Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2014 р. м. Київ К/800/10160/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Мироненка О.В., Сороки М.О., при секретарі:Головко О.В., за участю: представника позивача представників відповідача представника третьої особи (товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд) Майорчака В.М., Горбенко Л.А., Каверіна С.М., Петруняка Є.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги військової частини 2144 Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Прикордонної служби України та товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі за позовом військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі: Львівської обласної державної адміністрації до військової частини 2144, треті особи: управління державного комітету земельних ресурсів у м. Львові, товариство з обмеженою відповідальністю «Архібуд», громадська організація «Територіальна Асоціація «Центр правозахисної діяльності і правової інформації «Захист і сприяння» ім. ген. УНР В. Сікевича», про визнання протиправним та скасування рішення, -в с т а н о в и л а:Військовий прокурор Західного регіону України в інтересах держави, в особі: Львівської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до військової частини 2144, треті особи: управління державного комітету земельних ресурсів у м. Львові, товариство з обмеженою відповідальністю «Архібуд», громадська організація «Територіальна Асоціація «Центр правозахисної діяльності і правової інформації «Захист і сприяння» ім. ген. УНР

В. Сікевича», про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом №614/6877 від 13 грудня 2006 року, яким начальник Львівського прикордонного загону звертається до міського голови м. Львова щодо вирішення питання про вилучення з користування військової частини 2144 земельної ділянки площею 2, 8262 га.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення військової частини 2144 Державної прикордонної служби України, оформлене листом від 13 грудня 2006 року вихідний

№ 614/6877, який адресований Львівському міському голові з проханням вилучити з користування даної військової частини земельної ділянки площею 2,8262 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, військова частина 2144 Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Прикордонної служби України та товариство з обмеженою відповідальністю «Архібуд» звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просять рішення судів попередніх інстанцій скасувати та закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційних скарг, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що військовий прокурор Західного регіону України в інтересах держави, в особі: Львівської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до військової частини 2144, в якому просить визнати протиправним та скасувати лист відповідача, адресований Львівському міському голові з проханням вилучити з користування даної військової частини земельну ділянку.

Відповідно до Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України особа може звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наявних матеріалів вбачається, що оскаржуваний лист військової частини 2144, адресований Львівському міському голові з проханням вилучити з користування даної військової частини земельну ділянку не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов'язків позивача, носить інформативний характер, а тому і не порушує права, свободи або інтереси позивача.

Отже, з огляду на те, що права, свободи та інтереси позивача не порушені, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові

від 10 вересня 2013 року у справі №21-237а13 за позовом ОСОБА_10 до Державної фінансової інспекції у Волинській області, головного контролера-ревізора відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та послуг Інспекції Омельчук С.І. про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії, в якій, зокрема зазначено, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які підлягають оскарженню до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційні скарги військової частини 2144 Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Прикордонної служби України та товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі за позовом військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі: Львівської обласної державної адміністрації до військової частини 2144, треті особи: управління державного комітету земельних ресурсів у м. Львові, товариство з обмеженою відповідальністю «Архібуд», громадська організація «Територіальна Асоціація «Центр правозахисної діяльності і правової інформації «Захист і сприяння» ім. ген. УНР В. Сікевича», про визнання протиправним та скасування рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі: Львівської обласної державної адміністрації до військової частини 2144, треті особи: управління державного комітету земельних ресурсів у

м. Львові, товариство з обмеженою відповідальністю «Архібуд», громадська організація «Територіальна Асоціація «Центр правозахисної діяльності і правової інформації «Захист і сприяння» ім. ген. УНР В. Сікевича», про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: