд поданої ним скарги (заяви), суд перевіряє дотримання Комісією процедури її розгляду та прийняття рішення, передбаченої Законом № 2453-VI.

Відповідно до частини першої статті 84 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Згідно з частиною першою статті 90, пунктів вісім, дев'ять частини першої статті 91 Закону № 2453-VI, Комісія є постійно діючим колегіальним органом у системі судоустрою України, який, зокрема, розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження; приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів.

Аналогічні положення закріплені в Регламенті, який визначає порядок роботи Комісії, та процедуру розгляду питань, віднесених до її компетенції Законом № 2453-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями (частина четверта статті 84 Закону № 2453-VI).

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді встановлений статтею 86 Закону № 2453-VI та Регламентом.

Відповідно до положень статті 86 Закону № 2453-VI перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина друга), який за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, який разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами передається на розгляд Комісії (частина шоста), яка в свою чергу, вирішує питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (частина сьома), розглядає дисциплінарну справу (частина дев'ята), приймає рішення у дисциплінарній справі більшістю від загального складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина перша статті 87).

Аналізуючи дії відповідача, суд дійшов висновку, що Комісія дотрималась процедури розгляду скарги (заяви) позивача, за наслідками якої прийнято рішення відповідно до норм Закону.

Відповідно до частини другої статті 105 Закону № 2453-VI факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.

Оскільки Комісією не встановлено в діях суддів підстав навіть для дисциплінарної відповідальності, безпідставними є доводи позивача про факт порушення суддями присяги.

Крім того, необхідно зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично не погоджується з постановою суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 від 17 вересня 2013 року.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року зазначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень.

Таким чином, давати оцінку процесуальним рішенням та діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть лише вищестоящі судові інстанції при перегляді судових рішень. При цьому, Комісія не наділена повноваженнями переглядати судові рішення, встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень.

Відповідно до підпункту «d» пункту 2 Принципу 1 Рекомендацій № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.

Отже, питання про законність прийнятих рішень, а відповідно, і про допущені суддею порушення норм процесуального права, можуть бути вирішені лише відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку. Позивач не позбавлений права оскаржити рішення суду апеляційної інстанції в порядку касаційного провадження.

Комісією, судом не встановлено умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків з боку суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 При цьому, суд зазначає, що позивач не надав суду доказів, які б могли спростувати законність рішення Комісії від 31 жовтня 2013 року № 3106/дп-13 та її дії по прийняттю вказаного рішення, розгляді скарги (заяви) позивача.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Комісії звільнити суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, суд зазначає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про визнання дій, бездіяльності протиправними.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Комісія прийняла законне та обґрунтоване рішення, не допустила протиправних дій при його прийнятті, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, зібраними під час розгляду справи, позовні вимоги про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають, оскільки при розгляді скарги (заяви) позивача Комісією дотримані положення чинного законодавства, а порушень прав, свобод та інтересів позивача встановлено не було.

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 160-163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повністю.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Е.Ю. Швед

Судді: О.А. Веденяпін

А.В. Єрьомін

М.П. Зайцев

В.В. Швець