Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.03.2021 року у справі №576/2045/18

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 576/2045/18

провадження № 61-2412св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2, особа, яка звернулася із заявою про повернення суми забезпечення позову, ? ОСОБА_3,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі судді Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності, виплату грошової компенсації за частку в майні та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що сторони є співвласниками будинку з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 є власником 173/200 частин будинку, ОСОБА_4-9/100 частин будинку, а ОСОБА_2-9/200 частин будинку.

Позивачі зазначали, що ОСОБА_2 зареєстрована у вказаному будинку, проте тривалий час в ньому не проживає, участі в його утриманні не приймає та комунальні послуги не сплачує.

Оскільки частка відповідача у спільному нерухомому майні незначна, виділити в натурі її неможливо, їй було запропоновано отримати грошову компенсацію за належну частку в спільному майні.

Проте сторони не досягли згоди щодо розміру компенсації належної на праві власності ОСОБА_2 частки у спільному майні.

Ураховуючи вищевказане, ОСОБА_1, ОСОБА_4 просили суд припинити право власності ОСОБА_2 на 9/200 частин будинку з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1, визнати право власності на 9/200 частин будинку за ОСОБА_1, ОСОБА_4 в рівних частках та стягнути з них на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за частку в спільному майні у розмірі 13 000 грн.

Висновком експерта, за результатами проведеної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи від 28 лютого 2019 року, визначена ринкова вартість спірного будинку та встановлено ринкову вартість його 9/200 частин у розмірі 17 757 грн.

В якості забезпечення компенсації вартості 9/200 частин спірного будинку ОСОБА_4 внесено на депозитний рахунок суду 17 757 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2019 року (у складі судді Сапона О. В. ) позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_2 на 9/200 частин жилого будинку з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1.

Виплачено ОСОБА_2 17 757 грн з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України (далі - ТУ ДСА України), що внесені ОСОБА_4 11 квітня 2019 року.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на 9/200 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 в рівних частках.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, позивачами доведено наявність підстав для припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні на підставі статті 365 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Сумського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив з того, що хоча частка ОСОБА_2 у спірному нерухомому майні є незначною і технічно неможливо виділити її в натурі, проте припинення права на неї завдасть істотної шкоди інтересам її власника та членам її сім'ї, оскільки іншого житла вони не мають, а непроживають у спірному будинку з поважних причин, тимчасово.

Додатковою постановою Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 1 057,20 грн з кожного. Повернуто ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 17 757 грн, внесені ним 11 квітня 2019 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України.

Додаткова постанова мотивована тим, що ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не вирішив питання про судові витрати, а також не повернув позивачу сплачену ним вартість частки у спільному майні.

Короткий зміст заяви про повернення суми забезпечення позову

У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про повернення суми забезпечення позову.

Зазначала, що 11 квітня 2019 року ОСОБА_4 вніс не депозитний рахунок ТУ ДСА України грошові кошти у розмірі 17 757 грн.

Оскільки постановою Сумського апеляційного суду від 18 липня 2019 року скасовано рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у задоволенні позову, то згідно з частиною 7 статті 135 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 липня 2020 року спадкоємцем майна ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_3.

ОСОБА_3 вказувала, що додатковою постановою Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року повернуто ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 17 757 грн, внесені ним 11 квітня 2019 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України.

ТУ ДСА України надало ОСОБА_3 роз? яснення, що грошові кошти, розташовані на депозитному рахунку, повертаються на підставі судового рішення, в якому зазначена конкретна особа, якій ці кошти підлягають поверненню.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, за результатами розгляду заяви про повернення суми забезпечення позову

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2020 року (у складі судді Сапона О. В. ) відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заяви про повернення суми забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що грошові кошти у розмірі 17 757
грн внесені позивачем ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України згідно з положеннями частини 2 статті 365 ЦК України у якості забезпечення судових витрат, тому вказані кошти є судовими витратами, які пов'язані з розглядом справи.

Нормами цивільного процесуального права передбачено, що у разі ухвалення судом апеляційної інстанції нового судового рішення, то цей суд змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Сумським апеляційним судом у цій справі було ухвалено нове судове рішення, то всі питання щодо повернення та розподілу судових витрат відносяться до компетенції цього суду.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 21 січня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2020 року.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала про відмову в задоволенні заяви про повернення суми забезпечення позову не зазначена в переліку ухвал визначеному у частині 1 статті 353 ЦПК України, як ухвала, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Крім того, апеляційний суд в ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження надав наступне роз'яснення.

Суд першої інстанції помилково вважав, що спірні грошові кошти, внесені ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України, відносяться до судових витрат, оскільки внесені вони були відповідно до частини 2 статті 365 ЦК України.

Також апеляційний суд зазначив, що права ОСОБА_3 підлягають поновленню шляхом встановлення порядку виконання додаткової постанови Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року в частині повернення ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 17
757 грн, внесених на депозитний рахунок ТУ ДСА України, відповідно до положень статті 435 ЦПК України, за умови попереднього оформлення свого права на вказані кошти в порядку спадкування.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій 16 лютого 2021 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про повернення грошових коштів, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, оскільки виходячи з положень статті 133 ЦПК України до судових витрат відносяться і витрати пов'язані з розглядом справи.

Оскільки грошові кошти, внесені ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України, пов'язані з розглядом справи, тому є судовими витратами, які згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України підлягають поверненню судом апеляційної інстанції, що ухвалив нове рішення.

Крім того Сумський апеляційний суд у додатковій постанові від 01 серпня 2019 року зазначив, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, у зв'язку з чим дійшов висновку про повернення ОСОБА_4 внесеної на депозитний рахунок суду вартості частки у спільному майні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 про повернення суми забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права особи на частку у спільному нерухомому майні.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 173/200 частин будинку на АДРЕСА_1.

Власником 9/10 частин вказаного будинку є ОСОБА_4, а ОСОБА_2-9/200 частки у зазначеному нерухомому майні.

Вказані обставини підтверджуються рішенням народного суду Глухівського району Сумської області від 14 червня 1978 року, договором купівлі-продажу частини житлового будинку від 14 березня 2003 року, свідоцтвами про право на спадщину за законом від 18 травня 2016 року.

У спірному будинку зареєстровано постійне місце проживання ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно з довідкою голови квартального комітету від 23 серпня 2018 року відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірному будинку з 2012 року, а її малолітня донька, хоча і зареєстрована у цьому будинку, проте, теж там не проживає.

Згідно з висновком експерта Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз, за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи від 28 лютого 2019 року ринкова вартість будинку на АДРЕСА_1 складає 394 600 грн, а ринкова вартість його 9/200 частин - 17 757 грн.

Крім того, судовим експертом зроблено висновок про технічну неможливість виділу частки в розмірі 9/200 через недостатню площу приміщень, які мають відповідати вимогам будівельних норм для відокремлення об'єктів, тому через неможливість проведення поділу будинку згідно з частками співвласників розроблення варіантів поділу не проводилося. Згідно з уточненнями експерта надання варіантів поділу житлового будинку, в тому числі і з незначним відступом від ідеальних часток, не видалося за можливе.

11 квітня 2019 року ОСОБА_4 вніс на депозитний рахунок ТУ ДСА України 17 757
грн, як компенсацію вартості належної відповідачу частки у спільному майні.

Постановою Сумського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Додатковою постановою Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 1 057,20 грн з кожного. Повернуто ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 17 757 грн, внесені ним 11 квітня 2019 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04 липня 2020 року спадкоємцем майна ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дружина - ОСОБА_3.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами 1 , 2 , 5 статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про повернення суми забезпечення позову не входить до переліку ухвал, які, згідно з частиною 1 статті 353 ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Натомість Верховний Суд не погоджується з висновками апеляційного суду, враховуючи наступне.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Конституційне право сторін у справі на захист порушених прав, свобод та інтересів має бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною 2 статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених частиною 2 статті 352 ЦПК України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені частиною 2 статті 352 ЦПК України, окремо від рішення суду не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини 5 статті 357 ЦПК України).

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заяви про повернення суми забезпечення позову.

Судові рішення - це правозастосовні акти суду, пов'язані із розглядом конкретної справи.

Перелік видів судових рішень наведений у частині 1 статті 258 ЦПК України, в якій зазначено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Аналіз положень цієї статті свідчить про те, що узагальнюючий термін "судові рішення" розрізняє такі поняття, як ухвала та рішення суду, та які є складовими терміну "судові рішення".

Тлумачення положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

Згідно з частиною 2 статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Зазначене положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.

Однак, особливість ухвали суду першої інстанції про відмову ОСОБА_3 у задоволенні заяви про повернення суми забезпечення позову полягає в тому, що нею вирішено спір по суті заявленої вимоги та рішення суду з цього питання не ухвалювалося, у зв'язку з чим оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо.

Верховний Суд зауважує, що питання присудження компенсації на підставі статті 365 ЦК України, визначення її розміру належить до компетенції суду. Тому, саме судом, в межах справи мають вирішуватися інші питання щодо сум, внесених на депозитний рахунок суду, зокрема й питання повернення таких коштів у випадку, коли підстава їх перебування на рахунку відпала.

З точки зору цивільного процесуального законодавства (статті 4, 5, 6, 11 ЦПК України) є недопустимою відмова позивачу у праві на звернення до суду за захистом своїх законних прав чи інтересів, враховуючи, що судами достеменно встановлено знаходження коштів на депозитному рахунку суду, законодавча підстава виплати яких відпала.

Крім того додатковою постановою Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року повернуто ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 17 757 грн, внесені ним 11 квітня 2019 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України.

Оскільки ОСОБА_4 помер, а ОСОБА_3 є її спадкоємцем, то заява про повернення вказаної суми його спадкоємцю ОСОБА_3 підлягає вирішенню в судовому порядку.

Місцевим судом вирішено заяву ОСОБА_3 по суті та відмовлено в її задоволенні.

Результат розгляду у цій справі у вигляді судового рішення (ухвали) підлягає апеляційному перегляду.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 4 статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин, ухвала Сумського апеляційного суду від 21 січня 2021 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

УхвалуСумського апеляційного суду від 21 січня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук